Справа № 22-ц-2400 2006 р.                                         Головуючий 1-ї інст. - Савченко А.М.

Категорія - відшкодування шкоди                                   Доповідач - Кірсанова Л.І.

           РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 червня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляцій­

ного суду Харківської області в складі:

головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.

суддів - ЗАЗУЛИНСКЬКОЇ Т.П., КІРСАНОВОЇ Л.І.                                                     при секретарях - ГАЙВОРОНСЬКІЙ І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського ра­йонного суду міста Харкова від 01 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди ,-

встановила :

В   квітні 2003 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог вказав, що 06 листопада 2002 року передав ОСОБА_1 3100 доларів США для оформлення загранпаспортів на своє ім'я та ім'я дружини. Для цього він склав довіреність на ім'я ОСОБА_1 строком на один місяць до 06.12. 2002 року. Права передоручення ОСОБА_1 він не давав. Оформлені візи до Великобританії виявилися фальшивими, у зв'язку з чим виїзд став неможливим. Після цього ОСОБА_1 повернув йому 800 доларів. Згідно розписки ОСОБА_1 зобов'язався передати йому 2300 доларів США. Просив стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 2320 доларів США і мора­ льну шкоду в сумі 3000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та зазначив, що дійсно ОСОБА_2. доручив йому оформити візи до Великобританії, для чого передав йому паспорти свій і дружини та 3100 доларів США. Для оформлення віз він звертався до ОСОБА_3 та передав йому документи і гроші ОСОБА_2. Візи, які оформив ОСОБА_3 ви­явилися фальшивими, а ОСОБА_3 згідно вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.07.2005 року за ст. ст. 358 ч,2, 190 ч.3 КК України притягнутий до кри­мінальної відповідальності.

Оскільки гроші в сумі 2300 дол. він передав ОСОБА_3, то просив залучити його до участі у справі у якості відповідача, але суд відмовив йому.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 березня 2006 ро­ку позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. На його користь стягнуті з ОСОБА_1 матеріальні збитки у сумі 2320 доларів США, що складає 11716 грн., 2000 грн. моральної шкоди і 400 грн. витрати на оплату послуг адвоката, усього 14116 грн.

ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням і звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмови­ти в позові до нього.

Зазначає, що ОСОБА_3 виплатив ОСОБА_2. матеріальні збитки в сумі 3100 доларів, про що зазначено в вироку. Себе він вважає невинним в спричиненні ОСОБА_2 матеріальних і моральних збитків.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, прийнявши до уваги доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрун­тованим, тобто постановлено згідно із законом та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2. суд виходив з того, що між ОСОБА_2. і ОСОБА_1 06.11.2002 року був укладений договір до­ручення згідно якого останній мав право представляти інтереси позивача в державних і адміністративних органах, пов'язаних з оформленням виїзних документів до Великобри­танії. Для цієї мети ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2. суму еквівалентну 3100 до-ларів США, про що зазначив на бланку цієї довіреності. Оскільки з поданої позивачем розписки ОСОБА_3, останній зобов'язався повернути ОСОБА_1 суму , еквівалентну 2300 доларів США, отриманих ним для оформлення виїзних документів для ОСОБА_2, суд зробив висновок про те, що позивач безпосередньо не вступав в правовідносини з ОСОБА_3 Тому вважав, що ОСОБА_1, який отримував від позивача кошти, по­винен повернути їх йому та відшкодувати моральну шкоду.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскіль­ки він не відповідає фактичним обставинам по справі та не підтверджується документа­ми, які надані сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 06.11.2002 року був укладений договір доручення на представництво інтересів позивача в державних, адміністративних, судових органах та проведення від його імені оплати ви­трат у ході виконання його доручень з отриманням виїзних документів за кордон, виходя­чи із суми еквівалентній 3100 умовних одиниць, що підтверджується довіреністю на а.с. 32. При цьому, укладення договору зв'язувалось сторонами здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності щодо оформлення документів на виїзд за кордон. Зазначена в довіреності сума була отримана ОСОБА_1 від ОСОБА_2. в цей же день, що підтверджується його підписом на довіреності ( а.с.32).

Відповідно до ст. 378 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних відносин ОСОБА_1 виконував дане йому доручення у відповідності з вказівками ОСОБА_2., оскільки останній отримав візи для виїзду за кордон. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 1-38/2005 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.ст. 358 ч.2, 190 ч.3 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2. при розгляді даної справи мали статус потерпілих. Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.07.2005 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за злочини, вчинені ним, у тому числі відносно потерпілих ОСОБА_2. , ОСОБА_1 За змістом звинувачен­ня ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_2., які пере­дав засудженому ОСОБА_1 згідно доручення від 06.11.2002 року в сумі 2300 грн. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_3 відшкодував ОСОБА_2. матеріальні і моральні збитки.

Відповідно до ст. 440 ЦК УРСР 1963 р. шкода, завдана особі чи майну громадяни­на відшкодовується особою, яка спричинила шкоду в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно до ст. 440-1 ЦК УРСР 1963 р. моральна шкода, завдана громадянину діями іншого громадянина, порушившого їх законні права, відшкодовується особою, яка спри­чинила шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода спричинена ні з його вини.

На дані по справі докази свідчать, що не ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 мате­ріальну і моральну шкоду, а ОСОБА_3 Тому суд першої інстанції безпідставно стя­гнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні та моральні збитки.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що відповідно ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові в пов­ному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК Украї­ни, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01 березня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди та витрат, пов'я­заних з наданням правової допомоги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і мо­же бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.