Справа № 2а-2857 /2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.10. 2009 р.
Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Таранова О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, третя особа-Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, про стягнення щорічної одноразової допомоги до 05-го травня за 1999-2008 рр.,
В С Т А Н О В И В
У травні 2009 р. позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, у якому просить суд визнати бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії, стягнути щорічну одноразову допомогу до 5-го травня з 1999 року по 2008 рік яке встановлено відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, що фінансується за рахунок коштів головного розпорядника та місцевих бюджетів ГУДКУ в Луганській області недоплачену суму, виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати і передбаченої законом кратності 5, мотивуючи тим, що позивач, учасник бойових дій визнати дії УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради неправомірними, в зв’язку з письмовою відмовою в перерахунку та виплаті заборгованості, що на його думку, порушують право позивача на соціальний захист і достатній життєвий рівень.
До початку судового засідання позивач надав клопотання про розгляд справи у його відсутність відповідно до ст.122 КАС України в письмовому провадженні, позов підтримав в повному обсязі, представник відповідача УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради позов не визнав, посилаючись на те, що допомога до 05-го травня виплачена позивачу відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, на такі ж суми виділено і бюджетні кошти, які використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, управління у межах бюджетних асигнувань здійснює свою компетенцію по виплаті всіх видів соціальної допомоги, заявив клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, наполягав на застосуванні ст.. 99 КАС України.
Представником третьої особи, Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області заперечень на позов не надав, надав клопотання про розгляд справи у їх відсутність в порядку письмового провадження.
В судове засідання сторони не прибули, були повідомлені належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов’язані з забезпеченням соціального захисту громадян, та які мають статус учасника бойових дій. Такі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом, а також іншими законами та нормативно-правовими актами, що не суперечать чинному законодавству та Конституції.
Відповідно до ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 8-рп/2005 від 11.10.2005р, № 7-рп/2004 від 17.03.2004р., № 20-рп/2004 від 01.12.2004р., № 6-рп/2007 від 09.07.07р., 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою Конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Застосування вказаних Постанов суттєво звужує обсяг прав позивача на соціальний захист, які є складовою конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень, передбачених ст.22,46 Конституції України. Позивач у свойому позові вказав що відповідач не в повному обсязі виплачував йому щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня, передбаченого ч.5 с. 12 Закону України № 3551-12 було нанесено
Права позивача порушені і підлягають судовому захисту.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки на дані правовідносини він не розповсюджується взагалі, виходячи із наступного.
Ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інше встановлено нормами спеціального Закону, який регулює правовідносини в державі в зв’язку з Чорнобильською катастрофою та ЦК України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05-го виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, встановлених на момент виплати.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за № 1788 від 05.11.1991р. мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за розмір мінімального споживчого бюджету.
Відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-15 від 09.07.2003р. мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.1 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-14 від 15.07.1999р., - прожитковий мінімум є вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум даним Законом визначається відповідно до чотирьох категорій осіб, в тому числі й щодо осіб, які втратили працездатність.
Частина 4 ст.1 вказаного Закону: до осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.48 Конституції України пільги, компенсації та гарантії громадян України, право на які передбачені чинним законодавством є складовою їх конституційних прав на забезпечення достатнього життєвого рівня, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму встановленого Законом.
Відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст.13 ч.5 Закону права позивачу шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп/2007р. ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 рік п.20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
З огляду на тотожність ст. 29 Закону України «Про державний бюджет» відповідно на 2007р., ст.20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008рік” та виходячи з рішень Конституційного Суду України, суд вважає, що встановлений Законом про держбюджет України на 2007р., 2008 р. розмір щорічної допомоги до 05 травня не може бути застосований у спірних відносинах.
Зменшення Законами України „Про державний бюджет України на 2007р., 2008р.” розміру щорічної допомоги до Дня Перемоги також суперечить ч.ч.2,3 ст.2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними.
Згідно з посвідченням позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, відповідач та третя особа цю обставину не заперечує, тому суд доходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги до Дня Перемоги у розмірах, встановлених ст.13 Закону.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 15.03.2007р. №749, прожитковий мінімум у 2007 році, на момент виплати з 01.04.2007 року становив - 410,06 грн., а відповідно до ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 року № 107-У1, прожитковий мінімум у 2008 році, на момент виплати з 01.04.2008 року становив - 481,00грн.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне державне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги в частині задоволення вимог позивача щодо провести перерахунок недоотриманої щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 1999 рік по 2008 роки, та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради за рахунок Держбюджету України на користь позивача суму недоплаченої щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 1999рік по 2008 рік а всього – 31970,00 грн підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. свобод чи інтересів.
Суд вважає, що позивачем порушено строк для звернення до адміністративного суду, а тому вважає, що в задоволенні позивних вимог про визнання дій неправомірними, стягнення допомоги до 5 травня з 1999року по 2007 рік слід відмовити.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню за 2008 рік у розмірі 8 х 481,00грн. = 3848,00грн.-400грн.=3448грн.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,11,17,99,100,159-163 КАС України, ст. 8,19,22,46 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України у справах №7-рп/2004 від 17.03.2004р., №20-рп/2004 від 01.12.2004р., №8-рп/2005 від 11.10.2005р., №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р.,ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати” на 2003-2008роки, п.3 ч.1 ст.268 ЦК України,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради та Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії УПСЗН Ленінської районної у місті Луганську ради з нарахуванням ОСОБА_1 грошової допомоги до 05-го травня в розмірах менших, ніж встановлено Законами України №796-12 від 28.02.1992 року та № 3551-12 від 22 жовтня 1993 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради провести перерахунок недоотриманої щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 2008 рік, та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради за рахунок Держбюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 2008 рік - 3448грн.
Судові витрати по справі віднести справі віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: