ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И  

22 вересня 2009 року             справа № 2а-2250/09/0970  

м.Івано-Франківськ  

  Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:  

головуючого судді Матуляка Я.П.,  

при секретарі Кузишин Р.М.,  

за участю:  

прокурора – Журавльової Н.Є.,  

представника позивача – Яневича О.М.,  

представника відповідача – Кривка М.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу  

за позовом  прокурора Коломийського району в інтересах держави - Пенсійного фонду України в особі  управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі;

до відповідача:   підприємства  Коломийської виправної колонії № 41;

про  стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування   в сумі - 129475,35 грн.,-

встановив:  

12.08.2009 року    прокурор Коломийського району в інтересах держави - Пенсійного фонду України в особі  управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі звернувся з адміністративним позовом до підприємства  Коломийської виправної колонії № 41 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування   в сумі - 129475,35 грн.

Прокурор в судовому засіданні позов підримав. В обгрунтування суду пояснив, що відповідач допустив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з листопада по грудень 2008року та за період з січня по квітень 2009року в сумі 129475,35грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення прокурора та  представників сторін, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підставний і належний до задоволення виходячи із наступних підстав:

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

 Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.6 ст. 20 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з листопада по грудень 2008року та за період з січня по квітень 2009року здійснювалась несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого була допущена заборгованість в сумі 129475,35грн.

Доводи позивача про зобов’язання відповідача за страховими внесками у зазначеній сумі підтверджується задекларованими розрахунками відповідача за листопад та грудень 2008року та за січень, лютий, березень та квітень 2009року та рахунком  боргу страхувальника за вищевказаний період, з якого вбачається динаміка здійснення нарахувань та сплат відповідача.  

 Стаття 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не представив. За таких обставин суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Наявність заборгованості відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в  Коломийському районі підтверджується, розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад та грудень 2008року та за січень, лютий, березень та квітень 2009року, іншими матеріалами справи.  

Суд, відповідно до ст.ст. 112, 136 КАС України, приймає визнання позову відповідачем, оскільки такі дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

На підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 158 -163, ст.167 КАС України, суд –  

П О С Т А Н О В И В:  

  Позов задовольнити повністю.  

 Стягнути з підприємства  Коломийської виправної колонії № 41 на користь управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі заборгованість по сплаті страхових внесків на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування   в сумі – 129475( сто двадцять дев’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять) гривень 35 коп.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга може бути подана без попередньо поданої заяви про апеляційне оскарження якщо така скарга подається у 10-денний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя:           (підпис)           Матуляк Я.П.  

Постанова в повному обсязі складена 28.09.2009 року.