КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа№ 925/308/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Кур`ята В.В. (дов. № 19/3-02/195 від 14.11.2016);

Новік В.М. (дов. від 14.11.2016 № 19/3-02/197);

ліквідатор: Іванюк О.М. (посв. від 15.07.2013 № 1247);

від дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат": Фонбаре Є.В. (дов. б/н від 08.06.2016); Краснокутська Н.М. (дог. б/н від 08.10.2015);

від ПАТ "Дельта Банк": Чорний І.В. (дов. б/н від 15.06.2017);

інші учасники провадження у даній справі: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.05.2017

у справі № 925/308/16 (суддя: Гура І.І.)

за заявою Уманської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області

до дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат"

про порушення провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16 ухвалено реєстр вимог кредиторів, згідно якого, крім іншого, визнано та затверджено вимоги публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк": 2756,00 грн. судового збору у першу чергу задоволення; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів забезпечені вимоги публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк" 2077529244,62 грн., які підлягають задоволенню позачергово; вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, представник Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16 та прийняти нове судове рішення, яким заяву АТ "Ощадбанк" № 55/2-08/1020-6300 від 24.06.2016 з грошовими вимогами до боржника задовольнити в повному обсязі, визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" на суму 2 077 529 244,62 грн. 62 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала у зазначеній частині прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16 та призначено її розгляд на 21.06.2017.

У зв'язку з участю судді Верховця А.А. у підготовці заступників голів та голів апеляційних судів в Національній школі суддів України, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 925/308/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до провадження у новому складі суду.

21.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора та представника Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 925/308/16 та розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.07.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 925/308/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пономаренко Є.Ю., Остапенко О.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до провадження у новому складі суду.

12.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_8 та внесення до реєстру вимог кредиторів; відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_8 з грошовими вимогами до боржника та клопотанні ОСОБА_9 про зміну конкурсного кредитора.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2017 представники апелянта підтримали вимоги, викладені у вказаних додаткових поясненнях. Представник ПАТ "Дельта Банк" поклався у вирішенні даного питання на розсуд суду. Представники боржника та ліквідатор заперечили проти зміни (доповнення) вимог до апеляційної скарги та просили суд відмовити у прийнятті вимог, викладених у вказаних додаткових поясненнях апелянта.

Судова колегія, дослідивши надані письмові додаткові пояснення апелянта, дійшла висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку за подання до господарського суду апеляційної скарги у справі про банкрутство судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви.

Згідно із пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами судовий збір сплачується у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції було розглянуто тринадцять заяв з кредиторськиими вимогами до боржника: Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, громадянина ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вітал Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат", публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Менеджмент Груп", приватного підприємства "Науково - Виробниче Підприємство" Харчові Продукти "Мультимікс", товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке Автотранспортне підприємство", товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Донбасхліб ", товариства з обмеженою відповідальністю "Лауффер Україна", публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", публічного акціонерне товариство "Авант-Банк" та вирішено інші процесуальні питання.

Проте, апелянтом не додано доказів сплати судового збору за перегляд оскаржуваної ухвали у повному обсязі, сплачено судовий збір за первісно заявленими за апеляційною скаргою вимогами щодо перегляду оскаржуваної ухвали в частині кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Разом з тим, судова колегія, звертає увагу, що вказані додаткові пояснення до апеляційної скарги не можуть розглядатись як апеляційна скарга у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено внесення змін та доповнень вимог за апеляційною скаргою (до прохальної частини) у такий спосіб, що обраний у даному випадку апелянтом. Мотивувальна та прохальна частина апеляційної скарги, яку суд розглядає в даному випадку, стосуються перегляду оскаржуваної ухвали лише в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до боржника, а в додаткових поясненнях апелянта мотивувальна та прохальна частина стосується лише кредиторських вимог ОСОБА_8 до боржника та клопотання ОСОБА_9 про заміну конкурсного кредитора. Вказані додаткові пояснення подані до суду без доказів надіслання їх копій іншим сторонам (учасникам провадження у даній справі), не додано документів, що підтверджують оплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, в даному випадку змінено і предмет, і підстава первісно поданої апеляційної скарги.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу апелянта, що останній не позбавлений права звернутися з відповідною апеляційною скаргою за умови дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України щодо перегляду оскаржуваної ухвали в частині визнання грошових вимог ОСОБА_8 та внесення їх до реєстру вимог кредиторів та в частині результатів розгляду клопотання ОСОБА_9 про заміну конкурсного кредитора.

Представники апелянта у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник ПАТ "Дельта Банк" поклався на розсуд суду. Представники боржника та ліквідатор заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити оскаржувану ухвалу, у відповідній частині, що оскаржується апелянтом, без змін.

Інші представники учасників провадження у даній справі не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників судового процесу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів, задоволено заяву арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. про відмову від участі у справі, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Левченко Василя Миколайовича, вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави, задоволено заяву ініціюючого кредитора, припинено повноваження керівника дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат", виконання відповідних обов'язків тимчасово покладено на розпорядника майна дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" - арбітражного керуючого Левченко Василя Миколайовича до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

01.06.2016 за №32108 оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет.

29.06.2016 до суду першої інстанції надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 2 077 529 244,62 грн., з яких конкурсними є вимоги у розмірі 2 025 697 699,62 грн. та забезпеченими є вимоги у розмірі 51 831 545,00 грн.

Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд, крім іншого, включив окремо до реєстру вимог кредиторів, вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в розмірі 2 077 529 244,62 грн., які забезпечені заставою майна боржника і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення.

З даним судовим рішенням саме у вказаній частині апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу лише в тій частині, що оскаржується апелянтом.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується, винесена з неповним дослідженням матеріалів справи та є такою, що не відповідає вимогам законодавства у певній частині, з наступних підстав.

В обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) посилався на те, що між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Урожай» (надалі - ТОВ ТК «Урожай» та/або Позичальник) 05.08.2011 було укладено договір кредитної лінії № 26-15-09/11, зі змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, кредит надається у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 19.10.2015.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 700 000 000,00 гривень.

Виходячи із змісту п. 2.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

У силу пп. 3.3.1 п. 3.3 Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або Майновим Поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором), у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором.

Згідно із пп. пп. 5.3.1, 5.3.2 п. 5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе цим Договором Зобов'язання; точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати Кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав в обумовлені Кредитним договором строки Позичальнику кредитні кошти.

Банк зазначає у своїй заяві, що станом на 30.05.2016 ТОВ ТК «Урожай» мав прострочену заборгованість за кредитом, процентами, та штрафними санкціями у вигляді пені, 3% річних за Кредитним договором, яка складає 1 230 438 522,57 (один мільярд двісті тридцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять дві грн.. 57 коп.) грн.. та 31 567 191,34 дол. США (тридцять один мільйон п'ятсот шістдесят сім тисяч сто дев'яносто один дол 34 центи), з яких: заборгованість за кредитом у гривні - 497 000 000,00 грн.; заборгованість за кредитом у дол. США - 23 025 872,00 дол. США; заборгованість по несплачених процентах нарахованих в грн..- 131 946 000,00 грн.; заборгованість по несплачених процентах нарахованих в доларах США - 8 541 319,34 дол. США; заборгованість за простроченими комісіями - 8 933,73 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 10 033 695,63 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 62 253 523,78 грн.; заборгованість по пені за несплату комісії за невикористану частину кредиту в грн. - 644,10 грн.; заборгованість по пені за непогашення кредиту в частині перевищення діючого ліміту кредитуванння, грн.,- 1 599 090,17 грн.; заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 61 673 309,93 грн.; заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів- 18 017 330,01 грн.; заборгованість по 3% річних за несплату комісії за невикористану частину кредиту в гри,- 751,36 грн.; заборгованість по 3% річних за непогашення кредиту в частині перевищення діючого ліміту кредитуванння, дол.США - 304 044,23 грн.; сума втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату кредиту - 405 427 904,00 грн.; сума втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 103 771 904,52 грн.; сума втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату комісії за невикористану частину кредиту - 7 932,32 грн. Розмір заборгованості Боржника за Кредитним договором в національній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на 24.06.2016 (24,882929 гривень за 1 долар США) становить 2 077 529 244,62 (два мільярди сімдесят сім мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч двісті сорок чотири гривні 62 коп.), з яких: загальна заборгованість за кредитом - 1 069 951 138,14 грн.; загальна заборгованість за процентами - 344 479 042,70 грн.; загальна заборгованість за штрафними санкціями - 663 099 063,78 грн.

З метою забезпечення належного виконання ТОВ ТК «Урожай» своїх зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ДП «Уманський консервний комбінат» був укладений іпотечний договір від 26.11.2012 №60 за реєстровим номером №1609 (надалі - Іпотечний договір) та Договір застави від 26.11.2012 № 61 за реєстровим № 1611 (надалі - Договір застави).

У силу п. 1.1.1 Іпотечного договору предметом іпотеки є: комплекс, виробничих будівель та споруд: за адресою Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 3.

У силу п. 1.2 Договору застави, предметом застави є основні засоби: обладнання, устаткування, малоцінні необоротні матеріальні активи та інші основні засоби (всього 1048 найменувань), предмети застави знаходяться у Черкаській області м. Умань, по вул. Дерев'янка, 3.

Згідно із п. 1.3 Іпотечного договору вартість нерухомого майна, що є Предметом іпотеки, визначена шляхом проведення оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності і згідно зі Звітом про оцінку майна від 16.07.2012, складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки», становить 42 660 000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору застави, вартість нерухомого майна, що є Предметом застави, визначена шляхом проведення оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності і згідно зі Звітом про оцінку майна від 16.07.2012, складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки», становить 9 171 545,00 грн.

З огляду на викладене, узгоджена сторонами загальна оціночна вартість вказаних вище Предмету іпотеки та Предмету застави становить 51 831 545,00 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

У відповідності з ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Змінюючи та доповнюючи оскаржувану ухвалу у відповідній частині, колегія суддів виходить з наступного.

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Правовідносини між Банком та ДП «Уманський консервний комбінат», що реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані нормами цивільного законодавства, у тому числі ЦК України, Законами України "Про заставу", Про іпотеку".

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 552 ЦК України).

Згідно зі ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" :

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Відповідний висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 у справі № 5023/6981/11, де, крім іншого, зазначено наступне.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Судом першої інстанції встановлено, що Банк звернувся із кредиторськими вимогами до боржника - ДП «Уманський консервний комбінат» як до майнового поручителя.

ДП «Уманський консервний комбінат», в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця (заставодавця), який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку (заставу) майном (його вартістю, визначеною сторонами в договорі іпотеки(застави).

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника у даній справі, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідних договорах застави (іпотеки).

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, що висловив Верховний Суд України у постанові від 03.06.2014 у справі №25/5005/6641/2012. У наведеній постанові Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст. 45 Закону, відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

В постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 25/5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Також, Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі № 918/169/16 дійшов висновків, що відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язані, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

При іншому тлумаченні (відповідальність майнового поручителя, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, перед іпотекодавцем у розмірі понад вартості предмета іпотеки) не досягається мета Закону про банкрутство - відновлення платоспроможності боржника, оскільки штучно збільшується розмір його кредиторської заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 911/3848/15.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів робить висновок, що судом першої інстанції за оскаржуваною ухвалою правомірно вирішено включити окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в розмірі 51 831 545,00 грн., які забезпечені іпотекою та заставою майна боржника і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення (в цій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін), проте безпідставно окремо вніс до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, решту вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в розмірі 2 025 697 699,62 грн., у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в цій частині слід відмовити.

Судом першої інстанції не було досліджено всі обставини справи під час розгляду заяви Банку, внаслідок чого оскаржувана ухвала, у відповідній частині, підлягає зміні, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю, враховуючи вищевикладене.

Відповідно ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що оскаржувану ухвалу слід змінити в частині визначення розміру кредиторських вимог апелянта до боржника у даній справі, що підлягають включеню окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені іпотекою та заставою майна боржника і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення (п. 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Так, відповідно до ст. 104 ГПК України наявні підстави для зміни п. 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали господарського суду Черкаської області щодо кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Слід змінити п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16, виклавши його в наступній редакції: «Окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені вимоги публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк" 51 831 545,00 грн., які підлягають задоволенню позачергово. У задоволенні решти заяви Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк" відмовити».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 34, 43, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16 в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" у розмірі 2 077 529 244,62 грн. задовольнити частково.

2. Змінити п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/308/16, виклавши його в наступній редакції:

«Окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені вимоги публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк" 51 831 545,00 грн., які підлягають задоволенню позачергово. У задоволенні решти заяви Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк" відмовити».

3. Матеріали справи № 925/308/16 направити до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 17.07.2017.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

Є.Ю. Пономаренко