Справа № 2-55/2009 рік

Р I Ш Е Н Н Я  

I М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

2 листопада  2009 року                                                                    м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської  областi в складi:

                 головуючого  суддi- Андрусіва І.М.,

            з участю секретаря – Литвинюк І.М.,

 розглянувши  у  вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Долинi справу за позовом

 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Свіча" про  відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої каліцтвом від травми, заподіяної дорожньо-траспортною пригодою,

в с т а н о в и в:  

      Позивачка зазначила, що 21 березня 1992 року о 16 годині по вулиці Б.Хмельницького в м. Долина Івано-Франківської області  ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ІЖ-2715 державний номерний знак 21-38 ІФН, що належав Долинській фірмі "Свіча", яка після перереєстрації має назву  Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Свіча"( далі ТОВ "Свіча"), грубо порушив вимоги п.п.11.1, 11.2, 11.3, 11.6 Правил дорожнього руху і зіткнувся з правою задньою частиною автобуса    ЛАЗ-697, який рухався в попутному напрямку. Після зіткнення некерований автомобіль винесло на правий тротуар автобусної зупинки "Яворівський поворот", внаслідок чого на неї  було здійснено наїзд, заподіяно їй тяжкі тілесні ушкодження, що викликали стійку втрату працездатності.

Згідно  вироку Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21.10.1998 дорожньо-траспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, який  перебував з відповідачем у трудових відносинах.

 Згідно висновку від 19.03.1996 року №280 та висновку №6 від 14.01.1997року. Головного бюро СМЕ МОЗ Україхни, внаслідок дорожньо-траспортної пригоди їй заподіяні: закрита травма хребта – осколковий перелом куприка з ураженням спинного мозку, що призвело до розвитку травматичного спинального арахноїдиту (запалення м’якої мозкової оболонки спинного мозку), каудіту (запалення  кінцевого відділу спинного мозку), змішаного парапарезу нижніх кінцівок та зниження кровопостачання нижніх кінцівок і порушення функції тазових органів (нейрогенний сечовий міхур), забій крижової ділянки, обширна гематома правої клубової ділянки, садна носа і лоба. Вищезазначені тяжкі тілесні ушкодження спричинили втрату професійної працездатності на 70 %.

З даних акту огляду МСЕК №063063 з 02.07.2003 року по 01.08.2006 року їй встановлена друга група інвалідності .На даний час ,як встановлено з медичних документів ,вона являється інвалідом другої групи ,непрацездатна від травми отриманої 21.03.1992 року в дорожньо-транспортній пригоді.

Внаслідок чисельних переломів кісток та черепно-мозгової травми вона стала калікою оскільки не може пересуватись без сторонньої допомоги ,що не дозволяє їй вести нормальний спосіб життя.

-2-

Відповідно до ст.15,16,ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення ,відшкодування майнової та моральної шкоди .Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на  відшкодування моральної шкоди ,яку фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст.1195 ЦК України,юридична особа яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я ,зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток ,втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності ,а також відшкодувати додаткові витрати викликані необхідністю посиленого харчування ,санаторно-курортного лікування ,придбання ліків ,сторонноьго догляду тощо.

Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь відшкодування заробітку втраченого внаслідок втрати професійної та загальної працездатності з 1992року по   2005 рік та вісім місяців 2005 року ,всього за 13 років та вісім місяців в сумі 482947,14 грн..

Відшкодування витрат на сторонній догляд  в сумі 87342,50грн.Відшкодування витрат на ліки та лікування  за 13 років каліцтва внаслідок ДТП  позивачкою витрачено 208009грн.88 коп. На лікування та медичні обстеження ,на поїздки на лікування до місць Києва Львова,Івано-Франківська, позивачкою витрачено   5,126.28грн.

За санаторно-курортне лікування відшкодуванню підлягає 17,358грн.та вартість проїзду до Трускавця на санаторно-курортне лікування 97.44грн.,всього 17.455,44грн.Витрати на супроводжуючого до санаторно-курортного лікування та до міста лікування  17455,44грн.,витрати на супроводжуючого на харчування виходячи з законодавчо встановлених 18гривень добових ,становить 5094грн.,та 7326грн..Витрати на харчування супроводжуючого на санаторно –курортне лікування  12.078грн.,на супроводжуючого ОСОБА_4підлягає 41985грн.Інші витрати та витрати пов»язані з каліцтвом підлягають стягненню в розмірі 220,84грн.Просить стягнути витрати на юридичну допомогу в сумі 10грн.  

Також ОСОБА_1 просить стягнути витрати наперед ,щорічний заробіток втрачений внаслідок ДТП в  розмірі 43998,37грн.,та витрати на придбання ліків в розмірі 16000,76грн..

Також позивачка  просить стягнути з відповідача 3 000  000 (три мільони) грн.моральної шкоди  ,яка виразились в тому що вона з моменту ДТП і по даний час відчуває важкі моральні страждання в зв»язку з втратою працездатності ,встановленням інвалідності та вимушеними життєвими змінами ,які сталися в її житті.Уже багато років вона відчуває себе немічною та тягарем для близьких родичів ,оскільки після ДТП не може обходитись без сторонньої допомоги.

Додаткових моральних страждань їй додає той факт ,що в силу своєї безпорадності син здійснює  догляд за нею ,не має можливості одружитися та влаштувати своє власне життя.Довготривале лікування так і не поліпшило стан її здоров»я ,до кінця  свого життя вона буде мати потребу у сторонньому догляді та постійно витрачати великі кошти на медикаменти та медичні послуги.Каліцтво внаслідок ДТП повністю підірвало її здоров»я та  примусило її звертатись за допомогою у різні установи та організації за захистом прав і законних інтересів.

Завдана моральна шкода складається з комплексу негативних наслідків і полягає ,крім вищевказаного у вимушених життєвих змінах у її житті та житті її родини,у фізичному болю та стражданнях яких вона зазнала у зв»язку з каліцтвом ,порушених нормальних  життєвих та побутових стосунках ,нервових розладах ,постійному витрачанні великих коштів на медикаменти ,лікування ,спеціальні процедури ,медичні обстеження та консультації .Ці негативні наслідки ДТП призвели до психотравматичних розладів та порушили душевний стан  її сім»ї  .  

Під час розгляду справи ОСОБА_1збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 1 920 600,83грн.матеріальної шкоди ,3 000 000 млн.грн.моральної шкоди стягнути на її користь щорічний заробіток втрачений внаслідоу ДТП 43998,37грн.,з урахуванням інфляції,стягнути на її користь щорічно витрати на придбання ліків  

16.000 ,76грн.з урахуванням інфляції.Також просить стягнути на її користь щорічні витрати на медичне обслуговування,сторонній догляд ,супроводження потерпілої,санаторно-курортне лікування ,протезування в сумі 1.75 розміру річної мінімальної заробітної плати.

На обгрунтування позовних вимог зіслалась на ст..625 ЦК України ,згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати грошове зобов»язання.Також боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання ,на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,а також три проценти річних від простроченої суми ,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .Згідно Закону України»Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-Х 11 та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушення строків виплати « від 19.10.2000 року №2050 відповідач зобов»язаний зробити виплати з врахуванням норм вищевказаних законів.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала  зіславшись на вищевикладені обставини.

Представник відповідача позовних вимог не визнала та пояснила що вони не займаються виробництвом  з 1998 року тому не можуть виплати позивачці гроші.У 2004 році фізичними особами –засновниками було внесено у статутний фонд 7247 грн., які пішли на сплату земельного податку.

Суд дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності,  приходить до висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4  Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року),Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин ,що виникли після набрання ним чинності .Щодо цивільних відносин ,які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України ,положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків ,що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В судовому засіданні встановлено ,що  21 березня 1992 року о 16 годині по вулиці Б.Хмельницького в м. Долина Івано-Франківської області  ОСОБА_2, керуючи автомобілем ІЖ-2715 державний номерний знак 21-38 ІФН, що належав Долинській фірмі "Свіча", назва якої  після перереєстрації  Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Свіча"( далі ТОВ "Свіча"), грубо порушив вимоги п.п.11.1, 11.2, 11.3, 11.6 Правил дорожнього руху і зіткнувся з правою задньою частиною автобуса    ЛАЗ-697, який рухався в попутному напрямку. Після зіткнення некерований автомобіль винесло на правий тротуар автобусної зупинки "Яворівський поворот", де було здійснено наїзд на ОСОБА_1, внаслідок чого їй спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що викликали стійку втрату працездатності.

Згідно  вироку Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21.10.1998 дорожньо-траспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, який на  той час перебував з відповідачем у трудових відносинах.

З даних актового запису  про смерть  №101 від 22.05.2008 року ,встановлено,що ОСОБА_2 ,помер 21.05.2008 року.

Зазначені правовідносини виникли в 1992 році ,тобто під час дії ЦК України (1963 року),і не мають продовжувального характеру.

У відповідності до вимог ст.450 ЦК України(1963 року) ,організації і громадяни діяльність яких пов»язана  з підвищною небезпекою для оточення (транспортні організації,власники автомобілів )зобов»язані відшкодувати шкоду ,заподіяну джерелом підвищеної небезпеки ,якщо не доведуть що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.  

Статтею 455 ЦК України передбачено,що в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров»я організація чи громадянин ,відповідальні за шкоду ,зобов»язані відшкодувати потерпілому ,заробіток,втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності ,а також відшкодувати витрати викликані ушкодженням здоров»я(посилене харчування ,протезування сторонній догляд,тощо)  

Відповідно до ст.71 ЦК України(в редакції 1963 року),загальний строк для захисту прав за позовом особи ,право якої порушено (позовна давність )три роки .Вимоги позивачки підлягають до задоволення за час ,що не перевищує трьох років .

З даних висновку експертизи №38 від 6.11.2007 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України ,встановлено що згідно Акту огляду №625 у Івано-Франківській травматологічній МСЕК від 5.04-10.04.2000 року ОСОБА_1була встановлена  11 група інвалідності по загальному захворюванню з 1.04.2000 року до 1.05.2003 року ,основний діагноз :консолідований перелом куприка ,лонних і сідничних кісток (1992р).Посттравматичний остеохондроз поперекового відділу хребта ,двобічний коксартроз 1-11 ст.з вираженим порушенням функцій ходи .Вказані рекомендації ,а)по медичній реабілітації –стаціонарне і санаторно –курортне лікування.Інші рекомендації відсутні .Згідно наказу №238 МОЗ України від 5.08.1998 року «Про затвердження Критеріїв встановлення сткпеня стійкої втрати працездатностіу відсотках,особливостей ,працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках «затверджених Наказом МОЗ від 22.11.1995 року №212 п.101-в та п.102 ступінь втрати професійної працездатності складала 60%.

Відповідно до згідно Акту огляду №1299 у Івано-Франківській обласній МСЕК від 2.07.2003 року ОСОБА_1була встановлена  11 група інвалідності по загальному захворюванню з 1.05.03 року до 1.08.2006 року ,основний діагноз :консолідований перелом куприка ,лонних і сідничних кісток (1992р). ).Посттравматичний остеохондроз поперекового відділу хребта.ФНХ -11 ст.Вертеброгенна люмбалгія із стійким помірно вираженим больовим синдромом.Дисциркуляторна енцефалопатія змішана із судинними пароксизмами(1-2р.в тиждень),стійкий естетно –невротичний синдром з емоційно вольовою нестійкістю .Посттравматичний неврит слухових нервів ШМ-1м.Хронічний пієлонефрит,нремісія.СКХ з відродженням конкрементів.Кардіосклероз дифузний СН-1ст.Вказані рекомендації а)по медичній реабілітації –стаціонарне і санаторно –курортне лікування.Інші рекомендації відсутні .Згідно наказу №238 МОЗ України від 5.08.1998 року «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати працездатності у відсотках,особливостей ,працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках «затверджених Наказом МОЗ від 22.11.1995 року №212 п.101-в та п.102 ступінь втрати професійної працездатності складала 60%.

У п.2,3 Висновку експертизи  зазначено ,що  п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди «зазначено ,що всі види відшкодувань в тому рахунку і на придбання ліків додаткового харчування вирішується МСЕК. Це проводиться за поданням ЛКК поліклінік тільки для інвалідів від  трудового каліцтва і профзахворювань

.ОСОБА_1інвалідність встановлювалась за загальним захворюванням ,а тому МСЕК індивідуальна програма її реабілітації не визначалась і рекомендації по соціально-трудовій реабілітації в представленій документації відсутні.В періоди встановлення їй 111 групи інвалідності лише вказувалось  що їй протипоказана важка фізична праця з тривалою ходою.В періоди встановлення 11 групи вказувались лише рекомендації по медичній реабілітації –стаціонарне і санаторно-курортне лікування.

Позовні вимоги в частині відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати професійної та загальної працездатності ,підлягають до часткового задоволення .

Згідно довідки ВАТ»Капітальний ремонт свердловин»№52 від 18.02.1999 року,  

ОСОБА_1працювала в Долинському УПНПі КРС вахтово -експедиційним методом в Ямало-Ненецькому автономному окрузі с.Муравленково,кастеляншою з 04.03.1991 року по 24.11.1992 року ,була звільнена у зв»язку  з виходом на пенсію по інвалідності . Долинському УПНП і КРС наказом регіонального відділення фонду держмайна України від 03.06.1997 року №538 перейменовано у ВАТ»Капітальний ремонт свердловин».

З довідки №91 від 2.02.1999 року , виданої ВАТ»Капітальний ремонт свердловин»,за 1991-1992 роки ,заробіток ОСОБА_1становить сімнадцять тисяч дев»ятсот дванадцять гривень.)  

Згідно розрахунку  ,з врахуванням індексації на користь позивачки підлягає стягненню за   2002 рік (36210,08 грн.), за 2003 рік (39179,31грн),за 2004рік(43998,37грн),за вісім місяців   2005 року (31297,51грн.),всього підлягає стягненню 150685,27грн. втрати загальної працездатності.

Позовні вимоги про відшкодування лікування та санаторно-курортне лікування пілягають відшкодуванню за період з 2002 –по 2005 роки.В суді встановлено що позивачка проходила лікування в госпіталі для воїнів –інтернаціоналістів «Лісова поляна»,що знаходиться в м.Києві ,Пуща Водиця.( з 21.01. по 17.02.2002 року),з (19.03. по 09.04.2003 року),з (9.03.по 30.03.2004 року) з (17.03.по 07.04.2005 року).

Проходила обстеження та консультації у лікарів в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні (4.03.2002 року ),(03.04.2002 року)міська клінічна лікарня швидкої допомоги .

В місті Києві проходила обстеження 31.01.2002 року в інституті кардіології ім..М.Стражеска,03.04.2002 року Український науковий центр радіаційної медицини АМН України,21.03.2003 року Український науковий центр радіаційної медицини АМН України,27.03.2003 року –Інститут нейрохірургії ім..акад.Ромоданова.

В 2005 році 29.03.2005 року інститут нейрохірургії ім..акад.Ромоданова ;30.03.2005 року інститут отоларингології ім..Коломійченко,8.04.2005 року центр мікрохірургії ока ім..Шупика,24.03.2005 року інститут акушерства та гінекології ,з 04.по 11.07.2005 року Київська клінічна лікарня №16.

На медичні обстеження та лікування позивачка їздила через м.Львів .Вартість проїзду з Болехова до Львова згідно білету доданого до позовної заяви складає 11грн.95коп.На медичних обстеженнях та лікуваннях  ОСОБА_1знаходилась в медичних закладах Києва з 2002 по 2005 рік, тринадцять  разів.Законом передбачено відшкодування вартості проїзду до міста лікування та назад ,всього підлягає відшкодуванню 13 разів х 2=26 поїздок.Вартість проїзду від м.Болехова до м.Львова  становить 11,95грн.х26 поїздок =310.70грн.

Згідно довідки начальника вокзалу станції Львів від 14.06.2001 року №440вартість проїзду у купейному вагоні від ст.Львів до ст.Києва становить 45.83 грн.,вартість постелі 5.40грн..Вартість проїзду від м.Львова до Київа  45.83грн.х26 поїздок =1191грн.Вартість постелі 5.40грн х26 поїздок =140,40грн.Всього вартість проїзду позивачки до Києва становить 1331.40грн.Всього вартість проїзду на лікування до Києва складає 1642,10грн.

На лікування та медичні обстеження за направленнями лікарів в м.Івано-Франківську позивачка була два рази .  Законом передбачено відшкодування вартості проїзду до міста лікування та назад ,всього підлягає відшкодуванню чотири поїздки. Вартість проїзду з Болехова  в Івано-Франківськ, згідно білету доданого до позовної заяви складає 9,06грн.х 4 поїздки , вартість проїзду 36.24грн.Всього підлягає відшкодуванню позивачці на поїздки до міст Києва,Львова ,Івано-Франківська 1678.34 грн.

Витрати на санаторно-курортне лікування підлягають частковому відшкодуванню,ОСОБА_1отримала санаторно-курортне лікування в санаторії «Батьківщина»м.Трускавець ( з 27.08.2002 року по 19.09.2002 року ) 24 дні х75грн.1800грн. з (16.09.2003 року по 09.10.2003 року )24 дні х75 грн.=1800грн., з (19.09.2004 року по 12.10.2004 року ) 24дні х75грн=1800грн.всього 7092грн.

Згідно довідки туристичної фірми «Оболонь Тур »вартість на розміщення в санаторії «Батьківщина»м.Трускавець Львівської області на 1 чол.на один день складала 75грн.Згідно   доданого проїзного білета вартість поїздки до м.Трускавця складала 6,96грн.х6 (3 рази х 2)=41.76грн.Відшкодуванню підлягає вартість санаторно-курортного лікування 7092грн.та вартість її проїзду на санаторно-курортне лікування 41.76грн.  

Підлягають до задоволення витрати на супроводжуючого до санаторно-курортного лікування та до міста лікування за період з 2002 по 2005 роки,оскільки відповідно до  п.19   Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди»,у разі необхідності супроводу потерпілого особі ,яка його супроводжує компенсується проїзд туди і назад  ,а також сплачується витрати на житло та інші витрати відповідно законодавства про службові відрядження. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон «встановлені норми добових для відряджень у межах України в розмірі 18 гривень.Кожного разу з позивачкою був її син ОСОБА_4 , позивачка своїми коштами оплачувала його проїзд ,проживання харчування та інше,тому підлягає стягненню сума цих витрат в користь позивачки.В суді встановлено,що ОСОБА_4супроводжував  позивачку  ,тому витрати на супроводжуючого на харчування ,виходячи з законодавчо встановлених 18грн.добових складають;

витрати на поїздки супроводжуючого на лікування позивачки до Києва,Львова,Івано-Франківська становлять 1678,34грн.Витрати на поїздки супроводжуючого на  санаторно-курортне лікування та проживання у санаторіях разом з ОСОБА_1становить 7092 грн.та вартість проїзду супроводжуючого до м.Трускавець на санаторно-курортне лікування  41,76грн. Витрати на супроводження на лікування позивачки в госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна»що знаходиться у Пущі Водиці в Києві ( з 21.01. по 17.02.2002 року) -28діб х18=504грн.,з (19.03. по 09.04.2003 року)-22 доби х18 =396грн.,з (9.03.по 30.03.2004 року)-22 доби х18 =396грн., з (17.03.по 07.04.2005 року)-22 доби х18 =396грн.-всього 1692грн.

В місто Київ 2002 рік (31.01.2002 рік ,03.04.2002 рік -2 доби х18 грн.=36 грн.),2003 рік(21.03.2003 ,27.03.2003 рік -2 доби х18 грн.=36 грн),2005 рік (29.03.2005,30.03.2005рік,8.04.2005рік.,24.03.2005 рік.,з 04.по 11.07.2005 року -12 діб х18=216грн,.всього 288 грн.  

В Івано-Франківськ (Івано-Франківська обласна клінічна лікарня).04.03.2002 року 03.04.2002 року,-2доби х18=36грн.Підлягають також частковому відшкодуванню витрати на харчування супроводжуючого на санаторно-курортне лікування  в санаторій  «Батьківщина»м.Трускавець ( з 27.08.2002 року по 19.09.2002 року ) 24 дні х 18грн.=432грн. з (16.09.2003 року по 09.10.2003 року )24 дні х18 грн.=432грн., з (19.09.2004 року по 12.10.2004 року ) 24дні х18грн=432грн.всього 1296грн.

Таким чином підлягає відшкодуванню на супроводжуючого ОСОБА_4 сума 10376,88грн.

Підлягає до часткового задоволення позовна вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки згідно ст.440-1 ЦК України ,моральна (немайнова)шкода заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи ,яка порушила їх законні права ,відшкодовується особою,яка заподіяла шкоду,якщо вона не доведе,що моральна шкода заподіяна не з її вини.Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

 В судовому засіданні з пояснень  позивачки .встановлено,що   моральна шкода  виразились в тому, що вона з моменту ДТП і по даний час відчуває важкі моральні страждання в зв»язку з втратою працездатності ,встановленням інвалідності та вимушеними життєвими змінами ,які сталися в її житті.Уже багато років вона відчуває себе немічною та тягарем для близьких родичів ,оскільки після ДТП не може обходитись без сторонньої допомоги.

Додаткових моральних страждань їй додає той факт ,що в силу своєї безпорадності син здійснює  догляд за нею ,не має можливості одружитися та влаштувати своє власне життя. Довготривале лікування так і не поліпшило стан її здоров»я ,до кінця  свого життя вона буде мати потребу у сторонньому догляді та постійно витрачати великі кошти на медикаменти та медичні послуги. Каліцтво внаслідок ДТП повністю підірвало її здоров»я та  примусило її звертатись за допомогою у різні установи та організації за захистом прав і законних інтересів.

Завдана моральна шкода складається з комплексу негативних наслідків і полягає ,крім вищевказаного у вимушених життєвих змінах у її житті та житті її родини, у фізичному болю та стражданнях яких вона зазнала у зв»язку з каліцтвом ,порушених нормальних  життєвих та побутових стосунках ,нервових розладах ,постійному витрачанні великих коштів на медикаменти ,лікування ,спеціальні процедури ,медичні обстеження та консультації .Ці негативні наслідки від ДТП призвели до психотравматичних розладів та порушили її душевний стан..  

Вищевказані обставини вимагають від позивачки багато додаткових зусиль ,оскільки останній час всі моральні та матеріальні зусилля направлені на подолання негативних наслідків ,які сталися в результаті ДТП.

З моменту ДТП  по даний час представники відповідача жодного разу не запропонували їй допомогу .

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховуються  вищевказані  доводи позивачки ,та майновий стан відповідача, що він не займається виробничою діяльністю з 1998 року .  

Вимоги позивачки про відшкодування витрат на сторонній догляд не підлягають до задоволення ,оскільки у  п.2.3  висновку експертизи №38 від 6.11.2007 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України ,зазначено,що згідно інструкції «Про порядок встановлення інвалідності «затвердженої Наказом МОЗ України №183 від 7.04.2004 року постійної сторонньої допомоги в побуті потребують тільки інваліди першої групи. Матеріалами справи встановлено,що ОСОБА_1встановлена 11 група інвалідності по загальному захворюванню,тому з вищевказаних підстав дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Також на думку суду не підлягають до задоволення вимоги позивачки про відшкодування витрат на ліки та лікування та медичні обстеження ,оскільки згідно п.19   Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди «зазначено , якщо у потерпілого у зв»язку з ушкодженням здоров»я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу ,що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК ,вони компенсуються Фондом  відповідно до ч.4ст.34 Закону .Додаткові витрати потерпілих на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватись висновком судово-медичної експертизи.Однак  у п.2.3     висновку експертизи №38 від 6.11.2007 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України , зазначено, що всі види відшкодувань ,в тому рахунку і на придбання ліків додаткового харчування і ін. вирішуються МСЕК. Це проводиться за поданням ЛКК поліклінік тільки для інвалідів від трудового каліцтва і профзахворювань .

ОСОБА_1інвалідність встановлювалась за загальним захворюванням ,а тому МСЕК індивідуальна програма її реабілітації не визначалась і рекомендації по соціально-трудовій реабілітації в представленій документації відсутні. В періоди встановлення їй 111  групи інвалідності лише вказувалось, що їй протипоказана важка фізична праця з тривалою ходою.В періоди встановлення 11 групи вказувались лише рекомендації по медичній реабілітації  стаціонарне –санаторно-курортне лікування.

Не думку суду не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми ,оскільки позивачка звернулась до суду в 2005 році, не зверталась  раніше з вимогами про виконання грошового зобов»язання.На обрунтування вказаної вимоги позивачка зіслалась на ст.625 ЦК України (в редакції 2004 року). Зазначені правовідносини виникли в 1992 році ,тобто під час дії ЦК України (1963 року),і не мають продовжувального характеру.

 Не підлягають до задоволення  вимоги про стягнення  інших  витрат,щорічно витрат на придбання ліків,  витрат на медичне обслуговування,сторонній догляд,супроводження потерпілої, санаторно-курортне лікування ,та протезування в сумі 1,75розміру річної мінімальної заробітної плати ,оскільки їх вартість не підтверджена доказами по справі.Згідно п.19 Д)  Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди,стягнення додаткових витрат потерпілого може бути проведено й на майбутній час у межах строків ,зазначених у висновку судово-медичної експертизи  .Оскільки такі дані у висновку експертизи відсутні тому не підлягають до задоволення ці вимоги.

Судові витрати   затрачені позивачкою на юридичні послуги підлягають до задоволення,оскільки їх розмір підтверджується квитанцією.  

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та ст.ст.71,440,440-1,450,455ЦК України (в редакції 1963року) , 88 ЦПК України.керуючись ст. ст. 213,215,218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -  

Р I Ш И В:  

Позов  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма»Свіча»на користь ОСОБА_1  150685,27грн.втраченого заробітку внаслідок ДТП, 8812,10грн.витрат на санаторно-курортне лікування ,12123.34грн.витрат на супроводження потерпілої , 30 000 грн.моральної шкоди,та 10грн. витрат по наданню   юридичної допомоги за період з 2002по 2005 роки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма»Свіча»на користь ОСОБА_1    щорічний втрачений заробіток в сумі 43.998.37грн.з врахуванням інфляції.

В задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на сторонній догляд ,витрат на ліки та лікування,та інших витрат та трьох відсотків річних,щорічно витрат на придбання ліків,  витрат на медичне обслуговування,сторонній догляд,супроводження потерпілої,санаторно-курортне лікування ,та протезування в сумі 1,75розміру річної мінімальної заробітної плати - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма»Свіча»в дохід держави 1700грн. судового збору та 15грн.витрат з інформаційно -технічного забезпечення розгляду справи .

 Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до апеляційного суду Івано- Франківської області  через Долинський районний суд; апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про  апеляційне оскарження до апеляційного суду Івано-Франківської області  через Долинський районний суд.

                                                                    Суддя: