Справа № 2п-29/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.
при секретарі Ященко Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” про стягнення суми вкладу, процентів, пені, збитків та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2009 року у позивач звернувся до суду зі вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та ВАТ КБ «Надра» був укладений договір строкових банківських вкладів (депозитів) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» строком на 366 днів, тобто з 08 лютого 2008 року по 08 лютого 2009 року. Але в порушення норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов’язання за вищезазначеним договором не виконав, на заяву про повернення позивачу вкладів у строк у зв’язку з закінченням дії ОСОБА_2 не реагує, на даний час вклад не повернутий. У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь наступні суми: суму повернення вкладів та нарахованих на них процентів у розмірі 784151,68 грн.; суму відшкодування збитків за порушення умов договору у розмірі 79919,02 грн.; сплату пені за порушення строків виконання договорів; суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 25200,00 грн.; судові витрати при подачі позовної заяви у розмірі 250,00 грн.
Позивач у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з’явився, позов не визнав, зазначивши, що повернення депозитного вкладу позивачу було неможливим із-за мораторію введеного постановою Національного банку України. Крім того вимоги про стягнення зазначених в позові сум на користь позивача є необґрунтованими, оскільки вони не передбачені укладеними договорами.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
08.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі заступника з роздрібного продажу Центрального відділення Філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були укладені договори №№ 821133\04-Д, 821133\04-Д, 821135\04 строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб». Відповідно до умов яких вкладник, ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_2 приймає банківський метал (вклад) - золото у зливках 999,9 проби номіналом 100 грам в кількості 11 штук, всього 1100 грам, що складає 35,37 тройських уній.
Відповідно до п. 3.4.6 вищезазначеного ОСОБА_2 зобов’язався повернути Вкладникові Вклад та сплатити нараховані за ним проценти у розмірі 5 % річних шляхом видачі через касу ОСОБА_4 зливків банківських металів. При цьому повернення Вкладу здійснюється неподільними зливками банківського золота проби не нижче 999,9 у зливках номіналом не менше 100 грамів. Сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку ОСОБА_2 або дату дострокового отримання Вкладу. ОСОБА_4 видає Вкладникові суму нарахованих процентів зливками банківського золота вагою не менше 20 грамів. Залишок від суми нарахованих процентів, що не є кратним 20 грам, ОСОБА_2 сплачує в гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів НБУ на дату сплати процентів. У разі не отриманих Вкладником банківського металу по цьому договору 08.02.2009 рік , сума вкладу та нарахованих процентів в банківських металів на наступний день перераховується на поточний рахунок Вкладника в банківських металах № 26202400800543\821132, і в такому випадку з моменту зарахування Вкладу та процентів на Рахунок, Вклад Вважається повернутим Вкладнику.
02 лютого 209 року, ОСОБА_1Ю, звернувся до ВАТ КБ «Надра» з заявою про повернення йому вкладу у строк до 08 лютого 2009 року, у зв’язку з закінченням дії ОСОБА_2.
Листом N 666 від 23/03/2009 року філія ВАТ КБ « Надра» Харківське РУ повідомила позивачу, що згідно постанови Правління Національного банку України N 59 від 10.02.2009 року, з 10 лютого 2009 року строком на 6 місяців введений мораторій на задоволення вимог клієнтів, який поширюється на зобов’язання ОСОБА_4. Протягом дії мораторію документи з вимогами щодо виконання зобов’язань банку, на які введено мораторій, а також ті, що находять до банку чи територіального управління Національного банку, повертаються без виконання. У зв’язку з чим, Вони не можуть задовольнити вимогу позивача, щодо повернення коштів, які знаходяться на депозитному рахунку.
Згідно з п. 5.1 вищезазначеного Депозитного ОСОБА_2 за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань ОСОБА_2 Сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не випливає із суті договору банківського вкладу (ст. 1058 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1066 Цивільного Кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. ОСОБА_4 має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. ОСОБА_4 не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). ОСОБА_2 може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (ст. 1060 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дій з наміром завдати шкоди іншій особі чи зловживати правом в інших формах.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Постановою Правління Національного ОСОБА_4 України №59 від 10.02.2009 року « Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку “Надра” призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 2 Положення про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту (п. 3 Положення).
Зазначене свідчить, що постанова Правління НБУ N 59 від 10.02.2009 року, на яку посилався відповідач як на підставу неповернення частини депозиту, не є нормативним актом, що спрямований на регулювання суспільних відносин, містить норми права, та має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування,— а має регулятивну функцію.
Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, та те, що відповідач в порушення норм діючого законодавства та умов депозитних договорів припинив виконувати взяті на себе зобов’язання щодо повернення позивачу вкладу, сплати нарахованих за ним процентів та прострочив їх виконання на 8 місяців, суд вважає за необхідним задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з ВАТ КБ «Надра» на його користь суму вкладів і нарахованих за ним процентів у розмірі 784151,68 грн. та сплати 3-х відсотків річних за порушення умов договору у розмірі 9989,88 грн.
У відповідності до ст.611 ЦК України сплата неустойки є одним з правових наслідків, що настають у разі порушення зобов’язання.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Доказами наявності намірів з боку позивача вкласти гроші в іншій банк, а саме банк «Таврика», є заява ОСОБА_1 про наявність у останнього в зазначеному банку депозитного рахунку, з якого він отримує прибуток в розмірі 24% річних. Разом з тим, суд констатує, що крім усної заяви позивача про наявність у останнього депозитного договору в банку «Тавріка» інших доказів матеріали справи не містять.
Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона провинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди" від 31.02.1995 р. № 4, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні забов*язань, що підпадають під дію законів, якими врегульовано такі забов*язання і передбачено відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, є договірними, відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, крім того відповідне забов.язання не передбачене також в умовах договорів, укладених між сторонами.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250,001 грн. та сплату судового збору у розмірі 1700,00 грн. – на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, ст. ст. 23,13,321,525,526, 530,611,623,625,629,1058,1060,1066, 1074, 1167ЦК України, п.п. 2,3 Положення про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди" від 31.02.1995 р. № 4, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» суд ,-
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 суму вкладів та нарахованих на них процентів у розмірі 784151 (сімсот вісімдесят чотири тисячі сто п'ятнадцять) грн. 68 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 суму пені за порушення строків виконанні договорів у розмірі 9989 грн. 88 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1950 грн.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ підпис ОСОБА_5