УХВАЛА
12.11.2009р. Справа № 2а-27625/09/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову судді Ленінського районного суду м. Луганська Таранової Олени Павлівни до депутатів Верховної Ради України: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, до голови обласної організації партії «Захисників Вітчизни» Бережної Олени Петрівни, до заступника голови обласної організації «Захисників Вітчизни» Попова Володимира Володимировича про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
11.11.2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов судді Ленінського районного суду м. Луганська Таранової Олени Павлівни до депутатів Верховної Ради України: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, до голови обласної організації партії «Захисників Вітчизни» Бережної Олени Петрівни, до заступника голови обласної організації «Захисників Вітчизни» Попова Володимира Володимировича, у якому позивач просить визнати дії відповідачів відносно втручання у судову діяльність судів загальної юрисдикції, а саме: судового органу – Ленінського районного суду м. Луганська і всіх судів Луганської області у формі депутатських звернень до Вищої Ради Юстиції, Генеральної прокуратури України, Ради суддів України Луганської області, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в яких розповсюджується інформація, яка не відповідає дійсності та порочить честь та гідність судді – неправомірними, зобов’язати відповідачів відізвати всі свої депутатські звернення відносно позивача за період з 2007-2008 роки.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачами, на думку позивача, скоєні незаконні дії, які спрямовані на втручання у судову діяльність судів Луганської області, оскільки протягом останніх двох років ОСОБА_2, як голова партії «Захисників Вітчизни» є безпосередньо позивачем, відповідачем, третьою особою у цивільних справах в судах загальної юрисдикції м. Луганська відносно майнового спору предметом якого є приміщення, яке розташоване у м. Луганську.
Також, позивач зазначає, що у вересні 2007 року у її провадженні знаходилось три цивільні справи відносно зазначеного вище приміщення.
Тому, на думку позивача, депутатські звернення містять в собі засіб втручання у її судову діяльність, з метою отримання рішень на користь партії «Захисників Вітчизни».
Перевіривши адміністративний позов судді Ленінського районного суду м. Луганська Таранової Олени Павлівни, суд дійшов висновку, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до статей 1 та 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Як вбачається з адміністративного позову позивач оскаржує дії відповідачів з позиції втручання у її судову діяльність.
Статтею 376 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в діяльність судових органів.
Відповідно до положень ст.ст.94, 95 Кримінально-процесуального кодексу України, підприємство, установа, організація, посадова особа, представник влади, громадськості чи окремий громадянин може звернутися із заявою або повідомленням про злочин.
На підставі вище зазначеного, суд дійшов висновку, що у разі, якщо суддя Ленінського районного суду м. Луганська Таранова О.П. вважає, що відповідачами здійснюється діяльність, спрямована на втручання у її судову діяльність, то вона може звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
Отже, з викладеного вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачами не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових.
Крім того, з позовних вимог судді Ленінського районного суду м. Луганська Таранової О.П. вбачається, що вона просить визнати неправомірними дії відповідачів відносно втручання у судову діяльність судів загальної юрисдикції, а саме: судового органу – Ленінського районного суду м. Луганська і всіх судів Луганської області, а не щодо себе особисто, що також є неприпустимим, оскільки відповідно до ст.104 КАС України право на звернення до суду є диспозитивним правом, та зовсім не означає, що кожен може вимагати надання судового захисту правам, свободам чи інтересам будь-якої особи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.109 КАС України необхідно відмовити у відкритті провадження, оскільки заяву судді Ленінського районного суду м. Луганська Таранової О.П. не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом судді Ленінського районного суду м. Луганська Таранової Олени Павлівни до депутатів Верховної Ради України: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, до голови обласної організації партії «Захисників Вітчизни» Бережної Олени Петрівни, до заступника голови обласної організації «Захисників Вітчизни» Попова Володимира Володимировича про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати судді Ленінського районного суду м. Луганська разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз’яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя К.О. Пляшкова