ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17.04.07р. | Справа № А36/236-07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Авто", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровськаі, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсними податкового повідомленння-рішення, першої та другої податкових вимог
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники:
Від позивача: Білоус А.В., довіреність №26/03 від 23.03.2007р.
Від відповідача: Сабадаха Н.М, довіреність №6457/9/10-016 від 17.04.2007р.
Прудко О.В. довіреність № 68/9/10-016 від 10.01.2007р.
Ніжерадзе О.М., довіреність №3620/9/10-016 від 26.02.07р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить:
1. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Дніпропетровська про визначення суми податкового зобов'язання
ТОВ "Приват-Авто" з податку на прибуток за 2004 р. у сумі 63672,00 грн., прийняте за
результатом акту № 2011/2302/32781350/ДСК ( 002553 ) від 23.11.2006 перевірки
дотримання ТОВ "Приват-Авто" вимог податкового, валютного та іншого законодавства
за період з 19.12.2003 р. по 30.06.2006 року.
2. Визнати недійсним першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Дніпропетровська про визначення суми податкового зобов'язання
ТОВ "Приват-Авто" з податку на прибуток за 2004 р., що складена на підставі
податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ
"Приват-Авто" з податку на прибуток за 2004 р. за результатом акту №
2011/2302/32781350/ДСК ( 002553 ) від 23.11.2006 перевірки дотримання ТОВ "Приват-
Авто" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2003 р. по
30.06.2006 року.
3. Визнати недійсним другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Дніпропетровська від 13 лютого 2007 року № 2/260 про визначення
суми податкового зобов'язання ТОВ "Приват-Авто" у сумі 88465,78 грн..
4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська
обчислити суму податкового зобов'язання ТОВ "Приват-Авто" з податку на прибуток за
2004 р. з урахуванням уточнюючого розрахунку зобов'язань ТОВ "Приват-Авто" у зв'язку
з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого ТОВ "Приват-Авто" до
Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська 28.12.2006
року.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам. Крім того, відповідачем не вручені позивачу спірне податкове повідомлення-рішення та перша податкова вимога.
Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та податкові вимоги винесені у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем була проведена планова перевірка ТОВ "Приват-Авто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2003р. по 30.06.2006р., за результатами якої був складений акт №2011/2302/32781350/ДСК від 23.11.2006р.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003902/0 від 05.12.2006р. відповідно до якого визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток всього 95678грн., в тому числі за основним платежем 63672грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32006грн.
Прийняття спірного податкове повідомлення-рішення відповідачем пов’язується з наступним:
Перевіркою правильності визначення ТОВ "Приват-Авто" валового доходу було встановлено заниження скоригованого валового доходу за 2004 рік в сумі 254686,90 грн. внаслідок порушення ТОВ "Приват-Авто" п.п. 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2004 році на 63672,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що 254686,90 грн. валового доходу ТОВ "Приват-Авто" - це перераховані ЗАТ КБ "ПриватБанк" на розрахунковий рахунок ТОВ "Приват-Авто" проценти за використання грошових коштів, які були розміщені ТОВ "Приват-Авто" на депозитному рахунку у ЗАТ КБ "ПриватБанк" згідно договору від 29.11.2004 №7/2912. Згідно вказаного договору проценти за використання грошових коштів були перераховані ЗАТ КБ "ПриватБанк" на розрахунковий рахунок ТОВ "Приват-Авто" меморіальним ордером № 4 від 29.12.2004 р.
Суд погоджується із вказаними висновками відповідача з наступних підстав.
ТОВ "Приват-Авто" (далі КЛІЄНТ) укладено з ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299 (далі БАНК) договір про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку від 29.11.04р. №7/2912. Предметом цього договору є внесення КЛІЄНТОМ та прийняття БАНКОМ тимчасово вільних грошових коштів, далі вкладу, у сумі та на строк, що зазначені у Додатковій угоді до цього Договору, з обов’язками виплачувати КЛІЄНТУ суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Згідно Додаткової угоди №2 від 29.11.04р. до договору №7/2912 КЛІЄНТ вносить, а БАНК приймає тимчасово вільні грошові кошти КЛІЄНТА, далі вклад, на депозитний рахунок №26101050000402. За використання грошових коштів, розміщених КЛІЄНТОМ на депозитному рахунку, БАНК виплачує КЛІЄНТУ проценти, з розрахунку процентної ставки 9,73% складних річних, згідно із затвердженою в БАНКУ методикою.
Відповідно до вищезазначеного договору, ТОВ "Приват-Авто" 29.11.04р. перераховано грошові кошти на депозитний рахунок №26101050000402 платіжним дорученням №41130Ь04К4 від 29.11.04р. на суму 34440000,0 грн. та платіжним дорученням №41130Ь04К3 на суму 50300,0 грн. Загальна сума вкладу складає 34490295,0 грн., які повернуті з депозитного рахунку 29.12.04р., меморіальний ордер №3 від 29.12.04р. Згідно договору №7/2912 від 29.11.04р. банком нараховано та перераховано меморіальним ордером №4 від 29.12.04р. на розрахунковий рахунок ТОВ "Приват-Авто" проценти за використання грошових коштів у розмірі 254686,90 грн. (даний факт позивачем в адміністративному позові не заперечується).
Крім того, 30.01.2004 року між ТОВ "Приват-Авто" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № Я 001 ГУС ( з додатками ), за умовами якого ЗАТ КБ "ПриватБанк" відкрив кредитну лінію та надав у користування за умови виплати процентів кредитні кошти у розмірі 34490300грн.. За користування кредитними коштами ТОВ "Приват-Авто" 29.12.2004 року було сплачено ЗАТ КБ "ПриватБанк" загальну суму нарахованих процентів у розмірі 254436,64 грн..
Таким чином, в тому ж звітному періоді, - за 2004 р. - платником податку ТОВ "Приват-Авто" були отримані валові витрати шляхом виплати процентів за борговими зобов'язаннями у розмірі 254436,64 грн. та отримані валові доходи у вигляді процентів за використання грошових коштів згідно умов депозитного договору від 29.11.2004 №7/2912 у розмірі 254686,90 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181) Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Позивач 03.02.05р. надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 2004 рік у якій не задекларував валовий дохід та валові витрати від вищевказаних фінансових операцій з КБ «ПриватБанк»(рядки 01.6 та 04.12).
Вказані обставини не заперечуються позивачем, оскільки після здійснення перевірки - 28.12.06р. ним було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за 2004 рік, де вказав на допущені помилки.
Згідно п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями (далі - Закон №283) визначено, що "Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами."
Згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону №283 визначено, що "Валовий доход включає: доходи від здійснених банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.".
Відповідно до п. «б»пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону №2181 Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Як вбачається із змісту акту перевірки (п.п.3.1.1) перевіркою встановлено заниження валового доходу. Згідно п.п.3.1.2 «Валові витрати»вказаного акту перевіркою не встановлено заниження позивачем валових витрат. Отже, дані вказаної документальної перевірки свідчать про заниження податкових зобов’язань, заявлених у податковій декларації з податку на прибуток за 2004 рік. Завищення суми податкових зобов’язань не встановлено.
Таким чином, позивач безпідставно посилається на неврахування відповідачем валових витрат у розмірі 254436,64 грн. за кредитним договором від 30.01.2004 року № Я001 ГУС, оскільки перевіркою взагалі таких витрат не було встановлено.
Отже, відповідач прийшов до правильного висновку, що підприємством в порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону №283 було занижено валовий дохід у 2004р. на 254686,90 грн.
Що стосується посилання позивача в адміністративному позові на той факт, що останнім було подано до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, в якому вказані суми отриманих валових доходів підприємства за 2004 р., то слід зазначити , що даний уточнюючий розрахунок на до початку перевірки до ДПІ не надавався, а було надано позивачем до ДПІ лише після проведеної перевірки. Перевірка проводилась з 20.10.2006р. по 16.11.2006р., а уточнюючий розрахунок надано до ДПІ 28.12.06р., тобто лише через місяць після завершення перевірки.
Відповідно до п.«а»пп. 17.2 ст.17 Закону №2181 Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Як встановлено судом, уточнюючий розрахунок позивачем подано вже після початку його перевірки контролюючим органом.
Таким чином, відповідачем правомірно не прийнято до уваги відомості, викладені у вказаному уточнюючому розрахунку, оскільки закон дозволяє платнику податків самостійно виправити помилки у декларації щодо заниження податкового зобов’язання лише до початку його перевірки податковим органом. Після того, як податковий орган за результатами документальної перевірки виявить заниження суми платником податків його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, останній втрачає право на подання уточнюючого розрахунку, оскільки таке податкове зобов’язання вже визначається податковим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.
Щодо посилання позивача на те, що ДПІ не було повідомлено платника податку про суму податкового зобов'язання шляхом направлення податкового повідомлення-рішення, слід зазначити наступне.
Як вбачається із наданих копій договорів, позивач зазначає адресу: м.Дніпропетровськ, вул.Кулигіна,46 кв.1 як юридичну та фактичну. Крім того, вказану адресу повідомив позивач відповідачу і в вищевказаному уточнюючому розрахунку 28.12.06р.
Відповідно до пп.4.6 п.4 ''Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомленьплатникам податків", затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.01р. №253, було направлено на юридичну адресу платника: м.Дніпропетровськ, вул.Кулигіна,46 кв.1 податкове повідомлення-рішення від 05.12.2006р. № 0003902302/0 з повідомленням про вручення, яке було повернуто поштою на адресу ДПІ у зв'язку з незнаходженням даної організації за вказаною адресою.
У зв’язку з чим відповідачем правомірно відповідно до вимог п.п 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону №2181 було складено акт неможливості вручення податкового повідомлення-рішення , та розміщено на дошку податкових оголошень (повідомлень). При цьому день розміщення податкового повідомлення на дошці податкових оголошень, вважається днем його вручення.
Відповідно до вимог п.п 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Таким чином, відповідачем правомірно відповідно до вимог пп 6.2.3 Закону №2181 надіслано відповідачу першу податкову вимогу № 1/1516 від 27.12.2006р. та розміщено на дошці податкових оголошень 09.01.2007р. та другу податкову вимогу від 13 лютого 2007 року № 2/260, якою визначено суму податкового боргу 0
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірні податкове повідомлення-рішення та перша та друга податкові вимоги. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 27.04.2007р.