Справа № 2-787-08
Рішення
іменем України
27 січня 2009 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Вотінцеві Є.Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сватове матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум.
26 січня 2009 р. суд на місці ухвалив провести заочний розгляд справи.
В судовому засіданні позивачка наполягаючи на позовних вимогах суду пояснила, що вона та відповідач проживали раніше однією сім”єю в період з 26.01.2001 р. по листопад 2006 р. . Спочатку вони з ОСОБА_2 проживали в належному їй будинку за адресою м.Сватове вул.Забурдаєва 44 м.Сватове , а потім , після того, як вони придбали автомобіль - стали проживати у будинку , належному відповідачу за адресою м.Сватове вул.Ветеринарна 147, оскільки подвір”я її будинку було замале для проїзду та розвороту автомобіля , а в її будинку по настоянню відповідача стали проживати квартиранти. За час спільного проживання у відповідача вони придбали у спільну власність майно на загальну суму 29820грв. - , а саме меблі , побутову техніку , предмети побуту , а також два автомобілі , на які було власниками видано генеральні довіреності. Кошти на придбання таким чином автомобілів були сумісні , вона вкладувала свою заробітну плату , а також позичала для придбання автомобілів гроші , в т.ч. і у своєї знайомої ОСОБА_3 в сумі 700 доларів США, що згідно курсу банку становить 3535 грн., цей борг вона вже повернула зі своєї заробітної плати ,про що збереглась розписка. Згідно ст. 61 СК України об”єктом права спільної сумісної власності подружжя є і заробітна плата. Вона весь час працювала економістом в ВАТ „Сватівська райдрукарня” , отримувала стабільну заробітну плату , свої кошти вкладувала не тільки на придбання автомобілів , а також і в ремонт будинку відповідача, де вони стали проживати сім”єю та на придбання меблів , побутової техніки , іншого майна , необхідного для сумісного проживання, оскільки будинок відповідача був майже пустим. А відповідач на початку їх спільного сумісного життя на протязі 1 року 8 місяців взагалі не працював, знаходився на її утриманні , а потім , після кодірування від алкогольної залежності в серпні 2002 р. з її допомогою став працювати на ринку контролером на парковці , потім зареєструвався як приватний підприємець , став таксистом , а ще пізніше близько місяця в червні 2003 р. працював сторожем на водоймі . Однак через зловживання спиртними напоями , його робота та доходи були не стабільні , періодичні , він неодноразово потрапляв в дорожно-транспортні пригоди , після чого не працював , ремонтував автомобілі. Оскільки відповідач періодично зловживав спиртними напоями , сумісне проживання стало неможливим, сімейні стосунки було припинено. Вони з відповідачем домовились про добровільний розподіл майна таким чином : відповідачу залишаються придбані ними сумісно два автомобілі на загальну суму 20970 грв., а вона забирає собі пральну машину вартістю 380 грн., холодильник 1590 грн., телевізор 1300 грн. диван 875 грн. диван 100 грн. шифоньєр 150 грн. вентилятор 50 грн. камін 140 грн. 2 килима 160 грн. скутер 2500 грн. велосипед 310 грн. газову горілку 95 грн. радіотелефон 1200 грн. , а всього на суму 8850 грн. Крім того, відповідач повинен був виплатити їй протягом року 3000 грн . компенсації з різниці між вартістю автомобілів та вартістю забраного нею майна. Але розподіл сумісно придбаного майна до цього часу ними повністю не проведено. Фактично нею було забрано майно на загальну суму 6955 грв –пральна машина, холодильник ,телевізор, диван, скутер, велосипед . Інше майно відповідачем не було повернуто, про що свідчить видана ним письмова розписка. Крім того, відповідачем по цей час не сплачено їй і 3000 грв., які він зобов”язувався сплатити на протязі року після заключення між ними домовленості через що тепер вона має право вимагати від нього половини вартості всього майна , що становить , враховуючи вкладені неї кошти в доларах в перерахунку на гривні згідно довідки банку 14903, 75 грн., однак оскільки вже фактично нею забрано майно на суму 6955 грн., зараз вона просить стягнути з нього 7948, 75 грв. та понесені нею судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився , про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є його розписка , заяв від нього про причини неявки до суду не надійшло. За таких обставин суд вважає можливим справу слухати в відсутність відповідача , на підставі наявних у справі доказів .
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила , що добре знає як позивача , так і відповідача на протязі тривалого часу , ще до їх спільного проживання . З позивачем вони раніше працювали разом в Сватівській райтипографії , їх робочі місця були в одному кабінеті, тому добре знає обставини сімейного життя сторін. Сторони дійсно проживали разом сімейним життям тривалий час з 2001 р. по 2006 р. Спочатку вони проживали в будинку позивачки , а потім у відповідача. За час проживання вони сумісно придбали автомобілі та різні предмети домашнього побуту , меблі. Їй відомо в яких умовах проживав ОСОБА_2 до того часу, як став проживати разом з ОСОБА_1 і чим він займався . В будинку майже не було меблів, лише диван і той старий , не було порядку. А коли став він проживати з ОСОБА_1, його життя змінилось на краще .
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивачка є її матір”ю. ЇЇ мати з 2001 р. і по 2006 р. проживала сімейним життям з ОСОБА_2 На початку їх сумісного життя , відповідач ніде не працював, перебував на утриманні у позивача, яка весь час працювала, мала стабільну заробітну плату , яку вкладувала в їх сумісне господарство - покупку автомобілів , меблів , побутової техніки інших речей, для облаштування будинку відповідача. Відповідач же працював періодично , тоді ,коли переставав вживати спиртне , тобто кодірувався. Тоді їх життя було спокійним. Ними сумісно було придбано багато речей –автомобілі , меблі , побутова техніка та інш. Коли ж відповідач починав вживати спиртне , він декілька раз потрапляв в ДТП , не працював , ремонтував автомобілі . Їй відомо , що відповідач подарував матері каблучку , коли в черговий раз потрапив в ДПТ, згладжуючи таким чином свою провину.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протязі семи років проживали сумісно сімейним життям. Вона знає сторони з того часу , коли вони ще проживали окремо . ОСОБА_1 є її сусідкою, тому їй добре відомі обставини її сумісного життя з відповідачем. Сторони проживаючи разом придбали багато речей- меблі, техніку , автомобілі . Вона особисто позичала по розписці гроші ОСОБА_1 на покупку автомобіля -700 доларів , ОСОБА_1 їй борг повернула.
Суд, заслухавши позивача , дослідивши та оцінивши в судовому засіданні надані докази , з”ясувавши обставини , на які позивач посилається як на підставу своїх вимог , підтвердженими тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні , вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав:
- сторони проживали в фактичних шлюбних відносинах з 2001р. по 2006 р.. , ними було сумісно придбане майно , про що суду пояснила позивачка , даний факт в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3., а також позивачем надано фотографії на підтвердження факту їх сумісного проживання з відповідачем. Строни сумісно склали та підписали список придбаного ними майна станом на 22 вересня 2006 р. , в матеріалах справи є оригінал даного списку ( а.с.135). Отже, спільно сторонами було придбано пральну машину вартістю 380 грв., холодильник вартістю 1590 грв., телевізор вартістю 1300 грв., 2 дивана вартістю 100 грв. і 875 грв., шифоньєр вартістю 150 грв., вентилятор вартістю 50 грв. , камін вартістю 140 грв. , 2 килима вартістю по 80 грв. , скутер вартістю 2500 грв. , велосипед вартістю 310 грв., газову горілку вартістю 95 грв., радіотелефон вартістю 1200 грв. а всього на загальну суму 8850 грв. та вкладено сумісно на придбання автомобілів 20970 грв. . В судовому засіданні позивач виходячи з наданої банком довідки про курс НБУ до доларів США ( а.с.140) зменшила позовні вимоги на 6, 25 грв. На підтвердження даного списку товарів позивачем надано відповідні чеки та розписки ( а.с.15, 16, 17, 18, 19, 20,21,36,37, 134). Про наявність доходів позивача свідчить довідка про її заробітну плату ( а.с.21).
Згідно до ст. 74 ч.1 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно , що є об”єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка , які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Згідно ст.61 СК України об”єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі , за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Ч.2 цієї статті передбачено, що об”єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія , стипендія , інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету.
Як пояснила суду позивач , вони з відповідачем добровільно визначились про поділ їх сумісного майна , про що свідчить складений ними сумісно список, в якому зазначено про їх домовленість , згідно якої „ОСОБА_1 в разі продовження запою ОСОБА_6 залишає за собою право забрати весь належний товар, за виключенням двох автомобілів та вважати боргом ОСОБА_2 в сумі 3000 гривень перед Дорогою Л.А. , які необхідно повернути на протязі календарного року „( а.с.135). До цього часу відповідач не виконує їх домовленість, майно не повертає , та не сплатив борг в сумі 3000 грв. , що є різницею між вартістю спільних речей та суми грошей , вкладених ними сумісно на придбання автомобілів. Згідно цієї домовленості вона з відома відповідача із належної їй суми в спільній сумісній власності в розмірі 14903, 75 грв. частину свого майна вже забрала на загальну суму 6955,0 грв. , про що в матеріалах є розписки , підписані нею та відповідачем ( а.с. 6 , 23) , а інша частина майна залишилась у відповідача . До цього часу він умови їх домовленості про розподіл не виконав, майно не віддав , гроші не сплачтив.. Тому вона просить стягнути з нього 7948, 75 грв. , що є різницею між загальною сумою вартості належної їй 1\2 частини в спільній сумісній власності та сумою вартості вже отриманого нею майна в цій спільній сумісній власності.
Згідно до ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згідно ч.2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна , що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Суд критично ставиться та не бере до уваги додані відповідачем до заяви про перегляд зачного рішення товарні чеки ( а.с.119, 121, 122) , оскільки в них не зазначено дати придбання товарів.
На підставі ст.ст.79, 88 ЦПК України позивачці також необхідно присудити з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 70,74,69 Сімейного кодексу, ст.ст. 213-215,218, 224, 232, 294 ЦПК України
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових сум задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7948, 75 грн. і на відшкодування понесених судових витрат 109, 55 грв.
Копію повторного заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше п’яти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалась заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.А. Гашинська