УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/186/17-ц Головуючий у 1-й інст. Стратович О. В.

Категорія 54 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,  

                                 суддів:  Коломієць О.С., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 14 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Просить скасувати наказ про звільнення від 25 квітня 2017 року №17-ос, поновити його на посаді головного фахівця – лікаря ветеринарної медицини Житомирського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та у відшкодування моральної шкоди - 3000 грн. Свої вимоги обґрунтовує незаконним звільненням за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 14 червня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що посада головного фахівця-лікаря ветеринарної медицини, з якої він був звільнений, не відноситься до посад публічної служби, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач працював на посаді, яка відноситься до державної служби та відповідно до Типового положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті його призначення на посаду, проходження ним служби та його звільнення з посади відбулося згідно з положеннями Закону України «Про державну службу» суб’єктом владних повноважень – Південно-Західною регіональною службою ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, оскільки ОСОБА_1 до звільнення одночасно виконував обов’язки державного інспектора ветеринарної медицини, посада якого відносить до публічної служби.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (надалі – Служба) від 21 березня 2008 року №23-К ОСОБА_1 був призначений на посаду лікаря ветеринарної медицини Житомирського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (надалі - Житомирський ПДВСКН у відповідних відмінках) з посадовим окладом відповідно до штатного розпису та надбавкою за складність і напруженість у роботі (а.с.64).

У подальшому наказом начальника Служби від 02 березня 2009 року №8-ос позивач був переведений на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини Житомирського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с.65), а наказом начальника Служби від 01 вересня 2011 року №43-ос - переведений на посаду головного фахівця-лікаря ветеринарної медицини Житомирського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с.66).

Наказом начальника Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 25 квітня 2017 року №17-ос ОСОБА_1 звільнений з посади головного фахівця-лікаря ветеринарної медицини Житомирського пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, з 25 квітня 2017 року, за прогул без поважних причин, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.3).

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених прав, що виникають із трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Змістом ст.17 КАСУ передбачено, що спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби відносяться до компетенції адміністративних судів.

У цьому Кодексі наведений термін вживається в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.15 ч.1 ст.3 КАСУ).

Відповідно до змісту положень ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Особа набуває статус державного службовця з дня публічного складання нею Присяги державного службовця (зі змісту ч.3 ст.21, ч.5 ст.36 Закону України «Про державну службу»).

Окрім того, державним службовцям присвоюються ранги (зі змісту ч.1 ст.38 Закону України «Про державну службу»).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що ОСОБА_1 Присяги державного службовця не складав та ранг йому не присвоювався.

За таких обставин, на позивача не поширюється дія Закону України «Про державну службу», хоча за посадою він був державним інспектором та мав право накладати адміністративні стягнення (пункти 1.1,3.10 Посадової інструкції головного фахівця-лікаря ветеринарної медицини пункту державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженої начальником Служби 30 грудня 2014 року, а.с.67-71).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу звільнення не з публічної служби, то колегія суддів дійшла до висновку, що спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, ухвалою суду першої інстанції закрито провадження у даній справі незаконно, чим створені позивачу перешкоди у подальшому розгляді його трудового спору в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року в справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статі 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…> ».

Відповідно до положень ст.311 ЦПК України колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції і направляє справу для продовження розгляду до Олевського районного суду Житомирської області.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 14 червня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді: