АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19873/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Яровенко Н.О.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/5944/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.

при секретарі: Дука В.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

представник відповідача: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним - задоволено.

Шлюб зареєстрований 10 грудня 2009 року Романівською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про що зроблено відповідний актовий запис №4 - визнано недійсним.

24 квітня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. В якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В скарзі вказує на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зазначає, що судом першої інстанції невірно надано оцінку показам свідків. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи докази, зокрема, квитанції по оплаті комунальних послуг.

Відповідач та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач та його представник в суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Іванченка М.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 10 грудня 2009 року Романівською сільською радою Попільнянського району Житомирської області України між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 4. Та 18 грудня 2012 року на підставі спільної заяви подружжя шлюб між сторонами розірвано (а.с. 57 том 1, а.с. 49,50 том 2).

Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч.2 ст. 28 СК України, заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою особисто. Так само лише при особистій присутності чоловіка і жінки відбувається реєстрація шлюбу (ст. 34 СК України).

За змістом ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

В ч.1 ст.43 СК України міститься загальне правило: розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він буде зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст.40 СК). Вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Слід зазначити, що фіктивність шлюбу характеризується відсутністю наміру сторін створити сім'ю, тобто як і будь-який правочин може бути визнаний фіктивним, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

При цьому позивачем повинно бути доведено, що під час укладення шлюбу у сторін був відсутній намір створити сім'ю.

Також, при розгляді даного спору необхідно встановити наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси позивача.

Як вказано відповідачем вона познайомилась з позивачем влітку 2009 року, а з заявою про одруження сторони звернулись 09 листопада 2009 року (а.с.50, том2), отже можна зробити висновок, що періодом, протягом якого сторони могли зробити висновки щодо реєстрації свого шлюбу, є період незначний проміжок часу, а саме з літа 2009 року по листопада 2009 рік.

В суді допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які пояснили, що часто бачились з ОСОБА_2 та відвідували його квартиру, проте ОСОБА_4 там не бачили та про реєстрацію шлюбу їм стало відомо після того, як позивач розповів про те, що у нього наявний спір з відповідачем щодо розподілу квартири.

Крім того у суді допитано у якості свідка ОСОБА_10, який вказував на те, що йому відомо про шлюб між сторонами та вони проживали протягом трьох років та ніхто не примушував ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу.

У відповідності до ч.2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що твердження сторони відповідача про те, що факт проживання ОСОБА_4 не може підтверджуватись лише її реєстрацією у квартирі, яка належить позивачу. Крім того необхідно зазначити, що будь-яких інших доказів, зокрема фотографій, листів або показів свідків, які б свідчили про те, що сторони проживали разом, як сім'я з урахуванням того, що шлюб між сторонами тривав три роки, ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Посилання апелянта про те, що нею сплачувались рахунки по оплаті комунальних послуг та здійснювались перекази на користь ОСОБА_2 були належним чином оцінені судом першої інстанції, зокрема судом першої інстанції вірно вказано, що вказані операції по оплаті комунальних послуг та здійснення переказів на користь позивача були здійсненні самою ОСОБА_11, оскільки дані платіжні документи не містять відомостей ким було здійснено перекази та оплачено комунальні послуги. А саме по собі наявність у відповідача вказаних платіжних документів не свідчить про те, що сторони вели спільне господарство.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави для скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надала будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді: