П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2017 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів: при секретарях: за участю:судді-доповідача Вус С.М., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Пошви Б.М., Школярова В.Ф., Коваленко О.В., Тімчинській І.О., прокурора Генеральної прокуратури України Чупринської Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_9,

у с т а н о в и л а:

Володарський районний суд Київської області вироком від 30 березня 2016 року засудив ОСОБА_9 за: частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік; частиною другою статті 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на два роки. Відповідно до статті 70 КК ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на два роки та на підставі статті 75 цього Кодексу звільнено її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 5 липня 2016 року зазначений вирок щодо ОСОБА_9 у частині призначеного їй покарання змінив: постановив вважати ОСОБА_9 засудженою за: частиною першою статті 366 КК - до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік та на підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання; частиною другою статті 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на два роки та на підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання; виключено з резолютивної частини вироку посилання при призначенні ОСОБА_9 покарання на статті 70 та 75 КК. У решті вирок залишено без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 лютого 2017 року вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 у частині призначеного їй покарання змінив: постановив вважати ОСОБА_9 засудженою за частиною першою статті 366 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік та на підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання. У решті вирок та ухвалу залишено без зміни.

ОСОБА_9 визнано винною у тому, що вона, обіймаючи відповідно до контракту від 16 червня 2010 року посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 та будучи службовою особою, наділеною відповідними повноваженнями, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці склала завідомо неправдивий документ - контракт від 4 вересня 2006 року № 03/08-06 з СФГ «Надросся» на будівництво опалювального приміщення та ремонт опалення друкарні КП КОР «Курсів». При цьому дану назву очолюване ОСОБА_9 підприємство отримало згідно з рішенням Київської обласної ради від 2 лютого 2007 року шляхом зміни назви Комунального поліграфічного підприємства «Курсів» - КПП «Курсів». Тобто у вересні 2006 року контракт не міг бути укладений від імені КП КОР «Курсів» та скріплений його печаткою.

18 листопада 2010 року ОСОБА_9, відповідно до завідомо неправдивого контракту від 4 вересня 2006 року № 03/08-06, підписала та скріпила печаткою очолюваного нею підприємства платіжне доручення від 18 листопада 2010 року № 149 про перерахування СФГ «Надросся» 20 000,00 грн на рахунок погашення кредиторської заборгованості за будівництво опалювального приміщення, на підставі якого відділенням банку було здійснено списання коштів з розрахункового рахунка КП КОР «Курсів», чим завдано йому матеріальну шкоду на зазначену суму.

У заяві заступник Генерального прокурора порушує питання про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_9 Верховним Судом України на підставі пунктів 1 і 3 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, та невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України.

Заявник стверджує, що, застосовуючи до ОСОБА_9 основне покарання у виді штрафу, передбачене санкцією частини першої статті 366 КК у редакції від 5 квітня 2001 року, чинній на час вчинення нею даного злочину, суд незаконно призначив їй додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке підлягало приєднанню лише до основного покарання у виді обмеження волі.

На обґрунтування неоднакового правозастосування суду касаційної інстанції заявник посилається на ухвали Верховного Суду України від 18 грудня 2008 року та від 31 березня 2011 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2012 року та від 12 вересня 2013 року, в яких касаційний суд, на відміну від правозастосування у справі щодо ОСОБА_9, дійшов висновку, що додаткове покарання, передбачене санкцією частини першої статті 366 КК у редакції, яка діяла до її зміни Законом України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», може бути призначене лише на додаток до обмеження волі, а не до штрафу.

Також заявник зазначає, що оспорювана ухвала суду касаційної інстанції щодо ОСОБА_9 не відповідає висновку щодо застосування норми частини першої статті 366 КК, викладеному в постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року у справі № 5-25кс11 та від 28 листопада 2011 року у справі № 5-19кс11.

Заступник Генерального прокурора просить змінити вирок місцевого суду, ухвалу апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції щодо ОСОБА_9, не передаючи справу на новий розгляд. Виключити із зазначених судових рішень призначене ОСОБА_9 за частиною першою статті 366 КК додаткове покарання - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік. Ухвалити вважати ОСОБА_9 засудженою за частиною першою статті 366 КК у редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. На підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання. У решті судові рішення залишити без змін.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора щодо задоволення заяви з наведених у ній підстав, перевірила матеріали справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені у ній доводи і дійшла висновку про таке.

Справа про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_9 допущена до провадження Верховного Суду України за наявності підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини першої статті 445 КПК.

У постанові від 13 жовтня 2016 року в справі № 5-166кс(15)16 Суд сформулював позицію щодо перегляду судових рішень за заявами, поданими одночасно з підстав неоднакового правозастосування та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду. Відповідно до зазначеної позиції, виходячи з принципу верховенства права, складовими якого є, у тому числі, правова визначеність і стабільність судової практики, за наявності висновку Суду з питання застосування певної норми права, перегляд слід здійснювати лише на підставі невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції указаному висновку, викладеному в постанові Суду, тобто з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 445 КПК.

За таких обставин підставою для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_9 є невідповідність оспорюваного рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постановах Суду від 21 листопада 2011 року у справі № 5-25кс11 та від 28 листопада 2011 року у справі № 5-19кс11.

Цей висновок зводиться до такого.

Санкцією частини першої статті 366 КК до зміни її редакції Законом України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набрав чинності 1 липня 2011 року, було передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За граматичним способом тлумачення розташування в тексті санкції розділового сполучника «або» є місцем синтаксичного розриву тексту, і тому, за відсутності в тексті санкції між основними видами покарання і додатковим такого розділового пунктуаційного знаку як кома, один із видів основного покарання, передбачений в санкції, належить розглядати як альтернативний іншому, зазначеному в цій же санкції, виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням, розміщеним у тексті безпосередньо за ним.

Таким чином, при засудженні особи за частиною першою статті 366 КК у редакції до 1 липня 2011 року додаткове покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю могло бути приєднане лише до такого виду основного покарання, як обмеження волі.

Як установлено судами, ОСОБА_9 вчинила службове підроблення у невстановлений час, але до 18 листопада 2010 року.

Проте при ухваленні оспорюваного рішення касаційний суд, усупереч вищевказаному висновку Суду, погодився з призначенням ОСОБА_9 за частиною першою статті 366 КК у редакції від 5 квітня 2001 року, чинній на час вчинення нею зазначеного злочину, покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій.

Таке рішення не відповідає висновку з приводу застосування норми частини першої статті 366 КК, викладеному в постановах Суду від 21 листопада 2011 року у справі № 5-25кс11 та від 28 листопада 2011 року у справі № 5-19кс11, що дає підстави для зміни судових рішень щодо ОСОБА_9

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 453, 454, 455 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.

Змінити вирок Володарського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 липня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_9 у частині призначеного їй покарання за частиною першою статті 366 КК, не передаючи справу на новий розгляд.

Виключити із зазначених судових рішень призначене ОСОБА_9 за частиною першою статті 366 КК додаткове покарання - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік.

Вважати ОСОБА_9 засудженою за частиною першою статті 366 КК у редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

На підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання.

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий С.М. Вус

Судді: Г.В. Канигіна Б.М. Пошва

Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров