УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області на рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області звернувся до суду із позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про передачу у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки, площею 0,101 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10; скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_10

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перевіркою законності відведення у власність громадянам земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району київської області № 25/11 від 6 лютого 2003 року ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,101 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин. Згодом, між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 11 листопада 2009 року та останнім отримано державний акт на право власності серії НОМЕР_2 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка не могла бути надана у приватну власність, оскільки відноситься до земель водного фонду та знаходиться в прибережні1 захисній смузі правого берега Канівського водосховища, що підтверджено актом Державної інспекції сільського господарства в Київській області щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 7 листопада 2012 року, позивач просив суд позов задовольнити.

Також, у березні 2013 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області звернувся до суду з аналогічними позовними вимогами до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (кадастровий номер спірної земельної ділянки НОМЕР_3); до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_10 (кадастровий номер спірної земельної ділянки НОМЕР_4); до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_10 (кадастровий номер спірної земельної ділянки НОМЕР_5); до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_10 (кадастровий номер спірної земельної ділянки НОМЕР_6); до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_8, ОСОБА_10 (кадастровий номер спірної земельної ділянки НОМЕР_7).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2013 року справи об'єднано в одне провадження.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 лютого 2016 року позовні вимоги заступника прокурора Київської області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/11 від 6 лютого 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,101 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин Обухівського району Київської області. Визнано недійсним виданий ОСОБА_9 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_20 від 20 травня 2003 року з кадастровим номером НОМЕР_1. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/9 від 6 лютого 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,101 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин Обухівського району Київської області. Визнано недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_13 від 20 травня 2003 року з кадастровим номером НОМЕР_3. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/10 від 6 лютого 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин Обухівського району Київської області. Визнано недійсним виданий ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_12 від 20 травня 2003 року з кадастровим номером НОМЕР_4. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/6 від 6 лютого 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,107 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин Обухівського району Київської області. Визнано недійсним виданий ОСОБА_7 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_11, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_19 від 20 травня 2003 року з кадастровим номером НОМЕР_6. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/7 від 6 лютого 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,101 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин Обухівського району Київської області. Визнано недійсним виданий ОСОБА_8 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_14, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_18 від 20 травня 2003 року з кадастровим номером НОМЕР_15. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/1 від 6 лютого 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,107 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт Козин Обухівського району Київської області. Визнано недійсним виданий ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_17, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_16 від 20 травня 2003 року з кадастровим номером НОМЕР_5 та скасовано його державну реєстрацію. Витребувано на користь територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_10 земельні ділянки площею 0,1014 га з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1014 га з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,1074 га з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 0,1014 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,1074 га з кадастровим номером НОМЕР_5, які розташовані на території смт Козин Обухівського району Київської області. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що прийнявши рішення про передачу у власність земельної ділянки, виконавчий комітет Козинської селищної ради перевищив свої повноваження, оскільки питання регулювання земельних відносин відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «про місцеве самоврядування в Україні» вирішується лише на пленарних засіданнях селищної ради. Також місцевий суд, виходив із того, що власником водного фонду є держава, яка реалізує свої повноваження через обласні та районні державні адміністрації, земельні ділянки вибули із державної власності поза волею власника, а тому вони підлягають витребуванню у останнього власника на користь держави. Відмовляючи ОСОБА_10 у застосуванні наслідків спливу позовної давності, суд виходив із того, що про порушення поряду передачі земельних ділянок у власність відповідачам Київській обласній державній адміністрації та Обухівській державній адміністрації стало відомо весною 2013 року, а прокуратурі та Державній інспекції сільського господарства у Київській області у 2012 році.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що прокурор пропустив строк звернення до суду із указаними вимогами.

Такі висновки апеляційного суду є правильними з огляду на наступне.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 6 лютого 2003 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 передано у приватну власність спірні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків на території смт Козин Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_23 який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_16 від 20 травня 2003 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5; ОСОБА_9 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_24, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_20 від 20 травня 2003 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1; ОСОБА_4 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_21, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_13 від 20 травня 2003 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3; ОСОБА_7 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_25, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_19 від 20 травня 2003 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_6; ОСОБА_8 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_14, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_18 від 20 травня 2003 року; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_7; ОСОБА_11 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_26, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_12 від 20 травня 2003 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_22.

У подальшому, відповідно до договорів купівлі-продажу, які містяться в матеріалах справи, спірні земельні ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відчужили на користь ОСОБА_10

На підставі указаних договорів купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_10, видано державні акти на спірні земельні ділянки площею 0,1074 га з кадастровий номером НОМЕР_5, площею 0,1074 га з кадастровий номером НОМЕР_6, площею 0,1014 га з кадастровий номером НОМЕР_1, площею 0,1014 га з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1014 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_4, які розташовані на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

У інформації Управління Держземагенства в Обухівському районі від 29 жовтня 2014 року вбачається, що згідно орто-фото планів, які були передані до управління у 2010 році, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_6 розташовані в 100 метровій зоні від урізу води.

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», наданої на запит прокуратури Київської області від 2 листопада 2015 року, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_27, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_5 повністю накладаються на водну поверхню та 100 метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро.

Указане підтверджується викопіюванням з топографічних матеріалів, а саме з топографічної карти, номенклатурного листа М-36-62-А-б_3 1993 року зі схемою накладення вказаних земельних ділянок на землі водного фонду на території Козинської селищної ради, викопіюванням з матеріалів космічної зйомки станом на 2015 рік з відповідно схемою з зазначенням кадастрових номерів спірних земельних ділянок.

Апеляційний суд, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, виходив із того, що спірні земельні ділянки розташовані на відстані менше, ніж 100 метрів від урізу води р. Дніпро, тобто належать до категорії земель водного фонду й у приватну власність передаватися не можуть.

Норми матеріального закону про заборону передачі у власність земель водного фонду, що зайняті прибережними захисними смугами, апеляційним судом у спірних правовідносинах застосовано правильно, оскільки існування прибережних захисних смуг передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст. 83, 84 цього Кодексу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 6-16цс14 від 21 травня 2014 року, № 6-155цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-171цс14 від 5 листопада 2014 року, № 6-175цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-179цс14 від 12 листопада 2014 року, № 6-182цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-184цс15 від 1 липня 2015 року, № 6-523цс15 від 1 липня 2015 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Разом із тим, відповідачами по справі заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

На підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України у справі № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року.

Вказаний висновок щодо застосування норм права, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Так, апеляційний суд установивши, що у березні 2013 року заступник прокурора Київської області пред'явив позов в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Київській області, які довідалися або могли довідатися у 2009 році про те, що відбулась незаконна передача у приватну власність земельних ділянок, оскільки погодження технічної документації із землеустрою, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалась за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування, дійшов правильного висновку про те, що уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення вказаних порушень в межах позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, строк позовної давності слід обчислювати з того часу як саме прокуратурі стало відомо про незаконність передачі земельної ділянки у приватну власність, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська

Судді:І.М. Завгородня

В.М. Коротун

Т.О. Писана

О.В. Попович