"18" липня 2017 р.

Справа №138/529/17

Провадження по справі №2/150/126/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2017 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Гендзьорі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до районного суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що при звільненні його з посади виконуючого обов'язки голови ПАТ «Черкасиобленерго» за угодою сторін згідно п.7.3.2. Контракту №716 від 06.09.2016 року з 23 грудня 2016 року, з ним не проведено розрахунку, тому просить стягнути із відповідача на його користь невиплачену заробітну плату при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту в розмірі 544305 грн. 01. коп.

Позивач та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 02.10.2015 року, яка видана строком на п’ять років та дійсна до 02.10.2020 року (а.с. 32) в судовому засіданні свої вимоги підтримують, просять їх задоволити та стягнути із ПАТ «Черкасиобленерго» невиплачену заробітну плату при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту.

Відповідачем не забезпечено явку повноважного представника в судове засідання, на адресу суду надійшла заява ПАТ «Черкасиобленерго» про неможливість забезпечити участь представника у судовому засіданні та надання додаткових доказів. ПАТ «Черкасиоленерго» до суду подано письмові заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1 Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду т.в.о. голови правління ПАТ «Черкасиоленерго» (протокол №17 від 31.08.2016 року), однак, обов’язки голови правління не виконував, оскільки, не приступив до їх виконання, оскільки, згідно рішення Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2017 року у справі №22-ц/793/367/17 ОСОБА_3 поновлено на посаді тимчасово виконуючої обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» з 31 серпня 2016 року.

Враховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду цивільної справи, жодного разу не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника, причини неявки суд не може визнати поважними, крім того, ухвалу Чернівецького районного суду від 19.05.2017 року про витребування у ПАТ «Черкасиобленерго» відповідної документації (доказів по справі) відповідачем не виконано, тому суд з метою дотримання строків розгляду справ, встановлених статтею 157 ЦПК України, приходить до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника ПАТ «Черкасиобленерго» на підставі наявних у ній доказів, проти чого не заперечуютьб в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2

З’ясувавши позицію позивача та його представника, дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи та зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Черкасиобленерго» (роботодавцем) було підписано контракт №716 про виконання обов'язків Голови правління товариства (керівник) на підставі рішення №17 від 31 серпня 2016 року Наглядової ради.

Підставою для підписання Контракту є протокольне рішення, прийняте на засіданні Наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго» (протокол від 31.08.2016 року за №17), відповідно до якого ОСОБА_1 було обрано членом правління ПАТ «Черкасиобленерго» та призначено тимчасово виконуючим обов’язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» до підведення підсумків конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» та укладення з ним трудової угоди.

Відповідно до рішення Наглядової ради ОСОБА_1 призначено на посаду тимчасово виконуючого обов’язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» з 31.08.2016 року, про що ним видано наказ 02.09.2016 року та направлено до відділу кадрів для реєстрації і ознайомлення в структурних підрозділах даного підприємства.

Статею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому визначено строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальну), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково.

Вище наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 було призначено тимчасово виконуючим обов’язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» 31.08.2016 року, що стверджується оглянутим в судовому засіданні оригіналом протоколу №17 Наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго» від 31.08.2016 року, контрактом №716 від 06.09.2016 року, укладений між ПАТ «Черкасиобленерго» та ОСОБА_1

Статтею 5 вище вказаного Контракту визначено умови матеріального забезпечення керівника товариства. Посадовий оклад визначено в розмірі 60 (шістдесят) мінімальних посадових окладів (ставки) працівника першого розряду основної виробничої професії Роботодавця (п.5.1.1.Контракту).

Виплата заробітної плати здійснюється за рахунок коштів роботодавця,відповідно до вимог чинного законодавства (п.5.5. Контракту).

Роботодавець несе відповідальність перед керівником за своєчасність та повноту матеріального забезпечення,передбаченого ст.5 цього Контракту (п.6.3 Контракту).

22 грудня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення відповідно до п.7.3.2. Контракту за угодою сторін.

Роботодавецем (ПАТ «Черкасиоленерго» не нараховано та не виплачено належну ОСОБА_1 заробітну плату за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року, про що свідчить довідка Могилів - Подільської ОДПІ.

Як свідчить довідка від 22.02.2017р. Могилів - Подільської ОДПІ ГУ ДФС України у Вінницькій області ПАТ «Черкасиобленерго» не включило до податкового звіту форми 1-ДФ за 3 кв. та 4 кв. 2016 року відомості про нараховану та виплачену (невиплачену) ОСОБА_1 заробітну плату.

Згідно відомостей, отриманих з Державного реєстру ПАТ «Черкасиобленерго» не внесло відомості до податкового звіту за 3 кв. та 4 кв.2016року про дату прийому та звільнення ОСОБА_1 із займаної поасди, відповідно до умов контракту та рішення Наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго» від 31.08.2016 року, суми нарахованої та виплаченої заробітної плати, суми утриманого податку.

Із вище наведеного вбачається, що між сторонами виник спір про повноту і своєчасність здійснення розрахунку при звільненні, а тому правовідносини, що виникли між сторонами є трудовими та регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_4 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Статтею 43 ОСОБА_4 України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року встановлює, що до структури заробітної плати відноситься основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належним працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України). Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

В порушення зазначених норм відповідачем при звільненні позивача 23.12.2016 року не було проведено розрахунок, не включено його до жодних відомостей щодо нарахування та обчислення середнього заробітку, а відтак середньоденний заробіток, який належав позивачу при звільненні в останній робочий день, коли він також і виходив на роботу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки судом встановлено порушення права позивача в цій частині та воно підлягає захисту.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання відповідачем обов’язку щодо виплати всіх сум, що належать позивачу від відповідача в день його звільнення є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за період затримки виплати цієї заробітної плати, оскільки, вимоги звільненого працівника (позивача) щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Позивач просить стягнути із ПАТ «Черкасиобленерго» невиплачену заробітну плату при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту в розмірі 544305 грн. 01. Коп.

Суд погоджується із вище вказаним розрахунком, оскільки, при визначенні розміру заборгованості виходить із того, що відповідно до умов Контракту та визначеного посадового окладу за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року розмір посадового окладу відповідно до п.5.1.1. Контракту складає : вересень 2016 року - 60 х 1450,00 = 87000.00 грн.; жовтень 2016 року - 60x 1450,00= 87000,00 грн.; листопад 2016 року - 60 х 1450,00= 87000,00 грн.; грудень 2016 року - 60 х 1600,00 = 96000.00 грн.

Таким чином, з врахуванням кількості календарних днів в періоді, кількості днів в періоді згідно табелю робочого часу, фактично відпрацьованих (робочих днів), посадового окладу та середньоденного заробітку за період роботи ОСОБА_1 на посаді в.о. голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» підлягає стягненню 323318 грн. 33 коп. заробітної плати.

Відповідно до ч.5 ст. 95 КЗпП України в разі порушення строків виплати заробітної плати роботодавець зобов'язаний провести індексацію у встановленому законодавством порядку

Станом на 06 березня 2017 року (день звернення ОСОБА_1 до суду із позовом) компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати складає 12757 грн. 10 коп.

Середньоденний заробіток складає 2852 грн. 46 коп. (тобто 87000,00 х 2м:61д) .

Сума середнього заробітку, який підлягає виплаті за час затримки станом на день звернення до суду складає: 73x2852,46= 208229,58 (з 23.12.2016 року по 06.03.2017 року).

Розрахунок середньої заробітної плати проведено у відповідності до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Отже, враховуючи вищезазначене, роз’яснення, що містяться в абзаці 2 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 323318,33 грн. заробітної плати +208229,58 грн. середнього заробітку за час затримки станом на день звернення до суду+ 12757,10 грн. компенсації втрати частини грошових доходів, а всього на загальну суму 544305 грн.01 коп.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тягар доказування відсутності вини у непроведенні розрахунку з працівником у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, покладається на власника або уповноважений ним орган.

Однак, ПАТ «Черкасиобленерго» не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про відсутність вини у не проведенні із ОСОБА_1 розрахунку у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України.

При цьому суд критично ставиться до тверджень ПАТ «Черкасиобленерго», викладених у письмових запереченнях, поданих до суду, про те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду т.в.о. голови правління ПАТ «Черкасиоленерго» (протокол №17 від 31.08.2016 року), однак, обов’язки голови правління не виконував, оскільки, не приступив до їх виконання, оскільки, згідно рішення Апеляційного суду Черкаської області від 26.01.2017 року у справі №22-ц/793/367/17 ОСОБА_3 поновлено на посаді тимчасово виконуючої обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» з 31 серпня 2016 року.

Відповідачем на підтвердження зазначеної обставини не надано жодного документального доказу (копії судового рішення із значенням дати набрання законної сили). Крім того, ОСОБА_1 приступив до виконання обов’язків одразу після прийняття рішення Наглядовою радою та підписання Контракту 06.09.2016 року.

Відповідно до пункту 7 Плунуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.12.1992 року, №9 фактичним допуском до роботи вважається укладення трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При цьому контракт є особливою формою трудового договору і укладається коли його застосування відповідає законодавству (зокрема, керівниками підприємства).

При винесенні рішення, суд керується ст. 11 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Суд вважає обґрунтованими обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту №716 від 06.09.2016 року в розмірі 544305 грн. 01 коп.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року,№ 3674-VIІ встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняют ься позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У відповідності до положень вище зазначеного Закону ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом.

Частиною 3 статті 88 ЦПК України встановлено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь держави судового збору, від сплати якого при зверненні до суду звільнено позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст., ст. 74, 75, 83, 95, 116, 117 КЗпП України, ст., ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити в повному обсязі.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285 м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 544305 (п’ятсот сорок чотири тисячі триста п’ять) гривень 01 копійку невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту №716 від 06.09.2016 року.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць – в розмірі 87000 (вісімдесяти семи тисяч) гривень, - допустити до негайного виконання.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення установлених строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення установлених строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Повний текст рішення відповідно до вимог ч.3 ст.209 ЦПК України складено 18 липня 2017 року.

Суддя: Л.П. Цимбалюк