ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/4888/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді – Мікули О.І.,

суддів – Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кобилецько- полянської селищної ради Рахівської району Закарпатської області, виконавчого комітету Кобилецько- полянської селищної ради Рахівської району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування та зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Кобилецько- полянської селищної ради Рахівської району Закарпатської області, виконавчого комітету Кобилецько- полянської селищної ради Рахівської району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1, в якому просив визнати протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування – Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в частині вирішення питання щодо відведення земельної ділянки на місцевості (в натурі) під утворену під'їзну дорогу з вулиці Павлюка через земельну ділянку землекористувача ОСОБА_1 до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована по вулиці Карпатській, 7 із визначенням «червоних ліній» - межі вулиці; зобов'язати Кобилецько-полянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в порядку, визначеному чинним законодавством, вчинити дії, необхідні для виготовлення містобудівної документації відносно проектування, розташування, визначення меж - «червоних ліній», прийняття в експлуатацію під'їзної дороги з вулиці Павлюка, що в селищі Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області, до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Карпатській, 7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Павлюка, 71, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування – Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в частині вирішення питання щодо відведення земельної ділянки на місцевості (в натурі) під утворену під'їзну дорогу з вулиці Павлюка через земельну ділянку землекористувача ОСОБА_1 до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована по вулиці Карпатській, 7 із визначенням «червоних ліній» - межі вулиці. Зобов'язано Кобилецько-полянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в порядку, визначеному чинним законодавством, вчинити дії, необхідні для виготовлення містобудівної документації відносно проектування, розташування, визначення меж - «червоних ліній», прийняття в експлуатацію під'їзної дороги з вулиці Павлюка, що в селищі Кобилецька Поляна, Рахівського району, Закарпатської області, до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Карпатській, 7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Павлюка, 71, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що згідно з генеральним планом селища ОСОБА_5 у позивачів є окремий вихід на вулицю Карпатську, за якою зареєстроване їхнє домоволодіння, у зв’язку з чим відпадає будь-яка необхідність проводити дорогу через земельну ділянку ОСОБА_1 Апелянт також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що у спірних правовідносинах має місце спір між двома землекористувачами, який носить виключно цивільний характер, а тому має вирішуватися в порядку іншого судочинства. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому суд відповідно до ч.4 ст.196 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, та з врахуванням положень ч.1 ст.41 КАС України без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності в рівних частинах належить житловий будинок по вулиці Карпатській, 7 селища ОСОБА_5, що стверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданим 14 грудня 2011 року КП «БТІ» Рахівської районної ради Закарпатської області, та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ №028378, виданим виконавчим комітетом Кобилецькополянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 08 листопада 2011 року.

Це нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,0837 гектара, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), право власності на яку за позивачами підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, виданого Державним реєстратором 27 травня 2016 року.

Рішенням 8 сесії 7 скликання Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 06 липня 2016 року №163 «Про утворення під'їзної дороги» вирішено утворити під"їзну дорогу з вулиці Павлюка до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території селища ОСОБА_5, по вулиці Карпатській, 7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Павлюка, 71, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення Кобилецько-полянської селищної ради від 06 липня 2016 року №163 про утворення під"їзної дороги з вулиці Павлюка, що в селищі Кобилецька Поляна до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території ОСОБА_5, по вулиці Карпатській, 7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, а тому необхідним є зобов'язати Кобилецько-полянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області в особі її виконавчого комітету в порядку, визначеному чинним законодавством, вчинити дії, необхідні для виготовлення містобудівної документації відносно проектування, розташування, визначення меж - «червоних ліній», прийняття в експлуатацію під'їзної дороги з вулиці Павлюка, що в селищі Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області, до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Карпатській, 7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Павлюка, 71, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Даючи правову оцінку вказаному висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з заявленими позовними вимогами у обраний позивачем спосіб є бездіяльність органу місцевого самоврядування – Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в частині вирішення питання щодо відведення земельної ділянки на місцевості (в натурі) під утворену під'їзну дорогу з вулиці Павлюка через земельну ділянку землекористувача ОСОБА_1 до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована по вулиці Карпатській, 7 із визначенням «червоних ліній» - межі вулиці; зобов'язати Кобилецько-полянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету Кобилецько-полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в порядку, визначеному чинним законодавством, вчинити дії, необхідні для виготовлення містобудівної документації відносно проектування, розташування, визначення меж - «червоних ліній», прийняття в експлуатацію під'їзної дороги з вулиці Павлюка, що в селищі Кобилецька Поляна, Рахівського району Закарпатської області, до земельної ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Карпатській, 7, через земельну ділянку, яку використовує громадянка ОСОБА_1, що розташована на території селища ОСОБА_5 по вулиці Павлюка, 71, в напрямку, вказаному в кадастровому плані проекту відведення земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Цей спір суд першої інстанції визнав таким, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, колегія суддів вважає, що такий висновок не є правильним, оскільки фактично між позивачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та третьою особою – ОСОБА_1 існує спір щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, тобто цивільно-правовий спір, що регламентується положеннями Земельного Кодексу України та Цивільного Кодексу України, який вирішується судом в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, у зв’язку з чим порушив вимоги КАС України щодо визначення підсудності спору.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, разом з тим, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано ст. 6 Конвенції стосовно “суду, встановленого законом”. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що позов грунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір з приводу користування позивачами та третьою особою земельною ділянкою, тобто фактично існує спір між землекористувачами, який необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також апелянт подала клопотання про зупинення провадження у справі, разом з тим, враховуючи, що суд першої інстанції порушив вимоги КАС України щодо визначення підсудності спору, правові підстави для задоволення такого відсутні.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 195, 196, п.4 ч.1 ст.198, ст.ст.203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2017 року у справі № 305/1886/16-а, 2-а/305/8/17 – скасувати, та прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлено 14 липня 2017 року.