Справа №359/10066/15-к

Провадження №1-кп/359/43/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Пустовіт А.Б., Пузирної А.І., Поліщук А.О., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Горбаня В.В., Мойсієнко О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12013100110000149, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.05.2013 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, засудженого згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2014 року за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 362 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, до п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням грошовими коштами в фінансових установах на три роки, та із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, з іспитовим строком на три роки, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, за наступних обставин.

У невстановлений органом досудового розслідування період часу та місці, ОСОБА_1, з метою подальшого використання підробленого паспорта, який дає право на незаконне перебування на територіях держав, отримав паспорт громадянина ОСОБА_5 № 23175443 на ім'я Venskus Paulius, ІНФОРМАЦІЯ_6, з вклеєною до нього фотокарткою ОСОБА_1

Після цього, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що отриманий ним у невстановленої органом досудового слідства особи, паспорт громадянина ОСОБА_6 для виїзду за кордон є підробленим, фактично громадянином даної країни не являючись, залишив собі на зберігання.

В травні 2013 року ОСОБА_1 вирішив повернутися до України та за підробленим паспортом та придбав квиток на авіарейс № 916, сполученням «Прага – Київ».

16.05.2013 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1, маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документу і реалізуючи свої злочинні наміри, під час оформлення пасажирів рейсу № 916, сполученням «Прага - Київ», при проходженні прикордонного контролю в терміналі «Д» ДП «МА Бориспіль», що розташований в м. Бориспіль – 7 Київської області, працівникам Прикордонної служби України, для посвідчення своєї особи, діючи умисно, усвідомлюючи, те, що він порушив встановлений порядок отримання офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання, пред’явив заздалегідь приготовлений підроблений закордонний паспорт громадянина ОСОБА_6 № 23175443 на ім'я Venskus Paulius, ІНФОРМАЦІЯ_6, зі своєю фотокарткою, проте був затриманий прикордонним нарядом.

Згідно висновку експерта № 19 від 29.05.2013 року в закордонному паспорті громадянина Литовської республіки № 23175443 на ім'я ОСОБА_7 (Venskus Paulius), ІНФОРМАЦІЯ_6, мала місце заміна сторінки з установчими даними.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробного документа.

Розгляд даного кримінального провадження продовжено в порядку ч.2 ст. 319 КПК України після заміни 20.03.2017 року судді, про що 16.06.2017 року судом постановлено відповідну ухвалу.

В ході судового розгляду допитаний обвинувачений, свідки сторони обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, досліджені матеріали кримінального провадження, на які вказав державний обвинувач, та отримані судом до заміни судді.

З урахуванням показів свідків, досліджених судом доказів сторони обвинувачення та захисту, суд вважає, що вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, є доведеним, з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, не визнав та відмовився від надання показів на підставі ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні даного злочину, та відмову ним у наданні показів, його вина, на думку суду, доведена наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що в один з днів 2013 року (точної дати не пам’ятає за сплином значного часу), він знаходився в наряді по пропуску осіб, які перетинали державний кордон України. На його пост серед натовпу пасажирів підійшов в своїй черзі громадянин ОСОБА_1 (якого він впізнав в судовому засіданні), та нічого не пояснюючи, надав паспорт громадянина ОСОБА_6. Оскільки в нього виникли сумніви в справжності поданого на контроль паспорту, він викликав старшого зміни та доповів про це, передавши останньому наданий паспорт та громадянина. При цьому ОСОБА_1 нічого не пояснював і ні про що не розмовляв, як і не зазначив причини такої поведінки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що в один з днів 2013 року, він перебував на службі старшим прикордонного наряду. Інспектор прикордонного контролю ОСОБА_8 доповів про підозрілість документів одного з громадян, і він взяв наданий паспорт громадянина ОСОБА_6 для ретельного дослідження під час якого було виявлено його підробку. Свої анкетні дані довгий час приховував. Розповідав, що його розшукують в Україні, власного паспорта він не мав, вимушений був повертатись по підробленому паспорту. Повідомив, що громадянина ОСОБА_1 хтось зустрічав, оскільки потім було надано його справжній паспорт громадянина України на вже дійсні анкетні дані. При цьому на громадянина ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол і його притягнуто до адміністративної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України у вигляді штрафу. В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1, як саме ту особу, у якої виявлено підроблений паспорт громадянина ОСОБА_6, і щодо якого здійснювалась поглиблена перевірка.

Згідно висновку №19 від 29.05.2013 року Головного експертно-криміналістичного центру ДПС України - експерта технічної експертизи документа, встановлено, що в паспорті громадянина Литовської республіки № 23175443 на ім'я ОСОБА_7 (Venskus Paulius), ІНФОРМАЦІЯ_6, мала місце заміна сторінки з установчими даними (а.с.57-66 том 1).

Згідно постанови від 01.06.2013 року (а.с. 56 том 1) про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів – указаного паспорту громадянина Литовської республіки № 23175443 на ім'я ОСОБА_7 (Venskus Paulius), ІНФОРМАЦІЯ_6.

Сам паспорт судом не досліджувався, оскільки з цього приводу не заявлено відповідних клопотань з боку державного обвинувачення та захисту. Проте в матеріалах провадження наявний протокол від 01.06.2013 року огляду речових доказів – закордонного паспорту громадянина Литовської республіки № 23175443 на ім'я ОСОБА_7 (Venskus Paulius), ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 149 том 1).

З цього приводу, судом не приймаються до уваги доводи захисту щодо відсутності такого речового доказу, як закордонний паспорт, що подавався ОСОБА_1 на паспортному контролі в ДП МА «Бориспіль», оскільки вони спростовуються відповідними оголошеними вище доказами та показами свідків.

Достовірність проведеного дослідження та проведення його на підставі відповідного паспорту, та у встановленому діючим КПК України порядку (а.с. 148-150 том 1), - під час судового розгляду під сумнів стороною захисту не поставлено.

Крім того, за протоколом огляду місця події від 16.05.2013 року та відповідними фотоілюстраціями до нього (а.с. 143-147), вбачається достатність підстав для вилучення указаного паспорту, його наявність на момент вилучення. Такий протокол складено в присутності двох понятих та підписано ОСОБА_1 та слідчим СВ ЛВ в аеропорту «Бориспіль» ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9

Фотоілюстрація в протоколі вилучення від 16.05.2013 року та у висновках експерта від 29.05.2013 року також підтверджують наявність у вказаному закордонному паспорті фотокартки ОСОБА_1

Суд оцінює критично твердження захисту щодо визнання недопустимим доказом відповідний протокол огляду місця події від 16.05.2013 року, оскільки саме ця процесуальна дія передбачає діючим на момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення можливість її проведення слідчим без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відсутність відповідних супровідних документів до вилученого паспорту належного пакування такого доказу слідчим, невідображення цієї дії в самому протоколі огляду, у цьому зв’язку, на думку суду, не є достатнім доказом для висновку суду, про недопустимість речового доказу – самого паспорту громадянина ОСОБА_6, та проведених за наслідком вилучення такого паспорту інші слідчі дії (протокол огляд та висновок технічної експерта щодо такого паспорту), оскільки такі порушення слідчого є несуттєвими з урахуванням встановлених судом обставин. Тому, з урахуванням встановлених судом обставин, такі докази, на думку суду, є належними та допустимими, а тому приймаються судом в основу пред’явленого обвинувачення.

Використання підробленого документу ОСОБА_1 також підтверджується доказом - вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року, який набрав законної сили 22.10.2014 року, та згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 нелегально перетнув кордон в напрямку Румунії, та використав підроблений паспорт іноземної країни для повернення на територію України (а.с. 81 том 1).

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається і наявність підстав для висновку про те, що таке кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2013 року, про що свідчить проведення відповідних слідчих дій, номер кримінального провадження, реєстр матеріалів досудового розслідування, складений обвинувальний акт відносно ОСОБА_1

Також, суд позбавлений можливості перевірити інші докази, оскільки обвинувачений відмовився від надання показів, а тому суд оцінює лише надані сторонами провадження докази в їх сукупності.

Судом також враховані попередні судові рішення в даному кримінальному провадженні та підстави для їх скасування, визначені Вищим спеціалізованим судом України згідно ухвали від 10.09.2015 року.

Так, на запитання суду щодо можливості допиту в якості свідка – адвоката ОСОБА_10, як захисник, так і обвинувачений повідомили про неможливість його допиту, оскільки він безпосередньо здійснював захист при розгляді іншого кримінального провадження в Голосіївському районному суді м. Києва, та зважаючи на зміну позиції захисту при новому розгляді даного кримінального провадження в суді, пов’язану з відмовою обвинуваченого від надання показів.

З цього приводу, у суду відсутні підстави для його виклику та допиту в судовому засіданні. Судом також встановлено, що даний адвокат не був безпосереднім очевидцем подій, які мали місце при використанні ОСОБА_1 підробленого документу.

Крім того, згідно відповіді Консульства України в місті Брно від 16.01.2017 року, вбачається, що за результатами проведеної перевірки звернень громадян до Консульства України в місті Брно для вчинення консульських дій встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до консульської установи у період з 2012 року по січень 2017 року; указана особа не перебуває та не перебувала на консульському обліку в Консульстві України в Брно; в консульській установі відсутні будь-які відомості, в тому числі і номер мобільного телефону (а.с. 228-231 том 1).

Таким чином, у суду відсутні інші можливості переконатися в причинах, які передували діям ОСОБА_1 щодо використання ним завідомо підробленого документу – зазначеного закордонного паспорту на ім’я громадянина ОСОБА_6, зважаючи на позицію захисту при новому судовому розгляді даного кримінального провадження.

В той же час, суд вважає за можливе виправити недолік обвинувального акту, що стосується часу скоєння кримінального правопорушення, оскільки як встановлено з матеріалів кримінального провадження, що досліджені судом, та підтверджується показами свідків, факт пред’явлення підробленого документу ОСОБА_1 В,Ю. мав місце о 16.00 год. 16.05.2013 року, а не о 06.00 год. ранку цього дня, як зазначено в обвинувальному акті. Суд розцінює указану неточність, як технічну помилку, та вважає за можливе її усунути в ході даного судового розгляду без зміни обвинувачення. Указана обставина не може бути також підставою для визнання необґрунтованої частини пред’явленого обвинувачення відносно ОСОБА_1

Судом також враховані попередні твердження сторони захисту про неможливість подвійного притягнення до відповідальності за те ж саме правопорушення. В даному випадку, вони не заслуговують на увагу з наступних підстав.

ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП при спробі незаконного перетинання державного кордону України, за що підданий стягненню у виді штрафу.

Об’єктом посягання правопорушення, за яке передбачено відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП, є  встановлений порядок законного перетинання державного кордону України і за порушення такого порядку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2013 року.

Об’єктом злочинного використання підробленого документу є порушення нормальної діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій і винна особа має нести відповідальність, встановлену кримінальним законом, що передбачена ч.4 ст. 358 КК України.    

З цього приводу, відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_1 двічі притягається за вчинення одного і того ж діяння.    

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив умисні дії, які виразились у використанні 16.05.2013 року близько 16.00 год. в пункті пропуску через державний кордон в аеропорту «Бориспіль» завідомо підробленого документу - паспорту громадянина Литовської республіки № 23175443 на ім'я ОСОБА_7 (Venskus Paulius), ІНФОРМАЦІЯ_6, який містив ознаки заміни сторінки з анкетними даними, тобто скоїв злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України.

У цьому зв’язку у суду відсутні сумніви щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за указаною статтею КК України.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у використанні завідомо підробленого документа ОСОБА_1, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.358 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, не пов’язаного із застосуванням обмеження волі чи арештом.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1, у відповідності до вимог  ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено. Про такі обставини не зазначили і сторони судового провадження.  

Так, санкцією ч.4 ст. 358 КК України передбачено покарання до двох років обмеження волі, а тому вчинений обвинуваченим злочин є невеликої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачений вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Обвинувачений засуджений згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2014 року до п’яти років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки, який згідно вимог КК України та КПК України закінчив свою дію 23.06.2017 року. Даних про скасування такого звільнення у суду немає, про такі обставини не повідомили і сторони.

ОСОБА_1, офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має, однак має вищу освіту, постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, на утриманні не працездатних осіб не має.

При цьому, суд враховує також наслідки вчиненого ним діяння та обставини, за яких кримінальне правопорушення було вчинене.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Тому, суд вважає за доцільне з урахуванням особи обвинуваченого, встановлених судом обставин, призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. 00 коп., в межах санкції ч.4 ст. 358 КК України.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого і встановлені судом обставини.

Також, суд враховує, що кримінальне правопорушення мало місце 16.05.2013 року, а судовий розгляд даного кримінального провадження завершено 14.07.2017 року.

З цього приводу слід зазначити наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Підстав для зупинки перебігу давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності судом не встановлено, оскільки обвинувачений не ухилявся від досудового слідства або суду. Доказів цьому державним обвинуваченням суду не надано.

Крім того, ОСОБА_1 засуджено згідно вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2014 року, який набрав законної сили 22.10.2014 року, за скоєння ним тяжкого та особливо тяжкого злочинів, які мали місце в період до березня 2013 року, тобто до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, яке мало місце 16.05.2013 року.

Засудження ОСОБА_1 в червні 2014 року за скоєння кримінального правопорушення, яке мало місце до 16.05.2013 року, також не є підставою для переривання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за використання ним завідомо підробленого документу, що вбачається зі змісту ч.3 ст. 49 КК України.

Таким чином, судом встановлено, що з моменту вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, 16.05.2013 року, пройшло більше трьох років, і строк притягнення до кримінальної відповідальності закінчився 16.05.2016 року, оскільки такий строк не переривався та не зупинявся.

Згоди на закриття кримінального провадження за строком давності від обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника не отримано, зважаючи на обрану позицію захисту, тому суд зобов’язаний застосувати такі положення КК України самостійно, з урахуванням встановлених обставин вчиненого кримінального правопорушення та наявності вини ОСОБА_1 у його вчиненні.

Так, у відповідності до ст. 49 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з ухваленням відповідного вироку.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, та відповідно знищити.

Процесуальні витрати, пов’язані із залученням експерта для проведення технічної експертизи судом не встановлені, про них не зазначив і прокурор.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) грн. 00 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від виконання призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази в кримінальному провадженні: паспорт громадянина ОСОБА_5 № 23175443 на ім'я Venskus Paulius, ІНФОРМАЦІЯ_6, з вклеєною до нього фотокарткою ОСОБА_1, - після набрання вироком суду законної сили, - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк