Справа №2-а -2025/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 листопада 2009 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суд у Харківської області ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», вказавши, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 вищевказаного Закону з 1 січня 2006 року по теперішній час їй повинні виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу допомога не виплачувалась. Верховна Рада України своїм Законом України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 року, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12, пункт 3 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, як вказала позивач, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір виплат відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Відповідно до статей 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні їй як дитині війни виплати її повідомлено не було. Тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України тривало понад півтора року, їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Позивач просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на отримання доплати до пенсії відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, зобов'язати управління Пенсійного
• 2 -
фонду України в Зміївському районі Харківської області нарахувати на її користь невиплачену їй, як дитині війни, щомісячну доплату до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.
В.о. начальника Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області ОСОБА_3 надала до суду письмові заперечення проти позову та просила відмовити у задоволенні позову, при цьому зазначила, що соціальне забезпечення, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне утримання, чи державна соціальна допомога підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Норми ст. 110 цього Закону у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України ««Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6рп/2007 було визнано такими що не відповідають Конституції положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала що в 2007 році підвищення пенсій або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни.
Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає що фінансове забезпечення державних соціальних для дітей війни гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 2 Положення «Про Пенсійний Фонд України» затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 Пенсійний Фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний Фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8 Положення «Про Пенсійний фонд України», бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечить Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 ст. 28 цього Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
• 3 -
Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідив надані докази, прихожу до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», що підтверджується копією паспорта та пенсійного посвідченням № 104571 /а.с.6-8/.
ОСОБА_2, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено, відповідачем не здійснювалось зазначених виплат.
Згідно довідки в.о. начальника управління Пенсійного фонду в Зміївському районі Харківської області ОСОБА_2 перебуває на обліку у управлінні та отримує пенсію за віком при повному стажі.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, прихожу до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, не знаходжу підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.
Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, вважаю їх задовольнити частково.
• 4 -
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45,46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. 3 та ч.4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначаю наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, вважаю необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Не заслуговують на увагу також доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
• 5 -
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мало нарахувати та здійснити доплати ОСОБА_2 у наступних розмірах:
липень – 4,06 + 406 = 410,06 Ч 30% = 123,02 грн.;
серпень – 4,06 + 406 = 410,06 Ч 30% = 123,02 грн.;
вересень – 4,06 + 406 = 410,06 Ч 30% = 123,02 грн.;
жовтень – 4,11 + 411 = 415,11 Ч 30% = 124,53 грн.;
листопад – 4,11 + 411 = 415,11 Ч 30% = 124,53 грн.;
грудень – 4,11 + 411 = 415,11 Ч 30% = 124,53 грн., всього за 2007 рік 742,65 грн..
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Таким чином не вбачаю пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії відповідно до ст. 6 порушень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, іншу постанову , яка б гарантувала дотримання і захист прав , свобод ,інтересів людини і громадянина , інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, вважаю за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому.
Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести виплату відповідних коштів в розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 65 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: