Справа № 1316/2632/12 Провадження № 2/450/27/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Микитів Н.С.

з участю: позивача ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання недійсними правовстановлюючих документів та визнання права власності,-

встановив:

24.12. 2001 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання недійсними правовстановлюючих документів та визнання права власності. З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, позивачі просять суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10 травня 1989 року , видане на ім'я ОСОБА_8; визнати частково недійсним свідоцтво на право на спадщину за заповітом від 11.10.2001 року, видане на ім'я ОСОБА_6; визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1, укладений 07 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнати недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ витягу: 17012863) від 12.12.2007 р., виданий Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на ім'я ОСОБА_5 щодо житлового будинку в АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 12 ідеальну частку будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1 / 12 ідеальну частку будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на 5 / 9 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1; присуджені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ідеальні частки об'єднати та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 право власності на 13 / 18 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_6 на 5 / 18 ідеальних частин та визнати право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на будинковолодіння АДРЕСА_1 в цілому, що складається з житлового будинку з двох житлових кімнат та кухні, житловою площею 57, 4 кв.м, двох сараїв, літньої кухні, вбиральні, погреба, огорожі, трьох фірток, в цілому, включаючи 5 / 18 ідеальних частин будинковолодіння, належних ОСОБА_6; зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 виплатити відповідачу ОСОБА_6 грошову компенсацію за приналежну 5 / 18 ідеальну частку будинковолодіння в АДРЕСА_1, без врахування вартості зроблених ОСОБА_5 переобладнань та перебудов; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 право власності на присадибну земельну ділянку пл. 0, 16 га в АДРЕСА_1 та 0, 62 га ріллі, що значиться за таким будинковолодінням.

Позивачі у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, як на підстави для задоволення позовних вимог покликаються на такі обставини:

відповідач ОСОБА_6 успадкував право власності на спірне майно після смерті спадкодавця ОСОБА_8 за заповітом, яке в подальшому під час розгляду справи судом, було незаконно відчужене ОСОБА_5. Враховуючи той факт, що спадкодавець незаконно набула право власності на все спірне майно, оскільки мала лише право на часту у такому майні, як часку у колгоспному дворі позивачі вважають необхідним визнати недійсним правовстановлюючі документи на таке майно. Та шляхом забезпечення їхнього права на спадкування спірного майна визнати за ними право власності на спірне майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10, який був чоловіком позивача ОСОБА_1 та батьком позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник позивач ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у процесі судового розгляду справи, позовні вимоги підтримали, пояснення надавали аналогічні викладеним у заяві про уточнення позовних вимогах, крім того подавали суду письмові пояснення, позовні вимог просили задоволити.

Відповідач ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_6, представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 у процесі судового розгляду справи заявлені позовні вимоги не визнали. Представники відповідача ОСОБА_5: ОСОБА_11, ОСОБА_12 у процесі судового розгляду справи подавали суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог. І пояснень відповідачів та їх представників слідує, що спірне будинковолодіння не ніколи не належало до суспільної групи колгоспних дворів. Спадкодавець ОСОБА_8 була одноосібним власником спірного будинковолодіння, тому була вправі скласти заповіт на таке майно, яке правомірно в подальшому було успадковане згідно заповіту відповідачем ОСОБА_6 та відчужене відповідачеві ОСОБА_5. Крім того, представниками відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду були подані заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка позивачами пропущена, оскільки такі оскаржують правовстановлюючий документ від 10.05. 1985 року, від законності якого в повній мірі залежить решта позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін у справі, їхніх представників, проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:

ОСОБА_8 була матір'ю ОСОБА_10, ОСОБА_6 та дружино ОСОБА_13 з яким зареєструвала шлюб 06.11. 1954 року. В свою чергу ОСОБА_13 не був батьком ОСОБА_10, ОСОБА_6. Позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_10 - сина ОСОБА_8. Від спільного шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в останніх народилися двоє дітей позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3.

ОСОБА_8 після смерті свої батьків стала головою двору в АДРЕСА_1 (будинковлодіння право на яке є предметом спору).

Зазначені обставини сторонами визнаються, відтак згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказування не потребують.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що положення ст. ст. 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

ВСУ 24 грудня 2014 року висловив таку правову позицію: при вирішенні судами спору про право власності на майно колишнього колгоспного двору застосування норм статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР без належного з'ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, яка визначалася відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року N 5-24/26, а згодом - Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року N 69, є помилковим.

Із Довідки № 948 від 12.09. 2001 року, видана виконавчим комітетом Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, крім іншого, слідує, що двір в с. Будьків, Пустомитівського району, Львівської області в якому проживала ОСОБА_8 відноситься до робітничого типу. На сьогодні в ньому ніхто не прописаний. Станом на 01.01. 1974 р. - 01.01. 1975 року цей двір відносився до суспільної групи колгоспників. При цьому, головою двору була ОСОБА_8.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року N 5-24/26 (далі - Вказівки N 5-24/26), а згодом - Вказівками N 69. Згідно зі змістом Вказівок N 5-24/26 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Довідки птахорадгоспу «Старосільський» від 12.05.1977р. № 31 ОСОБА_8 працювала у колгоспі ім. Б. Хмельницького, при цьому відпрацювала у 1950 р. - 14 трудоднів; 1951 р. - 85 т.д.; 1952 р. - 165 т.д.; 1953р. - 130 т.д.; 1954р. - 88 т.д.; 1955р. - 121 т.д.; 1956 р. - 142 т.д.; 1957 р. - 159 т.д.; 1958 р. - 141 т.д.; 1959 - 157 т.д.; 1960р. - 130 т.д.; 1961р. - 130 т.д.; 1962р. - 119 т.д.; 1963р. - 106 т.д.; 1964 р. - 107 т.д.; 1965 - 92 т.д.; 1966 р. - 97 т.д.; 1967 р. - 93 т.д.; 1968 р. - 135 т.д.; 1969 р. - 197 т.д.; 1970 р. - 145 т.д.; 1971 р. - 215 т.д.; 1972 р. - 31 т.д.; 1973 р. - 132 т.д.; 1974р. - 121 т.д.; 1975 р. - 21 т.д..

Не виробила трудоднів в 1951, 1961, 1963, 1964 тому, що була не забезпечена роботою, а 1972 р. зарахований у зв'язку із хворобою .

Із наведеного слідує висновок, що ОСОБА_8 була робітником у колгоспі ім. Б. Хмельницького.

У Довідці № 948 від 12.09. 2001 року, видана виконавчим комітетом Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області зазначено, що дані у такій довідці взяті із погосподарських книг с. Будьків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань витребування додаткових доказів.

Позивачі зазначені процесуальні права не реалізували, клопотань про витребування погосподарських книг Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області перед судом не заявляли.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи той факт, що Довідка № 948 від 12.09. 2001 року, видана виконавчим комітетом Старосільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з якої слідує, що спірне будинковолодіння в період 1974 - 1975 р.р. належало до колгоспного двору, суперечить іншим зазначеним вище доказам. Позивачами не надано доказів правильності зарахування спірного будинку до колгоспного двору, суд прийшов до висновку, що спірне будинковолодіння не вірно було зараховано до суспільної групи - колгоспний двір.

Із Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок с . Будькові від 10.05. 1989 року, що видане виконкомом Старосільської сільської ради слідує, що будинок АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_8. Таке свідоцтво видане, на підставі рішення Пустомитівської районної ради народних депутатів від 20.04. 1989 року.

Враховуючи той факт, що сторонами визнається та обставина та матеріалами справи підтверджується та обставина, що ОСОБА_8 була головою спірного господарства, яке як зазначено вище було помилково віднесено до колгоспного двору, суд вважає, що така абсолютно правомірно посвідчила своє право перед державою шляхом його реєстрації.

Покликання позивачів на ту обставину, що згідно відповіді Державного архіву Львівської області від 16.04.2013р. за № 1416 в документах Виконкому Старосільської сільради відсутні відомості про оформлення права власності на житлові будинки громадян у 1989 році; відповідно до Листа архівного відділу Пустомитівської районної державної адміністрації за № 171 від 12.04.2013р. в книзі протоколу Пустомитівського райвиконкому від 20.04.1989 року не значаться рішення про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_8 в с. Будькові не може бути підставою для скасування вказаного правовстановлюючого документу, оскільки особа на ім'я якої видано правовстановлюючий документ не несе перед державою обов'язку забезпечити зберігання рішень органу місцевого самоврядування, які стали підставою видачі правовстановлючих документів. Та сам по собі факт відсутності рішення органів місцевого самоврядування за відповідним місцем їх зберігання, як підстава скасування правовстановлюючого документу, призведе до дестабілізації майнових суспільних відносин.

Встановлено, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте враховуючи, що останній не мав частки у спірному будинковолодінні, спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_10 - позивачі у справі права на частку у спірному будинковолодінні не успадкували.

Із заповіту ОСОБА_8 від 26.07. 2000 року, посвідчений ОСОБА_16 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 726, слідує, що ОСОБА_8 спірне будинковолодіння заповіла своєму синові ОСОБА_6. Встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.10. 2001 року, видане Підгірняк Н.С. державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 261/2001 слідує, що ОСОБА_6 здійснив спадкування після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Та здійснив реєстрацію свого права власності про що свідчить Реєстраційне посвідчення від 03.10. 2001 року серії КММ № 064230.

07.12. 2007 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено Договір купівлі - продажу житлового будинку, посвідчений Моісєєвою О.Я. приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу. Згідно вказаного договору ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила належний ОСОБА_6 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, який складається з двох житлових кімнат житловою площею 37,9 (тридцять сім цілих дев'ять десятих) кв.м. та кухні, загальною площею 57,4 (п'ятдесят сім цілих чотири десятих) кв.м. До житлового будинку відносяться такі господарські будівлі та споруди: два сараї, літня кухня, вбиральня, погріб, огорожа, три фіртки, ворота.

Враховуючи той факт, що позивачі не мають жодних прав на спірне будинковолодіння, останні згідно ст.ст. 3, 15 ЦК України не наділені суб'єктивним правом оспорювати правочин купівлі - продажу спірного майна, оскільки останній не стосується прав позивачів.

За вказаних вище обставин, враховуючи той факт, що позиція позивачів ґрунтується на тому, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи колгоспні двори та вказані позивачами обставини не були підтвердженими належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачами позовні вимоги задоволенню не підлягає.

У п. 11 Постанови № 14 від 18.12. 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум ВСУ роз'яснив наступне: встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Беручи до уваги зазначене вище та те, що позов у цій справі не обґрунтований, заява представників позивачів про застосування строку позовної давності до позовних вимог за позовом задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 15 ЦК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про: визнання недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10 травня 1989 року , видане на ім'я ОСОБА_8; визнання частково недійсним свідоцтво на право на спадщину за заповітом від 11.10.2001 року, видане на ім'я ОСОБА_6; визнання недійсним Договору купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1, укладений 07 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнання недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ витягу: 17012863) від 12.12.2007 р., виданий Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на ім'я ОСОБА_5 щодо житлового будинку в АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1 / 12 ідеальну частку будинковолодіння АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1 / 12 ідеальну частку будинковолодіння АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_2 право власності на 5 / 9 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1; об'єднання часток ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2; припинення права власності ОСОБА_6 на 5 / 18 ідеальних частин та визнання права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на будинковолодіння АДРЕСА_1 в цілому, що складається з житлового будинку з двох житлових кімнат та кухні, житловою площею 57, 4 кв.м, двох сараїв, літньої кухні, вбиральні, погреба, огорожі, трьох фірток, в цілому, включаючи 5 / 18 ідеальних частин будинковолодіння, належних ОСОБА_6; зобов'язання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 виплатити відповідачу ОСОБА_6 грошову компенсацію за приналежну 5 / 18 ідеальну частку будинковолодіння в АДРЕСА_1, без врахування вартості зроблених ОСОБА_5 переобладнань та перебудов; визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 право власності на присадибну земельну ділянку пл. 0, 16 га в АДРЕСА_1 та 0, 62 га ріллі, що значиться за таким будинковолодінням,-

відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЄ. О. Данилів