Справа № 2-3934/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 року Заводський районний суд м. Миколаєва
в складі головуючого судді Агєєвої Л. І., при секретарі Черно А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, щодо не виплати щомісячної соціальної допомоги та зобов’язання вчинити певні дії , –
встановив:
11.02.2009 р. ОСОБА_1звернувся з адміністративним позовом до управління ПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій щодо невиплати йому у 2006, 2007 та по листопад 2008 роках щомісячної соціальної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправними, а також просив зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату суми заборгованості зазначеної щомісячної соціальної допомоги з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач просив визнати причину пропуску строку для звернення до суду з даним позовом поважною та відновити його, оскільки його конституційні права обмежуються на всіх рівнях – від вищого органу законодавчої влади до Управління ПФУ в Заводському районі та про їх порушення він дізнався після висвітлення цього питання у засобах масової інформації.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов не визнала посилаючись на те, що на даний час відсутній механізм реалізації права позивача на нарахування і виплату йому спірного підвищення пенсії, оскільки визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком не стосується даних правовідносин.
Вислухавши позивача, оцінивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Позивач отримує пенсію за віком і на нього розповсюджується дія Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі закон № 2195-ІV). Як вбачається зі ст. 6 вказаного закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. (далі закон № 1058- ІV) і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. (далі закон № 489-V) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджено в розмірах: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Частиною 3 цієї ж норми у редакції Закону України від 15.03.2007 р. N 749-V встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої зазначеної статті, збільшений на 1 відсоток.
Тобто розрахунковий мінімальний розмір пенсії за віком складає: з 1 квітня 2007р. – 410,06 грн. (406 грн. х 1,01); з 1 жовтня 2007 р. – 415,11 грн. (411 грн. х 1,01).
Проте пунктом 12 ст. 71 Закону № 489-V дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено з урахуванням ст. 111 того ж закону № 489-V, якою обмежено коло суб’єктів підвищення пенсій, а також встановлені інші його розміри.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 пункт 12 статті 71 і стаття 111 закону № 489-V визнані неконституційними, а тому підстав для їх застосування судом при вирішенні даного позову немає.
Посилання відповідача на неможливість виконання вказаного рішення КСУ в частині здійснення зазначених виплат до визначення компетентними органами їх механізму та джерел фінансування не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує викладене, а також суперечить ч. 1 ст. 8 КАС України, відповідно до якої при вирішенні справи суд повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Що стосується позиції представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову ще й зважаючи на те, що визначений законом № 1058-ІV розмір мінімальної пенсії за віком повинен застосовуватися виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, то вона є хибною, зважаючи на наступне:
пенсія за віком позивачу визначена саме за законом № 1058-ІV, а предметом спору є її підвищення відповідно до спеціального закону № 2195-ІV;
на даний час жодним законом чи нормативним актом, окрім закону № 1058-ІV, не встановлюється іншого розміру мінімальної пенсії за віком;
закон № 1058-ІV прийнятий раніше ніж закон № 2195-ІV, а тому в разі наявності окремих суперечностей чи неузгодженостей поміж вказаними законодавчими актами, повинен застосовуватись саме останній законодавчий акт, як прийнятий пізніше;
навіть у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (в даному випадку закону чи іншого нормативного акту, який би на думку відповідача встановлював розмір мінімальної пенсії за віком для визначення передбаченого законом № 2195-ІV підвищення пенсії), суд не може відмовити в задоволенні позову з цих підстав, а відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України повинен застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином фактичний розмір підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, в 2007 р. повинен складати:
з 1 січня – 114 грн. (380 грн. х 30%), з 1 квітня – 123,02 грн. (410,06 грн. х 30%), з 1 жовтня – 124,53 грн. (415,1 грн. х 30%), а сума недоплат в зв’язку з підвищенням пенсії позивача в зазначений період склала:
з 1 січня по 31 березня включно – 342 грн. (114 грн. х 3 міс.); з 1 квітня по 30 вересня включно – 738,12 грн. (123,02 грн. х 6 міс.); з 1 жовтня по 31 грудня включно – 373,59 грн. (124,53 грн. х 3 міс.), а всього позивачу не донараховано та не виплачено у 2007 році 1453 грн. 71 коп.
Що ж стосується позовних вимог за 2006 рік, то вони також підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Хоча Закон України від 20 грудня 2005 р. «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV, статтею 110 якого встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-04 ), запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", не розглядався Конституційним Судом України на предмет відповідності його аналогічних положень Конституції України, зміст рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 дає підстави стверджувати про їх невідповідність в частині регулювання спірних правовідносин Основному Закону держави.
Зокрема, як зазначено в наведеному рішенні КС № 6-рп/2007, практика зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а Верховна Рада України при прийнятті закону про Державний бюджет України була не повноважна включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Наведені висновки з огляду на наявність аналогічних рішень КС України від 20 березня 2002 р. та № 5-рп/2002 та від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 в повній мірі стосуються і відповідних положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-ІV, яким запроваджено інший порядок правового регулювання даних правовідносин у 2006 р., а тому ці положення наведеного закону про державний бюджет також не можуть бути застосовані судом при вирішення спірних правовідносин.
Таким чином фактичний розмір підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, в 2006 р. повинен складати: з 1 січня – 105 грн. (350 грн. х 30%), з 1 квітня – 107,7 грн. (359 грн. х 30%), з 1 жовтня – 109,8 грн. (366 грн. х 30%), а сума недоплат в зв’язку з підвищенням пенсії позивача в зазначений період склала:
з 1 січня по 31 березня включно – 315 грн. (105 грн. х 3 міс.); з 1 квітня по 30 вересня включно – 646,2 грн. (107,7 грн. х 6 міс.); з 1 жовтня по 31 грудня включно – 329,4 грн. (109,8 грн. х 3міс.), а всього позивачу не донараховано та не виплачено у 2006 році 1290 грн. 60 коп.
Вирішуючи питання про поважність пропуску позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом суд виходить з того, що тривала і послідовна практика уряду та органів пенсійного фонду по нарахуванню та виплаті даного виду підвищення всупереч положенням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підставі законів про державний бюджет, створювала впевненість відповідної категорії осіб, в т.ч. у позивача, у відсутності перспектив і механізму захисту його порушеного права на отримання передбаченого законом підвищення пенсії.
Викладене підтверджується також тим, що навіть після винесення Конституційним Судом рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 вирішення державними органами цих питань не змінилося і вимоги ст. 6 закону «Про соціальний захист дітей війни» не виконуються до цього часу.
Більш за те Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107-VI редакція ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» всупереч вимогам рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 (010р710-08) від 22.05.2008 р. ця зміна визнана вичерпною.
Таким чином, на переконання суду причина пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом є поважною, а тому суд вважає можливим його поновити та розглянути позов по суті за весь період заявлених вимог.
Що ж стосується постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», частиною 1 пункту 8 якої дітям війни встановлено підвищення у розмірі 48,1 грн. (з 22 травня), 48,2 грн. (з 1 липня) та 49,8 грн. (з 1 жовтня), то суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ст. 92 Конституції України також встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.
З огляду на наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішені даного спору застосуванню підлягає саме ст. 6 ЗУ від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV, а не постанова КМУ від 28.05.2008 р. № 530, яка має меншу юридичну силу.
Тому, з урахуванням вищенаведеного за період часу з 01.01. по 01.11. 2008 р. на користь позивача належить стягнути 1434,30 грн., виходячи з розрахунку січень-березень 2008 р. -141 грн.; квітень-червень 2008 р. -144,30 грн.; липень-жовтень 2008 р. -144,60 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог щодо розмірів підвищення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню понесені нею при звернені до суду судові витрати в сумі 7 грн. 50 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7 – 12, 69 – 86, ч. 4 ст. 128, ст. ст. 136, 158 – 164 КАС України, суд –
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій щодо невиплати щомісячної соціальної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1 на погашення заборгованості по виплаті зазначеного підвищення за 2006 і 2007 роки 2744 грн. 31 коп., а також з 01 січня 2008 р. по 01 листопада 2008 р. в сумі 1434 грн. 30 коп., а також в подальшому підвищити йому пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та сплачувати у передбачених законом розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України повернути ОСОБА_1 з місцевого бюджету Заводського району м. Миколаєва - Управління Державного казначейства у м. Миколаєві понесені ним судові витрати в сумі 7 грн. 50 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені ст. 186 КАС України через Заводський районний суд м. Миколаєва і набирає чинності через 10 днів після її проголошення, якщо в цей термін не буде подано заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Суддя: Агєєва Л. І.