Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 673/1645/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1138/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Задвірний В.І.

з участю представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 673/1645/16-ц за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Деражнянського районного суду від 18 квітня 2017 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних із виплатою страхового відшкодування.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Моторно (транспортне) страхове бюро України звертаючись до суду з позовом, просило стягнути із відповідача кошти в розмірі 14 389,09 грн., 2000 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір. Зазначало, що 27 вересня 2013 року в м. Бар Вінницької області на вул. Пролетарській з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_1 сталося ДТП. В результаті зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, та відповідно до висновку експертного дослідження від 15 листопада 2013 року, складеного експертом ОСОБА_3, вартість матеріального збитку становить 15 940,91 грн.. Завдану шкоду відповідачем не було відшкодовано потерпілій особі, оскільки відповідач на день вчинення ДТП не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий, з метою відшкодування звернувся до позивача із заявою про відшкодування у встановленому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв’язку із настанням події, передбаченої п. п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 12 909,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 6 лютого 2013 року. Відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону позивач після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. В зв’язку із цим позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який просив задовольнити.

______________________________________________________________________________________

Головуюча у першій інстанції – ОСОБА_4В Провадження № 22-ц/792/1138/17

Доповідач –Костенко А.М. Категорія № 59

Рішенням Деражнянського районного суду від 18 квітня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом першої інстанції через неповноту з’ясування усіх важливих обставин справи було зроблено невірні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема судом першої інстанції було досліджено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу разом з додатками до нього, який було укладено між СК «Брокбізнес» та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. П.4 даного договору об’єктом страхування є автомобіль «ЗАЗ» д.н. ВХ 2411АХ, а не цивільна відповідальність водія транспортного засобу, тому суд першої інстанції хибно трактував сферу дії договору добровільного страхування майна, в даному випадку страхування наземного транспортного засобу та договору обов’язкового страхування у цьому випадку договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у розумінні ст. ст. 6, 7 Закону України «Про страхування»).

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

У відповідності до п. п.3, 4 ч. 1 та ч. 2, ст. 309 підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_3 переданий в користування ОСОБА_1 як інваліду другої групи у відповідності до вимог чинного законодавства Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

27 вересня 2013 року біля 9 години ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_3, під час руху по вул. Пролетарській в м. Бар Вінницької області, порушив Правила дорожнього руху України, при здійсненні маневру розвороту, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Опель», д. н. ВХ8338АІ, який від удару зіткнувся з автомобілем ВАЗ «-210700-2а», д. н. АВ0142АВ, власником якого є громадянин ОСОБА_5

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ «-210700-2а», д. н. АВ0142АВ був пошкоджений, а ОСОБА_2 пошкодженням належного йому автомобіля, була заподіяна матеріальна шкода в сумі 15940 грн. 91 коп.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, який перебуває в його користуванні, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застрахована не була.

Згідно норм даного Закону ОСОБА_2 звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України та 14 січня 2014 року Моторним (транспортним) страховим бюро України було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування, заподіяних збитків, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 27 вересня 2013 року в сумі 12909 грн. 09 коп.

Також Моторно (транспортне) страхове бюро України сплатило ТОВ «ЕАК»Довіра» 1480 грн. за послуги аварійного комісара. Вказані обставини підтверджуються постановою Барського районного суду від 23 жовтня 2013 року, висновком про оцінку вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку, платіжними дорученням про перерахування коштів та іншими матеріалами справи.

У відповідності до п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторно (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також нормами 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторно (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позов Моторного (транспортного) страхового бюро України бюро України є законним та обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак, суд першої інстанції, відмовляючи в позові з підстав виходив з того, що МТСБУ здійснило регламенту виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки на думку суду обов’язок по здійсненню даного страхового відшкодування в даному випадку мав нести страховик – Страхова компанія «Брокбізнес», з якою Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України уклав договір добровільного страхування.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, дійсно як вбачається з матеріалів справи 14 серпня 2013 року між страховиком – Страховою компанією «Брокбізнес» та страхувальником Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту страхування у формі страхового сертифікату № 3999, який разом з договором на закупівлю Послуг щодо страхування від 13 червня 2013 року та додатковою угодою до нього від 10 липня 2013 року і складає договір добровільного страхування.

За даним договором Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є страхувальником та вигодонабувачем, предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать Закону і пов’язані з володінням, користування і розпорядженням транспортним засобом ЗАЗ 110377-407 д. н. ВХ2114АХ, 2008 року випуску, який переданий в користування ОСОБА_1 по програмі страхування повне «Каско».

У відповідності до ст.ст. 5-6 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Видами добровільного страхування поряд з іншими можуть бути: страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

П. 5 ч. ст. 6 даного Закону визначено, що характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових Послуг України від 9 липня 2010 року N 565 на виконання даної вимоги Закону було затверджено характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування

За п. 1 даного Розпорядження ця Характеристика та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування розроблені відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України "Про страхування" та підпункту 61 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070.

П. 3.6 даного Розпорядження визначено, що страхування наземного транспорту (крім залізничного) - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення. Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними у зв'язку з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованого наземного транспортного засобу

А п. 3.12 Розпорядження, що страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю, працездатності, майну третіх осіб, включаючи власників вантажу та багажу (вантажобагажу), під час експлуатації наземного транспортного засобу та здійснення перевезень чи транспортного експедирування вантажу.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування третій особі або її спадкоємцю (спадкоємцям) за шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю і працездатності та/або майну цієї третьої особи особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час експлуатації вказаного в договорі страхування наземного транспортного засобу.

Як вбачається з страхового договору добровільного страхування укладеного між страховиком – Страховою компанією «Брокбізнес» та страхувальником Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 14 серпня 2013 року видом страхування за даним договором є страхування наземного транспорту, тобто відповідно до вимог Закону України «Про страхування» і Характеристик та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, страховик за даним договором виплачує страхове відшкодування страхувальнику або іншій особі, збиток, понесений ними у зв'язку з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованого наземного транспортного засобу, тобто автомобіля НОМЕР_3, 2008 року випуску, що і було зроблено СК «Брокбізнес» виплатою саме ОСОБА_1 страхового відшкодування за пошкодження автомобіля НОМЕР_3.

Однак, предметом даного договору не являється такий вид страхування як страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, а тому Страхова компанія «Брокбізнес» не несе обов’язку по виплаті страхового відшкодування третій особі за шкоду, яка була заподіяна майну цієї третьої особи особою, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час експлуатації вказаного в договорі страхування наземного транспортного засобу.

Оскільки водій ОСОБА_1, якому був переданий вищевказаний автомобіль у користування, відповідно до вимог Законів України «Про страхування» (ст.7) та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої завдав шкоди майну третьої особи, то в силу вимог даних законів саме Моторно транспортне страхове бюро України відшкодовує, заподіяну потерпілому шкоду, та відповідно до норм ст.. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має право подати регресний позов до ОСОБА_1 як водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином висновки суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому з врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з вищевказаних підстав.

В той же час у вимогах позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. слід відмовити з наступних підстав.

Так згідно ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні.

Згідно до ст. ст. 79, 84 Цивільного кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2016 року між Моторним (транспортним) страховим бюро та ТзОВ «ВМ» було укладено додаткову угоду № 142 до Контракту про надання правової допомоги № 80 від 19 грудня 2012 року. За пунктом 1 за виконану роботу про надання правової допомоги працівниками ТзОВ «БМ» по цивільній справі № 673/1645/16-ц замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 2000 грн. Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_6 про виконання роботи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Однак, в матеріалах справи відсутній розрахунок суми 2000 грн. за надану правову допомогу з урахуванням витраченого часу.

Як вбачається з матеріалів справи представник МТСБУ – працівник ТзОВ «БМ» участі в розгляді справи в судових засіданнях взагалі не брав, в той же час він не надав до суду розрахунку витраченого часу на надання правової допомоги позивачу по даній конкретній справі.

Крім того, в матеріалах справи відсутній ОСОБА_6 про виконання робіт з надання правової допомоги по даній цивільній справі, який передбачений додатковою угодою, відсутній також і платіжний документ (платіжне доручення, касовий ордер тощо), який підтверджує факт оплати позивачем послуг ТзОВ «БМ» з надання правової допомоги в сумі 2000 грн., тобто відсутні фактичні дані про понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Деражнянського районного суду від 18 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу 14389 грн. 9 коп., виплаченого страхового відшкодування..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2893 грн. 80 коп., сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

ОСОБА_7

Згідно з оригіналом ОСОБА_6