У Х В А Л А

9 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за її позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про зобов'язання виплатити вихідну допомогу та перерахувати суддівську винагороду,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 березня 2017 року залишив без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченою пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 26 травня 2017 року.

У визначений судом строк заявник усунув недоліки заяви.

У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що підтверджується, на думку заявника, копіями ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року і 11 жовтня 2016 року (№№ К/9991/12115/12, К/800/21913/16 відповідно).

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті ж самі норми матеріального права.

Так, ухвала від 11 жовтня 2016 року не містить висновків щодо застосування норм матеріального права, оскільки цим рішенням Вищий адміністративний суд України повернув касаційну скаргу Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області у зв'язку з неусуненням її недоліків, а саме - скаржник не сплатив судовий збір.

У рішенні від 13 жовтня 2015 року, наданому на порівняння, Вищий адміністративний суд України вирішував питання виплати судді у відставці вихідної допомоги, передбаченої частиною третьою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» без сплати податку з такої допомоги. Спірні відносини виникли у грудні 2010 року. В цьому рішенні суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про наявність підстав для виплати зазначеної допомоги.

Тоді, як у рішенні, про перегляд якого подано заяву, спірні відносини виникли у листопаді 2015 року і Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що на час прийняття рішення про звільнення позивача у відставку виплата вихідної допомоги відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» не була передбачена.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що прийняття касаційним судом різних за змістом судових рішень зумовлено відмінністю матеріально-правового регулюванням спірних правовідносин та різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

Крім того, у рішенні, яке просить переглянути заявник та рішенні, наданому на порівняння, не наведено різного тлумачення норм права, про які йдеться у заяві.

Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про зобов'язання виплатити вихідну допомогу та перерахувати суддівську винагороду, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко