Справа № 22-а-2788/2006 року Категорія - житлове
Головуючий 1 інстанції - Іванова І.В. Доповідач - Кругова С.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Кругової С.С, Суддів - Кіся П.В.,
Пономаренко Ю.А. при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.01.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселенні та стягнення моральної шкоди та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування житлом, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселенні та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права користування житлом.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.01.2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволений.
Визнано право користування ОСОБА_2 жилими приміщеннями в будинкуАДРЕСА_1 в місті Харкові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що їй на підставі рішення Жовтневого районного народного суду м. Харкова від 02.11.1989 року на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 в місті Харкові. Вказане рішення вступило в законну силу, на протязі всього часу не оскаржувалося та не скасоване.
Зазначає, що дозволила ОСОБА_2 тимчасово проживати в своєму будинку, проте ніякого наміру прописати в ньому її не мала. ОСОБА_2 в будинок у встановленому законом порядку не поселялася, а вона, ОСОБА_1, не зверталася до органів влади з відповідною заявою.
Вказує, що ОСОБА_2 всупереч ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319 ЦК України, ст. 391 ЦПК України порушує її права власника, перешкоджає в користуванні усім будинком.
Звертає увагу, що після того, як вона вирішила продати будинок, сталося загострення стосунків з ОСОБА_2 Відповідачка за її позовом почала створювати конфліктні ситуації, на підтвердження чого є її звернення до Жовтневого РВ УМВС м. Харкова з заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_2
Посилається, що ОСОБА_2 проживає в будинку проти її волі, а тому, вона душевно страждає і хвилюється, не може користуватися своїм будинком, цим їй заподіяна моральна шкода.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню .
Відповідно до ст. 309 ч.І п.З , п.4 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановлюючи рішення , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала на підтвердження своїх позовних вимог доказів, які б свідчили про погане ставлення дочки до неї і постійне створення дочкою конфліктних ситуацій. При цьому зустрічні позовні вимоги відповідача щодо визнання права користування жилою площею найшли свої підтвердження в судовому засіданні і проти факту проживання біля 15 років у спірному будинку відповідача, а також факту оплати нею за займану площу, сторони в суді не заперечували.
З даним висновком суду погодитись не можна. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини по справі, але висновок суду не відповідає встановленим обставинам. Суд помилково послався на норми Житлового Кодексу, що регулюють питання виселення члена родини власника житлового будинку. В данному випадку позивач звернувся з негаторним позовом про захист порушеного права власності шляхом виселення.
Також, суд першої інстанції помилково застосував норми ст. 401, 402 ЦК України щодо встановлення сервітуту. Вказані норми підлягають застосуванню для задоволення потреб інших оіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Суд не врахував наявність у відповідача квартири, яка належить їй на праві сумісної власності разом з дітьми
При цьому, судом не були застосовані норми матеріального права щодо приватної власності на житло, а саме Конституція України, Цивільний Кодекс України та Закон України „Про власність".
Згідно ст.303 ЦПК України (2004 року) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи будинокАДРЕСА_1 в місті Харкові належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с.8-12). Відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 в місті Харкові (а.с. 16,17).
Відповідач ОСОБА_2 фактично проживає в будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові куди вона поселилась за згодою власника ОСОБА_1 і на теперішній час займає кімнати 1-4 та 1-5.
Позивач в судовому засідані посилається на те, що відповідач проживаючи в вищезазначених приміщеннях тим самим перешкоджає їй користуватися будинком вцілому. Вона, як власник позбавлена можливості запросити до себе гостей і до неї не може переїхати на постійне проживання чоловік з яким вона має намір зареєструвати шлюб і можливо продати будинок, оскільки їй не потрібна така площа, а вона потребує великих коштів на лікування.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним Конституційні норми, у яких закріплені права й інтереси власників, виступають основою для деталізації їх у галузевому законодавстві, регулювання всіх аспектів їх дій для визначення юридичних гарантій реалізації. Цивільні права є частиною конституційних прав і тому ніхто не може бути обмежений у правах, але і ніхто не може мати більший обсяг прав, ніж інші.
Згідно ст.2 п.1 та ст.4 п.1 Закону України „Про власність" право власності -це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном і власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За правилами даної статті, власник може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Судовим розглядом встановлено, що має місце порушення права користування і розпорядження власника будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові позивача ОСОБА_1, оскільки відповідач проживає в двох кімнатах зазначеного будинку і тим самим перешкоджає користуватися і розпоряджатися цими приміщеннями власнику будинку.
Таким чином, судова колегія вважає, що порушене право підлягає захисту шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 з вищевказаного будинку .
З огляду на вищевикладені обставини, а також з урахуванням того, що задоволення зустрічної позовної заяви виключає повністю задоволення первісного позову , зустрічна позовна заява відповідача ОСОБА_2 про визнання права користування житлом - задоволенню не підлягає.
Що стосується висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині рішення не підлягає зміні.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.2 п.1 ст. 4 п.1 Закона України „Про власність" від 07 лютого 1991 року № 697-ХП, ст. 391 ЦК України, ст. 303, 304,307,309 ч.1 п.З, п.4 , 313, 314,316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.01.2006 р.-змінити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності і виселення-задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження ОСОБА_1 будинкомАДРЕСА_1 в місті Харкові шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 в місті Харкові, в іншій частині рішення суду про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування житлом -відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.