Ухвала

іменем україни

13 липня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зарахування грошових коштів на рахунки, сплату відсотків та відшкодування збитків, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача зарахувати на його рахунки безпідставно сплачені кошти у сумі 41 141 грн 34 коп.; стягнути з відповідача на свою користь 29 868 грн 61 коп. (0,1 %) - відсотки за період із 15 червня 2013 року по 11 червня 2015 року за безпідставно списані грошові кошти; інфляційні витрати за період із липня 2013 року по травень 2015 року у сумі 31 711 грн 74 коп.; 3 % річних за період із 15 червня 2013 року по 11 червня 2015 року у сумі 2 454 грн 92 коп.; 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 11 275 грн 41 коп. судових витрат (10 тис. грн. - витрати на правову допомогу та 1 275 грн 41 коп. - судовий збір).

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що він у Харківському головному регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та отримав кредитну картку № НОМЕР_2, та платіжну картку № НОМЕР_3. 13 та 14 червня 2013 року невстановлені особи шахрайським шляхом через оператора мобільного зв'язку «Київстар» заблокували його сім-картку з номером телефону НОМЕР_4 із наступним отриманням дубліката цієї картки; даний номер телефону був зареєстрований у відповідача як основний фінансовий номер, як номер телефону, з якого проводилися фінансові операції за рахунками та картками позивача. Так, у вказані дні невстановлені особи шахрайським шляхом через контакт-центр із використанням дубліката його сім-картки, із номером телефону НОМЕР_4 через дзвінок за номером «3700», внаслідок безвідповідального ставлення до своїх обов'язків працівників відповідача, незаконно заволоділи грошовими коштами позивача, що в сумі складає, разом із комісією банку та клієнтської платою - 41 141 грн 34 коп. Незаконність дій працівників відповідача полягає у тому, що останні проводили банківські операції, списуючи гроші з рахунку позивача на інші рахунки, на порушення вимог положень Умов та правил надання банківських послуг, а саме: упевнившись в особі, що дзвонила, не встановивши всі необхідні ідентифікуючи ознаки, здійснювали переказ грошових коштів із рахунку позивача на інші рахунки. Зокрема, особи, що дзвонили, невірно називали його прізвище, ставлячи невірно наголос та вимовляючи прізвище через літеру «о», неповністю називали останні цифри номера картки та інше.

Посилаючись на вказані обставини на положення ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умови та правила надання банківських послуг, позивач просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 26 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриваБанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк зарахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 3 057 грн 60 коп.; зарахувати на кредитну карту № НОМЕР_2, відкриту на ім'я ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 8 642 грн 51 коп.; зарахувати на платіжну карту № НОМЕР_3, відкриту на ім'я ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 29 441 грн 23 коп.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі: 15 016 грн 59 коп. - 0,1 % від загальної суми безпідставно списаних 13 та 14 червня 2013 року грошових коштів із розрахункового рахунку № НОМЕР_1, кредитної карти № НОМЕР_2 та платіжної карти № НОМЕР_3, відкритих на ім'я ОСОБА_4; 31 069 грн 08 коп. - інфляційні втрати у зв'язку з безпідставним списанням 13 та 14 червня 2013 року грошових коштів із розрахункового рахунку № НОМЕР_1, кредитної карти № НОМЕР_2 та платіжної карти № НОМЕР_3, відкритих на ім'я ОСОБА_4; 2 454 грн 92 коп. - 3 % річних від суми безпідставно списаних 13 та 14 червня 2013 року грошових коштів із розрахункового рахунку № НОМЕР_1, кредитної карти № НОМЕР_2 та платіжної карти № НОМЕР_3, відкритих на ім'я ОСОБА_4; 5 тис. грн - на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року змінено рішення суду першої інстанції шляхом скасування у частині зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 3 057 грн 60 коп., та стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Харківського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошових коштів за розрахунковим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі: 896 грн 05 коп. - пені; 1 892 грн 25 коп. - інфляційних витрат; 146 грн 48 коп. - 3 % річних.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, сплату відсотків та відшкодування збитків закрито.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Положеннями ст. 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власник коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені необумовлений договором між ними.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково указаний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, із висновками якого у цій частині погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо вищевказаних кредитної та платіжної карток.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, достатньо повно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи в оскаржуваній частині рішень судів про те, що висновки судів не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать вимогам чинного законодавства, є помилковими, спростовуються матеріалами справи і змістом оскаржуваних рішень судів, згідно з якими судами достатньо повно установлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та надано належну оцінку зібраним у справі доказам.

Разом із тим статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Зі змісту оскаржуваних рішень судів убачається, що суди надали належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно установити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Підстав вважати помилковими висновки судів по суті вирішеного спору в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо обставин справи та посилання на матеріали справи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції в незміненій (нескасованій) частині та рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2016 року в незміненій (нескасованій) частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко