ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2017 р.Справа № 916/222/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія ОДЕСАОБЛЕНЕРГО”

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”

2. Державного підприємства “УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ”

про: стягнення 586308,39 грн.

Та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”

до відповідача за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія ОДЕСАОБЛЕНЕРГО”

про: розірвання договору та зобов’язання вчинити певні дії.

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Д’яченко Т. Г.

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача 2: ОСОБА_3 – довіреність

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія ОДЕСАОБЛЕНЕРГО (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” (далі – відповідач 1 та до Державного підприємства “УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ” (далі – відповідач 2) про стягнення 586308,39 грн. вартості спожитої активної електричної енергії.

          Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2017р. до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” до Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія ОДЕСАОБЛЕНЕРГО” про розірвання договору про постачання електричної енергії №10 від 16.03.2011р.

           04.04.2017р. ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” надало заяву про збільшення позовних вимог, якою відповідач 1 змінив предмет позову доповнивши його вимогою про зобов’язання позивача припинити постачання електричної енергії на виробничі потужності ТОВ “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2017р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демешин О.А., суддя Д`яченко Т.Г., суддя Оборотова О.Ю.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

          Відповідач 1 з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві на позов. Зустрічний позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач 2 з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва до 13.07.2017р. о 10.30.

В С Т А Н О В И В :

16.03.2011 р. між Позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія” Одесаобленерго” (назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”) та Відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛУКОЙЛ ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” (назву якого в подальшому було змінено на – Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна”) укладено договір про постачання електричної енергії №10.

Умовами вищезазначеного Договору передбачено, що ПАТ „Одесаобленерго” продає електричну енергію ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” для забезпечення потреб електроустановок ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” оплачує ПАТ „Одесаобленерго” вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно із п. 9.4. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З урахуванням приписів п. 9.4. Договору, дія Договору була пролонгована на 2012,

2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.

Пунктами 2.3.1., 2.3.3. Договору встановлено обов'язки споживача виконувати умови цього Договору; оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 5 „Порядок розрахунків” та Додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 1. Додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії” до Договору, покази засобів обліку, відповідно до Додатку „Перелік об'єктів Споживача”, фіксуються 01 числа кожного місяця.

Пунктом 2 Додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії” до Договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити „Акт про обсяги спожитої електричної енергії” у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику.

У випадку ненадання даних про спожиту електроенергію в зазначений строк, визначення використаної електроенергії здійснюється за даними системи АСКУЕ ПАТ „Одесаобленерго” (п. 4 Додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії” до Договору).

Згідно із п. 4 Додатку № 5 „Порядок розрахунків” (в редакції від 01.01.2014 р.) до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем „Акту про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 5 Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до Договору).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Додатку № 5 „Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що у період з жовтня 2016 р. по грудень 2016 р. ПАТ „Одесаобленерго” було поставлено на об'єкти ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” 204486 кВт.год електричної енергії на суму 650006,79 грн. На вказану суму ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” було виставлено рахунки-фактури. Проте, у жовтні 2016 р. ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” звернулось до ПАТ „Одесаобленерго” із листом № 5-587 від 17.10.2016р., в якому повідомило, що 23.09.2016р. Державне підприємство „УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ” захопило територію ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” включаючи все рухоме та нерухоме майно, обмежуючи будь-який доступ працівників ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна” на територію підприємства.

Тому, позивач просить суд про стягнення 586308,39 грн. вартості спожитої активної електричної енергії з Відповідачів.

Відповідачі у відповідних відзивах зазначили, що з позовом не згодні.

Так, Відповідач 1 зазначив, що саме Відповідач 2 - Державне підприємство “УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ” є фактичним користувачем майна ТОВ “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” в період за який нарахована заборгованість, а тому обов’язок по оплаті вартості електричної енергії лежить саме на Відповідачі 2.

Відповідач 2 вказав про відсутність будь-яких договірних відносин з Позивачем та Відповідачем 1.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” про розірвання договору про постачання електричної енергії №10 від 16.03.2011р. та про зобов’язання ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” припинити постачання електричної енергії на виробничі потужності ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” мотивовано тим, що 23.09.2016р. майно, що належить позивачу за зустрічним позовом було захоплено службовими особами державного підприємства «Укртранснафтопродукт» та станом на теперішній час, доступ до території та приміщень підприємства фізично заблокований охоронною організацією, підконтрольної службовим особам Державного підприємства «Укртранснафтопродукт».

Після захоплення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» Державне підприємство «Укртранснафтопродукт» повідомило ДП «ЕНЕРГОРИНОК», що потужності Товариства перейшли у володіння ДП «Укртранснафтопродукт».

Пунктом 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Правила) встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

Відповідно до розділу 6 договору № 10 від 11.03.2011 р. про постачання електричної енергії, а саме п. 6.1.1 та 6.1.4. електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником у разі незадовільного стану електроустановок Споживача, що загрожує аварією, пожежею, створює загрозу життю людей.

17.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» листом № 5-587 від 17.10.2016 р. повідомило ПАТ «Одесаобленерго» та просило припинити постачання електричної енергії за договором № 10 від 16.03.2011 р. Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» було проведено розрахунок за поставлену електроенергію.

Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» вжило всіх необхідних заходів щодо своєчасного повідомлення, оформлення документів та здійснення всіх дій необхідних для припинення постачання електричної енергії з боку ПАТ «Одесаобленерго».

Проте, незважаючи на те, що Публічному акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» було відомо про перебування майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» у фактичному володінні ДП «Укртранснафтпородукт», позивач продовжував постачати електроенергію на виробничі потужності відповідача 1 та виставляти останньому відповідні рахунки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» листами від 24.11.2016 р. № 1.2-656, 01.12.2016 р. № 1.2-662, 01.12.2016 р. № 1.2-663, 1.2-681, № 1.2-681 12.12.2016 р. № 1.2-687 від 23.12.2016 р. направляло на адресу відповідача акти звірки відпуску електричної енергії та повідомляло, що не споживає на теперішній час електричну енергію.

Однак, як посилається відповідач 1 у зустрічному позові, Публічним акціонерним товариством «Енергоностачальна компанія «Одесаобленерго» не було вжито заходів, щодо припинення постачання електроенергії ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», не було складено актів того, що ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не споживає електроенергію.

Тому, ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» просить суд про розірвання договору про постачання електричної енергії №10 від 16.03.2011р. та про зобов’язання ПАТ „ЕНК „Одесаобленерго” припинити постачання електроенергії

У відзиві на зустрічний позов, Позивачем зазначено, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки Відповідачем 1- ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не було дотримано порядку розірвання договору.

Заслухавши пояснення сторін, надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як було вказано, 16 березня 2011 р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛУКОЙЛ ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна”, було укладено договір про постачання електричної енергії №10.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник (ПАТ «Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”) продає електричну енергію Споживачу (ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА») для забезпечення потреб електроустановок потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1 договору на постачання електричної енергії № 10 від 16.03.2011 р. передбачено, що під час виконання договору з питань, не обумовлених ним, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 9.4 вищевказаного договору зазначено, що договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначено законодавством України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 р. нерухоме та рухоме майно, а саме вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв. м., основною площею - 2793,7 кв. м., що належить ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», передано на відповідальне зберігання та оперативне управління Державному підприємству «Укртранснафтопродукт» (адреса: м. Київ, вул. О. Гончара, будинок, 35, офіс 88, 01034).

Внаслідок цього, починаючи з жовтня 2016 року, об’єкти електроспоживання ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» знаходились і по теперішній час знаходяться у володінні та користуванні ДП «Укртранснафтопродукт». Вказане підприємство було фактичним споживачем електроенергії, стягнення вартості якої є предметом первісного позову по справі.

Крім того, відповідно до п. 14 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами :дізнання, досудового слідства і суду - під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Таким чином, з урахуванням положень вищевказаної інструкції, саме Державне нідприємство «Укртранснафгшгоодукт» є користувачем майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» на яке покладено обов’язок його належного зберігання, що включає підтримання майна в належному та придатному стані.

Позивач в якості правової підстави позову послався на ст. 1212 ЦК України.

Проте, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду по конкретній справі має вирішити усі спірні правовідносини, що входять до предмету встановлення, а не породжувати інші судові спори.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, посилання позивача на ст. 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки в спірних відносинах не відбулось набуття майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, приймаючи до уваги Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 р. про передачу нерухомого та рухомого майна, а саме вузлу контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлових будівель енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв. м., основною площею - 2793,7 кв. м., що належить ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», на відповідальне зберігання та оперативне управління Державному підприємству «Укртранснафтопродукт».

Суд вважає за необхідне застосувати інші норми права до спірних взаємовідносин щодо первісного позову та стягнути з Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» вартість отриманої від позивача активної електроенергії, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж о електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У пункті 1.2 Правил дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Як вказано у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 р. № 3, що відповідно до підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання. Такої ж позиції дотримується і Верховний суд України (справа № 15/147/10 від 16.05.2011 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження.

Набуття права володіння, користування та розпорядження випливає з договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, оренди тощо), із закону, односторонніх правочинів, актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування та підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Як було зазначено вище, Державному підприємству «Укртранснафтопродукт» на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 05.02.2016 р. майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» було передано на відповідальне зберігання та оперативне управління.

Частиною 1 статті 397 ЦК України встановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння, відповідно до п.1 ч.1ст.395 ЦК України – є речовим правом на чуже майно.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Пункт 1.1 Правил користування електричною енергією передбачає, що електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Відповідно до п.п. 1 п. 8.1. Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що саме Державне підприємство «Укртранснафтопродукт» у період з жовтня 2016р. по грудень 2016р. володіло майном ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” на правах відповідального зберігання та оперативного управління, суд вважає, що обов’язок оплати вартості активної електричної енергії на суму 586308,39грн., спожитої у цей період існує саме у Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», як у фактичного споживача цієї електроенергії з яким договір на електропостачання не укладався.

Натомість, незважаючи на існування договору про постачання електричної енергії №10 від 16.03.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА», останнє у вищевказаний період не споживало електроенергію та неодноразово попереджало позивача про те, що нерухоме та рухоме майна майно товариства (вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлових будівель енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв. м., основною площею - 2793,7 кв. м.) знаходиться у володінні ДП „Укртранснафтопродукт” і, відповідно, споживання електроенергії, що постачається Публічним акціонерним товариством „ЕК ”Одесаобленерго”, здійснюється саме вказаним підприємством.

Частиною 2 статті 527 ЦК України встановлено, що кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик непред’явлення такої вимоги.

Згідно умов вищевказаного договору позивач був зобов’язаний постачати відповідачу 1 електроенергію, а відповідач 1 її оплачувати. Тобто, у правовідносинах з постачання електроенергії позивач був боржником, а відповідач 1 – кредитором. У правовідносинах щодо оплати за поставлену електроенергію позивач виступав в якості кредитора, а відповідач 1 – в якості боржника.

Будучи попередженим про те, що споживання електроенергії здійснюється неналежним кредитором, позивач продовжував постачання цієї електроенергії на об’єкт, яким фактично володіло ДП „Укртранснафтопродукт” і з яким у позивача були відсутні договірні відносини.

Тобто, позивач прийняв на себе ризик несплати за електроенергію з боку ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”, яке фактично електричної енергії від позивача не одержувало.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення 586308,39грн. боргу за спожиту активну електричну енергію з ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” слід відмовити.

Щодо зустрічного позову, то суд вважає, що у його задоволенні також слід відмовити, виходячи з наступного:

Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не було дотримано вищевказаний порядок розірвання Договору про постачання електричної енергії № 10 від 16.03.2011р. Необгрунтованими є посилання ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» у зустрічному позові на лист № 5-587 від 17.10.2016 р., оскільки відповідно до вказаного листа, ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не заявляло про намір розірвати спірний Договір, а лише вказувало на наявність між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та ДП «УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ» спору з приводу користування майном та просило припинити постачання електричної енергії до моменту врегулювання спору в судовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» вказує на те, що з боку ПАТ „ЕК «Одесаобленерго» було допущено істотне порушення умов Договору, однак докази на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи відсутні.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, для розірвання договору за рішенням суду має бути встановлено факт істотного порушення умов цього договору Публічним акціонерним товариством „ЕК «Одесаобленерго».

Між тим, позивачем (відповідачем по зустрічному позову) умови, укладеного між сторонами договору, не порушувались і постачання електроенергії на об’єкт ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» здійснювалось у відповідності до цього договору.

Безпідставними є також посилання ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» на положення п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. Договору, оскільки вказаними пунктами Договору передбачено лише випадки, коли електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії.

Зазначені умови Договору не встановлюють для ПАТ «Одесаобленерго» обов'язків з приводу припинення споживачу електричної енергії або розірвання із ним договірних відносин.

Не є належним обґрунтуванням зустрічного позову і посилання ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» на зміст п. 6.18. Правил користування електричною енергією, оскільки підставою для застосовування положень п. 6.18. Правил є вчинення споживачем наступних дій:

1) повідомлення споживачем про дату звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення.

Тобто, таке повідомлення має містити конкретну дату, яка настане в майбутньому. Однак, ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не повідомляло ПАТ «Одесаобленерго» завчасно (за 20 робочих днів) про дату звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. Крім того, за даними системи АСКУЕ ПАТ «Одесаобленерго», споживання електричної енергії на об'єктах ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не припинялось.

2) подання споживачем заяви про розірвання договору.

Проте, як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент порушення даної справи ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» зверталось до ПАТ «Одесаобленерго» із заявою про розірвання Договору. В листі від 17.10.2016 р., з яким ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» пов'язує дату розірвання Договору, не було заявлено про розірвання спірного Договору.

Крім того, щодо позовних вимог про зобов’язання ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” припинити постачання електроенергії на виробничі потужності ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”, то суд зазначає, що згідно п.7.7. Правил користування електричною енергією відключення електроустановок споживача здійснюється персоналом власника електричних мереж, до яких приєднані ці установки. Однак, між ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” та ТОВ „ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА”, і це не заперечується сторонами, відсутня спільна межа балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, оскільки постачання електроенергії на об’єкти відповідача 1 здійснюється через мережі ПАТ „Одеський нафтопереробний завод”.

За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення боргу з ДП „УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ”, а у задоволені решти позову та у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ” на користь Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія ОДЕСАОБЛЕНЕРГО” вартість спожитої електричної енергії у розмірі 586308 гривень 39 коп. та 8794 гривні 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю

“ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА” відмовити.

4. У задоволені зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 липня 2017 р.

Головуючий суддя О.А. Демешин

Суддя Т.Г. Д'яченко

Суддя О.Ю. Оборотова