Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/19295/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1149/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю : сторін, їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/19295/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, просив стягнути із відповідача на його користь 9 000 грн. боргу, 2 430 грн. - 3 % річних та 34 164 грн. інфляційні витрати за весь час прострочення боргу, та 380 000 грн. моральної шкоди. Зазначав, що 12 березня 2003 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав у відповідача у власність 20/100 частки квартири АДРЕСА_1 за 9 000 грн.. 80/100 частики спірної квартири є власністю колишньої дружина відповідача, яка спільно зі своїм сином створили для позивача умови, які унеможливлюють його проживання у даній квартирі. 7 листопада 2006 року за спільною домовленістю з відповідачем вони розірвали вищевказаний договір купівлі-продажу. При цьому, при укладенні договору «Про розірвання договору купівлі-продажу» у присутності нотаріуса відповідач пообіцяв повернути сплачені позивачу кошти у сумі 9000 гривень протягом 2-х місяців. Однак, відповідач в порушення домовленості до теперішнього часу вказані кошти не повернув. Тому відповідно доположення ст.625 ЦК України позивач вказував, що відповідач зобов'язаний повернути йому борг у сумі 9000 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення, що становитиме 34164 грн. інфляційні нарахування та 2430 грн. 3% річних. Крім того, відповідач своїми неправомірними діями спричинив позивачу серйозні душевні переживання внаслідок яких його стан здоров'я значно погіршився: він захворів на цукровий діабет, виникла хвороба ніг. Через що позивач вимушений був неодноразово проходити лікування у медичних закладах. Вказане спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює у 380000 грн..

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2017 року позов залишено без задоволення. Скасовано арешт, який був накладений ухвалою суду від 20 лютого 2017 року на належну ОСОБА_2 20/100 частки квартири АДРЕСА_1.

_____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Колієв С.А. Провадження № 22-ц/792/1149 /17

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 19

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволені позову на підставі ст. 653 ЦК України вказавши, що обов'язок по поверненню боргу договором купівлі-продажу не передбачений, відхиливши при цьому повідомлення відповідача про визнання боргу та обов'язку щодо його повернення. Договір купівлі-продажу було розірвано за згодою сторін 7 листопада 2006 року та нотаріально посвідчено, а тому право вимоги в позивача - апелянта виникло з моменту його розірвання. Крім того, відповідач борг в сумі 9 000 грн. визнав про, що свідчать його письмові відповіді на вимоги повернути борг датовані 23 грудня 2008 року, 15 січня 2009 року, 16 липня 2015 року.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 20/100 частин квартири АДРЕСА_1.

12 березня 2003 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу цієї частини квартири, за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив 20/100 частин квартири АДРЕСА_1, сплативши при цьому продавцю 9000 грн. за придбане нерухоме майно.

7 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчену угоду про розірвання договору купівлі-продажу 20/100 частин квартири АДРЕСА_1 від 12 березня 2003 року. За умовами даного договору сторони розірвали вищевказаний договір купівлі-продажу частини квартири. При цьому, умовами даної угоди не передбачено право сторін правочину вимагати повернення того, що було виконано сторонами за зобов'язанням договору купівлі-продажу до моменту розірвання договору.

У відповідності до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, як вбачається з вказаних норм цивільного законодавства право вимагати повернення того, що було виконано стороною за зобов'язанням по договору при його розірванні до моменту розірвання, виникає лише за умови якщо таке право було встановлено самим договором, який розірвано, угодою про розірвання договору або в силу вимог Закону, який передбачає таке повернення.

Ні в договорі купівлі-продажу частини квартири від 12 березня 2003 року, ні в угоді про розірвання даного договору від 7 листопада 2006 року не передбачено право покупця вимагати від продавця повернення сплачених за договором купівлі-продажу коштів за придбане майно та обов'язок продавця повернути такі кошти покупцю. Не передбачено таке право покупця та обов'язок продавця і нормами глави 54 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини між сторонами за договорами купівлі-продажу.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відмову в позові за безпідставністю позовних вимог позивача є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги, що в у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, отримані за договором купівлі-продажу з моменту розірвання даного договору слід відхилити, оскільки такі твердження апелянта суперечать вищевказаним обставинам справи та нормам цивільного законодавства.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про визнання ОСОБА_2 свого боргу перед ним з посиланням на відповідні листи ОСОБА_2 на адресу апелянта, в яких він повідомляє про свої наміри повернути 9000 грн., отриманих за договором купівлі-продажу.

На даний час ОСОБА_2 заперечує наявність в нього обов'язку повернути вказані грошові кошти апелянту та боргу перед останнім в силу вимог Цивільного кодексу. Крім того, як вказане вище право покупця на отримання коштів за договором купівлі-продажу, який розірваний, та обов'язок повернути кошти, мають бути передбачені виключно договором або законом, чого в даному випадку немає, а тому вищезазначені листи відповідача не мають жодного юридичного значення для вирішення даного спору.

Не спростовують рішення суду і інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко