Справа № 11-455 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Губіш О.А.
Категорія: ст. 190 ч.І КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Оніщука С.І., Суслова М.І., з участю прокурора: Леськіва О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від "15" травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого менеджером в Івано-Франківському шиномонтажному заводі, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, раніше не судимого
засуджено за ст. 190 ч.І КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Зобов'язано засуджену повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та з'являтися періодично для реєстрації.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_3 5300 грн.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Міру запобіжного заходу до набрання вироку законної сили залишено підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 19 червня 2004 року, близько 19 год., знаходячись в квартирі ОСОБА_3, яка розташована в будинку АДРЕСА_2, переслідуючи корисливі мотиви, шляхом обману, під вигаданим приводом позики грошей на проведення хірургічної операції своєму батькові у лікарні м. Хмельницький, заволодів грошима останньої в сумі 1000 доларів США, що за офіційним курсом складає станом на 19.06.2004 року 5321 грн. 40 коп.
У поданій на вирок апеляції захисник засудженого ОСОБА_1, не заперечуючи факту отримання ОСОБА_2 у ОСОБА_3 грошових коштів, просить скасувати вирок та закрити справу за відсутністю в діях йогог підзахисного події злочину.
При цьому апелянт посилається на те, що потерпіла обмовляє ОСОБА_2, оскільки між ними на ґрунті особистих відносин існує конфлікт.
Крім того, на думку ОСОБА_1, його підзахисний має притягатися не до кримінальної, а цивільної відповідальності, оскільки між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання (був укладений договір позики).
В запереченнях на апеляцію, прокурора вважає, що підстав для задоволення вимог, викладених в апеляційній скарзі немає, тому, він просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію - без задоволення.
При цьому прокурор посилається на те, що вирок ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах по справі, є об'єктивним і законним, оскільки ОСОБА_2 вчинив кримінально-каране діяння, заволодівши чужим майном потерпілої шляхом обману.
В своїх запереченнях на апеляцію, потерпіла ОСОБА_3. просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію - без задоволення, оскільки вчинене засудженим діяння судом правильно кваліфіковано за ст. 190 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого який підтримав апеляцію та просив закрити кримінальну справу, пояснення потерпілої ОСОБА_3 та міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку міськрайсуду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у заволодінні майном шляхом обману, при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Суд дав правильну оцінку показам засудженого ОСОБА_2 про непричетність до скоєння в інкримінованого йому злочину і знаходження на момент передачі йому коштів потерпілою не в м. Шепетівці, а в м. Хмельницькому (алібі) і визнав їх такими, що не відповідають дійсності та дані з метою уникнення відповідальності. Ці свідчення суперечать показам потерпілої, підтвердженим іншими об'єктивними доказами по справі, зокрема, показами свідків, не зацікавлених в результатах розгляду справи.
Так, потерпіла ОСОБА_3. пояснила суду, що 19.06.2004 року до неї додому прийшов ОСОБА_2 і сказав їй, що йому терміново потрібні грошові кошти в сумі 1000 доларів США для лікування батька. Вона, добре знаючи до цього ОСОБА_2 погодилась позичити цю суму, і передала її без розписки в присутності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Зазначені свідки повністю підтвердили покази потерпілої. Покази цих свідків і потерпілої послідовні, не змінювались на протязі слідства і узгоджені між собою, а тому суд правильно оцінив їх і поклав в основу вироку.
Крім того, потерпіла пояснила, що вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2, його дружини - ОСОБА_8, батька - ОСОБА_9 з проханням повернути борг. Ці особи також підтвердила покази потерпілої в цій частині. Причому ОСОБА_9 пояснив, що потерпіла говорила йому, що син позичив у неї гроші для проведення йому (батькові) операції і заявив, що ніякого лікування в цей період не потребував.
Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11підтвердили, що засуджений часто приходив до ОСОБА_3. яка просила його повернути борг у 1000 доларів, а ОСОБА_2, визнаючи борг, просив почекати з його поверненням.
Як видно також з показів свідка ОСОБА_7, під час отримання боргу, ОСОБА_2 зробив запис в записнику ОСОБА_3. Згідно з протоколу огляду записника потерпілої на сторінці НОМЕР_1 є запис, авторство якого ОСОБА_2 не заперечує, однак стверджує, що цей запис він зробив в зв'язку з продажем свого автомобіля, а тому вказав його вартість - 950 доларів США, марку, номер автомобіля, свої контактні телефони.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що в ході слідства, ОСОБА_2 посилався на те, що у нього є магнітофонний запис розмови з потерпілою, на якому зафіксовано факт вимагання у нього потерпілою коштів. Однак, коли запис був прослуханий, виявилось, що записано було лише схвильований жіночий голос, який просив ОСОБА_2 повернути їй гроші, ніяких погроз записано не було. ОСОБА_2 відмовився видати касету, а пізніше заявив, що касети у нього немає.
Свої покази потерпіла в свідки підтвердили на очних ставках з засудженим, а також при відтворенні обстановки і обставин події.
Зібраним доказам суд першої інстанції дав правильну оцінку з точки зору їх відносності, достатності, допустимості і достовірності і дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 заволодів майном ОСОБА_3. - 1000 доларами США шляхом обману, а тому правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 190 ч.І КК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку оголошеним в суді показам свідків ОСОБА_13, який підтвердив алібі засудженого про знаходження його 19.06.2004 року в м. Хмельницькому. При цьому суд першої інстанції правильно вказав, що перевірити ці покази неможливо, оскільки і ОСОБА_2 і ОСОБА_13 неодноразово змінювали покази щодо місця проживання і знаходження ОСОБА_13, в результаті чого, доставити його приводом в суд неможливо, а місце його знаходження не відоме. Крім того, ці покази суперечать показам потерпілої і свідків, не вірити яким, - у суду немає підстав.
Не може бути прийнято до уваги колегією суддів і твердження апелянта -захисника засудженого про те, що між засудженим і потерпілою були цивільно-правові відносини, оскільки сам засуджений категорично заперечує існування між ними будь-яких цивільно-правових зобов'язань, що в свою чергу, на думку колегії судців свідчить про умисел засудженого на заволодіння майном потерпілої шляхом обману.
Міра покарання засудженому призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому підстав для пом'якшення покарання засудженому, колегія суддів не вбачає.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону. Розмір відшкодування збитків, відповідає ступеню тяжкості злочину, данним про матеріальний стан засудженого.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Шепетівскього міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.