КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа№ 910/23798/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Руденко М.А.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Добрицька В.С.

за участю представників: позивача - Сайко Ю.В.

відповідача - Пупко С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р.

у справі № 910/23798/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 185 623,19 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" звернулося з позовом до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення з відповідача 99 978,00 грн основної заборгованості за договором № 131 на закупівлю товарів за державні кошти від 24.12.2013 р., 76 984,09 грн інфляційних втрат та 8 661,10 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р. у справі № 910/23798/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна) № 131 від 24.12.2013 р. не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л. та призначено до розгляду на 16.05.2017 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1854/17 від 15.05.2017 р. у зв'язку з участю судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у тренінгу призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/23798/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 16.05.2017 р. було оголошено перерву до 08.06.2017 р.

У судовому засіданні 08.06.2017 р. було оголошено перерву до 06.07.2017 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.12.2013 р. між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (далі - постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010 "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна) № 131 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався у 2013 році поставити замовнику товар: "Машини посудомийні не побутові" (посудомийна машина купольна), код 28.29.5 за ДКПП ДК 016-2010, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.4 договору найменування, номенклатура, асортимент товару визначається в специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 4.2 договору оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на два тижні (14 календарних днів), після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.

Згідно з п. 10.1 договору строк дії даного договору: з дня укладання і діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до додатку № 1 до договору постачальник зобов'язався поставити замовнику посудомийна машина купольна Silanos E-1000 (тар./год 720-1000) 380 В - 3 штуки загальною вартістю 99 978,00 грн.

27.12.2013 р. на виконання умов договору поставки, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99 978,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 51 від 27.12.2013 р., яка підписана сторонами без зауважень та скріплена їх печатками.

Крім того, 27.12.2013 р. позивач направив на адресу Управління освіти рахунок № 40 для оплати поставленого товару, а також копію видаткової накладеної № 51 від 27.12.2013 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Однак, відповідач не оплатив товар у визначений договором поставки строк.

Також, 27.12.2013 р. між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" було укладено договір відповідального зберігання № 6-2013, відповідно до умов якого, Управління освіти передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар у кількості, асортименті, на термін зберігання та інших обов'язкових умов договору, що визначаються договором, специфікацією та актом приймання-передачі, що є невід'ємними частинами договору.

Крім того, актом Державної фінансової інспекції в місті Києві № 031- 30/868 від 26.05.2015 р. щодо позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації за період з 01.03.2014 р. по 01.04.2015 р. було встановлено, зокрема, існування кредиторської заборгованості у відповідача перед позивачем за укладеним договором поставки.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки свої зобов'язання щодо вчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 99 978,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що оскільки позивачем не повернуто товар з відповідального зберігання, який попередньо був поставлений відповідачу за договором про закупівлю товарів за державні кшти № 131 від 24.12.2013 р., тому у позивача відсутній обов'язок щодо його оплати, оскільки отриманий ним товар не використовувався за призначенням.

Однак, апеяляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (ст. 664 ЦК України).

Таким чином, прийнявши від позивача за укладеним договором товар, у відповідача виник обов'язок з його оплати, при цьому, наявність у ТОВ «Інкомрайс» на відповідальному зберіганні поставленого відповідачу товару жодним чином не звільняє останнього від його оплати, оскільки в даному випадку правовідносини сторін врегульовані договором зберігання, що не припиняє зобов'язань відповідача з оплати отриманого товару за договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суд України, зокрема, у постанові від 04.03.2017 р. у справі № 910/13430/16; у постанові від 25.01.2017 р. у справі № 910/13431/16; у постанові від 27.03.2017 р. у справі №910/23823/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 99 978,00 грн основної заборгованості за договором № 131 на закупівлю товарів за державні кошти від 24.12.2013 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 76 984,09 грн інфляційних втрат та 8 661,10 грн 3% річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 76 984,09 грн інфляційних втрат та 8 661,10 грн 3% річних, розмір яких перевірений судом, є обґрунтованими, арифметично вірним та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції від 13.03.2017 р. у справі № 910/23798/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позову.

Стосовно витрат скаржника за подання апеляційної скарги, то відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 р. у справі № 910/23798/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр.-т Миру, 6-А, р/р 35426043005500 у ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19, р/р 26001053118353 у Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842, ЄДРПОУ 38648705) 99 978 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім),00 грн основної заборгованості, 76 984 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири),09 грн інфляційних втрат, 8 661 (вісім тисяч шістсот шістдесят одна),10 грн 3% річних та 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири),35 грн судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, пр.-т Миру, 6-А, р/р 35426043005500 у ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19, р/р 26001053118353 у Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 321842, ЄДРПОУ 38648705) 3 062 (три тисячі шістдесят дві),79 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 910/23798/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді М.А. Руденко

В.В. Андрієнко