Ухвала

іменем україни

19 липня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Карпенко С.О.,

ЛеванчукаА.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сватівської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору оренди землі водного обʼєкту недійсним,

за позовом ОСОБА_4 до Сватівської районної державної адміністрації про визнання договору недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого

2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 08 вересня

2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сватівської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору оренди землі водного обʼєкту недійсним.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28 грудня 2004 року між ним та Сватівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації № 68 від 08 квітня 2004 року укладений договір оренди земельної ділянки під водоймищем загальною площею 54,4 га, розташованої на території Містківської сільської ради.

Розпорядженням голови Сватівської районної державної адміністрації № 847/1 від 15 грудня 2009 року вказаний договір достроково розірваний, а також були внесені відомості про розірвання договору в Книгу записів державної реєстрації договорів оренди землі на території Містківської сільської ради за № 040441700137 від 30 грудня 2004 року.

29 грудня 2009 року за результатами проведеного земельного аукціону головою Сватівської районної державної адміністрації було видано розпорядження № 954, на підставі якого вказана земельна ділянка під водоймищем була надана за договором оренди від 30 грудня 2009 року ОСОБА_4

21 листопада 2013 року рішенням апеляційного суду Луганської області відмовлено у задоволенні позовних вимог у справі за позовом Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

На підставі вказаного рішення Сватівською районною державною адміністрацією було видано розпорядження № 399, яким скасовано розпорядження № 847/1 від 15 грудня 2009 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23 липня 2012 року у справі за позовом першого заступника прокурора Луганської області до Сватівської районної державної адміністрації визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації №954 від 28 грудня 2009 року.

На підставі вказаного рішення розпорядженням № 398 Сватівською районною державною адміністрацією було скасовано розпорядження № 954 від 28 грудня 2009 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважав, що укладений між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_4 договір оренди від 30 грудня 2009 року є незаконним, порушує його право на оренду земельної ділянки та не відповідає вимогам ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 124 ЗК України, а тому просив визнати його недійсним.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2016 року в позові було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 квітня 2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі та водного об'єкту недійсним скасовано, справа в цій частині була передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 08 вересня 2016 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації № 168 від 08 квітня 2004 року між Сватівською районною адміністрацією та ОСОБА_3 28 грудня 2004 року укладений договір оренди земельної ділянки під водоймищем площею 54,4 га, розташованої на території Містківської сільської ради, який був зареєстрований у встановленому порядку.

У червні 2009 року Сватівська районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди з ОСОБА_3 на підставі ст. 141 ЗК України.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14 грудня 2009 року позов задоволено, договір оренди між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 розірваний.

На виконання вказаного рішення Сватівською районною державною адміністрацією було видано розпорядження №847/1 від 15 грудня 2009 року «Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об'єктом», та у встановленому порядку скасовано державну реєстрацію вказаного договору.

30 грудня 2009 року на підставі розпорядження № 954 від 29 грудня 2009 року був укладений між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_4 договір оренди вказаної земельної ділянки, та проведена його державна реєстрація.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено за необґрунтованістю.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23 липня 2012 року, яке набрало законної сили, розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2009 року № 954 «Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_4» визнано недійсним.

Із вказаних рішень встановлено, що згідно рішення апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2011 року по справі № 22ц-4738/11р. визнано недійсним та скасовано протокол № 4 результатів проведення земельного аукціону з продажу права оренди на об'єкт від 28 грудня 2009 року.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 не був учасником земельного аукціону, а тому факт визнання недійсним та скасування протоколу результатів проведення земельного аукціону не впливає на його права та охоронювані законом інтереси.

На підставі вказаних рішень розпорядження № 954 від 29 грудня 2009 року та 15 грудня 2009 року № 847/1 Сватівською районною державною адміністрацією були скасовані.

Зазначеними преюдиційними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 на законних підставах користувається спірним водоймищем.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 заявлені вимоги з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на дату укладення договору від 28 грудня 2004 року, ст. ст. 210, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, укладений договір оренди землі підлягав державної реєстрації та набирав чинності після проведення його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що державна реєстрація договору оренди водоймища, укладеного з ОСОБА_3, скасована розпорядженням голови Сватівської районної державної адміністрації від 15 грудня 2009 року № 874/1, отже, договір є неукладеним, тому не породжує для ОСОБА_3 ніяких прав користування водоймищем, у зв'язку з чим суд вважав, що укладення договору оренди спірного водоймища з ОСОБА_4 права ОСОБА_3 не порушуються.

Однак погодитись з таким висновком судів не можна, виходячи з наступного.

Зазначене вище розпорядження є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому не могло бути скасоване органом місцевого самоврядування.

Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, рішенням апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року в позові Сватівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди землі-водоймища від 28 грудня 2004 року відмовлено за необґрунтованістю (а. с. 10 - 12). Рішенням господарського суду Луганської області від 23 липня 2012 року, яке набрало законної сили, розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2009 року № 954 «Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_4» визнано недійсним (а. с. 95 - 97). Зазначеними преюдиційними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 на законних підставах користується спірним водоймищем.

Разом з тим, питання щодо договору оренди вказаної земельної ділянки від 30 грудня 2009 року укладений між Сватівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_4 не вирішено.

Судами не враховано й те, що у своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 від 19 вересня 2015 року голова Сватівської районної державної адміністрації Луганської області з посиланням на зазначені вище судові рішення та обставини справи визнав позов і не заперечував проти його задоволення (а. с. 44 - 46).

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що на порушення вимог ст. ст. 10, 212-214 ЦПК України суд апеляційної інстанції при перегляді рішення належним чином доводів позивача та заперечень відповідача по суті позовних вимог не перевірив, оскільки в установленому законом порядку договір оренди водоймища, укладений із ОСОБА_3 28 грудня 2004 року № 168 на 50 років, є дійсним, а тому вважати його неукладеним у суду не було правових підстав. Крім того, не можна погодитись з висновками судів про те, що права ОСОБА_3 не порушені, у зв'язку з тим, що він не був стороною укладеного договору оренди від 30 грудня 2009 року, оскільки укладенням договору оренди спірного водоймища з ОСОБА_4 за наявності дійсного договору оренди від 28 грудня 2004 року, були порушені права ОСОБА_3, який на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України, як заінтересована особа, має право оспорити правочин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України не надали належної правової оцінки, не врахували вимоги зазначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року, та не надали відповідних висновків доводам ОСОБА_3 про дійсність укладеного з ним договору оренди водоймища від 28 грудня 2004 року та незаконність розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації від 15 грудня 2009 року № 874/1 «Про скасування державної реєстрації договору щодо оренди спірної земельної ділянки площею 54,4 га». Крім того, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 є стороною вказаного договору оренди земельної ділянки, однак не залучений як належний відповідач по справі.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 08 вересня 2016 року, скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О. Кузнєцов

Судді:О.І. Євтушенко С.О. Карпенко А.О. Леванчук Г.І. Мостова