Справа№22-ц - 3275/ 2006 р.                                                           Головуючий 1 інст. Остапчик С.В.

Категорія: поновлення на роботі                                                      Доповідач     Кіпенко І.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2006р.                                             Судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого - Котелевець А.В., суддів   - Кіпенко І.С, Солодкова А.А., при секретарі   - Полубан С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

встановила:

9 серпня 2005р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Просила визнати незаконним та скасувати наказ № НОМЕР_1 з від 30.06.2004р. та поновити її на посаді слюсаря по ремонту та експлуатації газового обладнання Управління газового господарства Комінтернівського та Червонозаводського районів м. Харкова, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також компенсацію моральної шкоди в розмірі 10.000 гривень (а.с.2-6).

В судовому засіданні позивачка збільшила свої вимоги в частині суми на відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог пояснила, що 30.06.2004р. була звільнена за скороченням штатів. Звільнення вважає незаконним, тому як відповідач не попередив її про звільнення, не пропонував їй іншої роботи, подання власника про її звільнення, на засіданні профспілкового комітету, розглядалося без її участі. Внаслідок неправомірних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 500000 грн.

Представники відповідача, представник 3-ої особи, позов не визнали вказавши, що звільнення було проведено з дотриманням діючого законодавства.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2006р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просить рішення скасувати, та постановити нове рішення яким задовольнити її позов. При цьому посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

2

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз». Наказом № НОМЕР_1 з від 30.06.2004р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Суд дійшов вірного висновку про те, що в порушення ст. 43 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», подання власника про звільнення ОСОБА_1, на засіданні профспілкового комітету, розглядалося без її участі, та за відсутності її письмової згоди на такий розгляд..

Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем пропущено без поважних причин строки звернення в суд, передбачені ст. 233 КЗпП України, тому суд відмовив в позові саме з цих підстав.

Судом вірно встановлено, що про порушення свого права позивач дізналася 6 липня 2004р., коли була ознайомлена з наказом про звільнення та отримала трудову книжку. Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду, в справах про звільнення в місячний строк, з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі йому трудової книжки. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 9 серпня 2005р., більше ніж через рік після звільнення та отримання трудової книжки. Суд першої інстанції дійшов також вірного висновку про те, що поважності причин пропуску місячного строку звернення в суд ОСОБА_1 не надала. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, про те що суд не дав оцінку поважності причин пропуску строку позовної давності безпідставні. Також вірні висновки суду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303,304, п. 1 ч.1 ст. 307,ст.ст.308,313, п.1ч.1 ст.314, ст.315,319 ЦПК Україна, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2006р. залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.