Справа № 2-а-643/2009 р.  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

13 жовтня 2009 року                                                    

Радивилівський районний суд Рівненської області  

В складі:  

головуючого судді: Бірука В.О.  

за участю секретаря судового засідання Чуліпи Н.С.  

позивач - не з’явився  

представник відповідача не з’явився  

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів адміністративну справу за позовною заявою  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни, зобов’язання вчинити певні дії,  

встановив:  

Позивачка   ОСОБА_1   звернулася до Радивилівського районного суду з позовною заявою до відповідача про відновлення їй пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання останнього стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по 31 грудня 2008 року включно в сумі 3930 грн. 00 коп. та про зобов’язання відповідача нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни надалі при нарахуванні пенсії.  

В обгрунтування позову посилаються на те, що вона має статус «дитина-війни» і має право на утримання надбавки до пенсії як діти війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач на протязі трьох (2006-2008) років не виплачував їй цю надбавку і за вказаний період виникла заборгованість в сумі 3930 грн. 00 коп..  

В судове засіданні позивачка не з’явилася. Подала до суду заяву про підтримання позовних вимог і розгляд справи за її відсутності.      

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився. Від ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне за підписом начальника ОСОБА_2Німчук надійшло заперечення на позов. З данного заперечення вбачається, що відповідач не визнає позовних вимог. В обгрунтування заперечення посилається на такі обставини: відповідач діє в межах повноважень наданих йому законами України та підзаконними нормативними актами. Зокрема ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.4, ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.11 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначив, що на даний час не визначено правовий механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком від якої має бути обраховано 30 % підвищення до пенсії дітям війни. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина-війни», відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» не застосовується, фінансове забезпечення державних гарантій передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Крім того, відповідач зауважив, що в 2008 році позивачем було виплачено підвищення до пенсії у відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого з 01.01.2008 року особам, що мають статус «дитина війни» призначається підвищення до пенсії в розмірі надбавки, установленої для учасників війни – 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Після набрання чинності рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року №10-рп/2008 постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня  48,20 грн., з 1 жовтня  – 49, 80 грн..  

В зв'язку з викладеним просить в задоволенні позову відмовити повністю. Справу розглянути без його участі.  

Судом оглянуті та досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи та надані для огляду та дослідження в судовому засіданні.  

Дослідивши подану суду позовну заяву, заперечення, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов слід задоволити частково.  

Суд виходив з такого.  

Судом встановлено, що позивачка:   ОСОБА_1   - ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивачки та відміткою внесеною до пенсійного посвідчення про наявність статусу дитина війни.  

Виходячи із цього позивачка має право на пільги та гарантії передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Цим же Законом встановлено, що пільги дітям війни в 2006 році встановлюються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак порядок впровадження ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінетом Міністрів України» в 2006 році визначено не було.  

  Тобто в 2006 році не було законодавчо розроблено механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином немає підстав для задоволення позовних вимог за 2006 рік.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". А отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року позивачка має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік. Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 380 грн. - в період з 01.01. по  31.03. 2007 р.; 410,06 грн. - в період з 01.04. по 30.09.2007 р.; 415,11 грн. - в період з 01.10. по 31.12.2007 р.; 470 грн. - в період з 01.01. по 31.03.2008 р.; 481 грн. - в період з 01.04. по 30.06.2008 р.; 482 грн. - в період з 01.07. по 30.09.2008 р.; 498 грн. - в період з 01.10. по 31.12.2008 р..  

Постановою КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.  

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Судом встановлено, що   ОСОБА_1   у 2007 році підвищення до пенсії, як дитина війни отримувала не в повному обсязі.  

В період 2008 року позивачка отримувала підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року №530, що є значно меншим від розміру визначеного ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

За таких обставин, суд вважає, що право позивачки порушене, вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначається в розмірі прожиткового мінумуму для осіб, що втратили працездатність.  

Покликання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов’язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  №1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова №1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.  

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачам  мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

    Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

    Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.   

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є протиправними.  

  Згідно зі ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.  

З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2007 рік сума неотриманого   ОСОБА_1   підвищення до пенсії становить за період за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року становить 710,91     грн., за 2008 рік за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року становить 730,75 грн., а всього загальна сума заборгованості складає 1441,66 коп..  

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачці підвищення до пенсії за періоди з з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року в розмірі встановленому ст.6 Закону №2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.  

В задоволенні позовних вимог позивачки щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 року, 01.01.2007 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. слід відмовити, так як: у період з 01.01. по 31.12.2006 року не розроблено законодавчо механізм застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року дію статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, а в період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року - стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

У період з 01.01.2006 р. по 01.04.2006 р., з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. положення Законів України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняли дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладали її в новій редакції, неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.  

Щодо позовної вимоги позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахування пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.  

    Суд з відповідача судового збору  не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. Судові витрати по справі слід присудити позивачам з державного бюджету у відповідності до вимог частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.  

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

постановив:  

1. Позов  ОСОБА_1  -  задоволити частково.

2. Визнати неправомірними дії  ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне щодо ненарахування та невиплати  ОСОБА_1  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.  

 3.Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м.Рівне провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року:  

 -  ОСОБА_1  (с.Середнє Радивилівського району Рівненської області) в розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок один) грн. 66 коп..

4. В задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1  - відмовити .

5. Присудити з Державного бюджету на користь:  ОСОБА_1  судовий збір в сумі 14,41 грн. за позовними вимогами майнового характеру, та 3,40 грн. - за позовними вимогами немайнового характеру.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду  справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2009 року.  

Суддя: підпис:                                         ОСОБА_3  

З оригіналом вірно:  

  Суддя:                                                                             Бірук   В.О.