УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до управління капітального будівництва Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», третя особа - Одеська міська рада, про визнання інвестиційних прав за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області

від 30 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 серпня 2003 року між управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (далі - УКБ Одеської міської ради) та товариством з обмеженою відповідальністю «Златоград» (далі - ТОВ «Златоград») укладено інвестиційно-підрядний договір, предметом якого є співробітництво сторін з приводу будівництва та інвестування комплексу жилих будинків та нежитлового торгівельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. 21 листопада 2005 року між нею, як інвестором, та ТОВ «Златоград» було укладено інвестиційний договір, за умовами якого вона зобов'язалась здійснити вкладення інвестицій у вигляді особитих (позичених) коштів, а ТОВ «Златоград» зобов'язалось здійснити будівництво жилого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. Індивідуальним об'єктом інвестування за цим договором була трикімнатна квартира, будівельний № 1, на 6-му загальному, 3-му житловому поверсі 24-поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 120,11 кв. м. За п. 1 додаткової угоди до цього договору сума договору інвестування на момент його укладення склала 48 044 долари США, що еквівалентно 242 622 грн 20 коп. Вона виконала умови договору та сплатила вказану суму при укладенні інвестиційного договору, проте ТОВ «Златоград» свої зобов'язання за цим договором не виконало та не здійснило будівництво вказаного жилого комплексу, яке знаходиться на стадії котловану.

Ураховуючи наведене, позивач просила визнати її інвестиційні права на індивідуальний об'єкт інвестування у вигляді вказаної квартири за інвестиційним договором від 21 листопада 2005 року.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши положення Закону України «Про інвестиційну діяльність», дійшли до правильного висновку про те, що права позивача не є такими, що оспорюються, порушуються чи не визнаються відповідачем, оскільки укладений між ними інвестиційний договір є укладеним, дійсним та не є оспореним. Також суди вірно вважали, що посилання позивача на порушення строків завершення будівництва також не свідчать про невизнання чи оспорювання належних позивачу прав за інвестиційним договором, отже її права не порушені, що відповідає вимогам ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень суду не впливають.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області

від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

О.В. Закропивний

С.П. Штелик