Справа №2-а-9318/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» вересня 2009 року
м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2009 року №0001181701 та від 15.06.2009 року №0001201701, -
В С Т А Н О В И В :
З позовом до суду звернулась фізична особа – підприємець ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2009 року №0001181701 та від 15.06.2009 року №0001201701.
В судовому засіданні 08.09.2009 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач правомірно не придбав патент на право здійснення торгівельної діяльності товарами власного виробництва та правомірно не застосовував РРО під час реалізації товарів власного виробництва з власного складу готової продукції. Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач повинен був придбати торговельний патент, оскільки він здійснював реалізацію товарів власного виробництва за межами місця їхнього виготовлення та повинен був застосовувати РРО під час продажу цих товарів зі складу готової продукції.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
На підставі ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 590-ХП фахівцями Білгород-Дністровської ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.
Результати виїзної документальної перевірки оформлені актом від 05.06.2009 року №1651/17-01/2359907490 (а.с.6-14), складеному відповідно до вимог наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок» та відповідно до вимог наказу ДПА України від 27.04.2006 року № 225 «Про затвердження нової редакції зразків актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення». Перевіркою встановлено порушення в діяльності позивача ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та ст.1,ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті рішення на підставі ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 15.06.2009 року №0001181701 (а.с.5) на суму 3200,00 грн. та на підставі ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 15.06.2009 року №0001201701 (а.с.29) на суму 3381900 грн.
Оцінюючи оскаржені акти суб`єкту владних повноважень суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України стосовно часткової законності висновків перевіряючи, які були підставою для їхньої видачі. При цьому суд частково погоджується з правомірністю застосуванням посадовими особами відповідача норм матеріального права з наступних підстав:
В ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 21.12.2000 року № 2156-ІІІ , визначено що РРО застосовуються фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Пунктом 6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 21.12.2000 року № 2156-ІІІ визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
В ст.1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено, що суб'єктами малого підприємництва є, зокрема, фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно довідки з ЄДРПОУ Серія АМ №530058 від 12.06.2009 року (а.с.4) позивач зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності з 07.04.1999 року та здійснює діяльність за кодами 25.24.0 «Виробництво інших виробів з пластмас» та 25.22.0 «Виробництво тари з пластмас».
Також в п.2.11 акту перевірки зазначено, що саме в перевіреному періоду позивачем надані на перевірку декларації та розрахунки по податках і зборам та порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з боку позивача під час проведення перевірки не встановлено. В підтвердження цієї обставини в матеріалах справи є декларації про доходи позивача за 2008 рік (а.с.138-139) та за І квартал 2009 року (а.с.136-137).
З цього виплаває, що позивачем оподаткування доходів від підприємницької діяльності проводилося відповідно до законодавства, що регулює оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Позивачем в період січень-грудень 2008 року та січень-березень 2009 року здійснювалась реалізація товарів власного виробництва (виробів з пластмаси) за готівкові кошти в місці здійснення їхнього виробництва на складі готової продукції. Ця обставина підтверджується даними акту перевірки, де в абз.5 на стор.15 зазначено, що позивач відображував реалізацію виробленої ним продукції за готівкові кошти в Книзі обліку доходів та витрат форми №10, затвердженої наказом ДПА України від 09.06.1993 року №64 та самої Книги обліку доходів та витрат №1464 за формою №10 (а.с.65-84), згідно даних якої позивачем показано оприбуткування коштів від реалізації товарів власного виробництва протягом 2008 року на загальну суму 316230,00 грн. та протягом І кварталу 2009 року на загальну суму 360150,00 грн., що відповідає даним п.3.2.2.1 акту перевірки.
За таких обставин, позивач згідно п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 21.12.2000 року міг не застосовувати РРО при реалізації за готівкові кошти власної продукції в місці її виготовлення.
Вказана правова позиція щодо правомірності дій платника податків висловлена й в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.02.2008 року по справі №К-34797/06 (а.с.43-44), від 18.11.2008 року по справі №К-26890/06 (а.с.37-39).
Не змінює таких висновків й надані представником відповідача звіти позивача за травень-липень 2009 року (а.с.140-142) згідно яких він використовує РРО при здійсненні розрахункових операцій під час продажу товарів власного виробництва, оскільки згідно наведених вище норм матеріального права позивач звільнений від обов’язкового застосування РРО, але це не позбавляє його права з власної ініціативи застосовувати зареєстрований в податковому органі РРО під час проведення зазначених розрахункових операцій. При цьому, таке використання РРО позивачем на теперішній час не є доказом неправомірності його дій в минулому та не звужує його права відмовитись від його використання під час проведення розрахункових операцій в будь-який час в майбутньому.
Окрім того, оскаржене рішення від 15.06.2009 року №0001201701 (а.с.29) частково прийняте із порушенням можливих строків застосування адміністративно-господарської санкції до таких правопорушень:
Так, згідно ст.217 ГК України штрафні санкції є різновидом адміністративно-господарської санкції до суб’єкту господарювання за порушення встановленого порядку здійснення господарської діяльності. До цих санкцій відносяться й штрафні санкції, передбачені ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Враховуючи, що ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не встановлені спеціальні строки для застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО, необхідно виходити із загальних строків, встановлених Господарським кодексом України.
Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у терміни півроку з моменту встановлення правопорушення, але не більш ніж рік з моменту його скоєння.
Згідно акту перевірки №1651/17-01/НОМЕР_1 (а.с.6-14) можливе, на думку податкового органу, порушення порядку застосування РРО позивачем сталося в період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2009 року №0001201701 (а.с.29) сплинули можливі терміни застосування адміністративно-господарських санкцій до позивача за можливе порушення законодавства про застосування РРО за частину цього періоду, а саме за період з 01.01.2008 року по 14.06.2008 року. Тобто, період проведення розрахунків за готівкові кошти дорівнювався 01.01.2008 року по 14.06.2008 року, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в тому числі й щодо цього ж періоду часу прийнято 15.06.2009 року за межами річного строку, встановленого ст.250 ГК України.
Суд також не погоджується із посиланням представником відповідача у власних запереченнях від 14.07.2009 року №11280/10 (а.с.45-47) на те, що до штрафів, передбачених ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не застосовуються строки, встановлені ст.250 ГК України, оскільки така позиція чітко визначена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 13.02.2007 року (а.с.34-36).
Таким чином, оскільки відповідачем невірно застосовані норми матеріального права та безпідставно здійснений висновок про порушення позивачем вимог ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахунків за власну продукцію без застосування РРО, рішення відповідача, що ґрунтується на таких висновках не відповідає ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування», а тому повинно бути визнано судом протиправним та скасовано на підставі ч.2 ст.162 КАС України.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2009 року №0001181701 (а.с.5) на суму 3200,00 грн. за порушення положень ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Так, згідно ст.3 цього Закону придбання торгового патенту є обов’язковим при роздрібної та оптової реалізації товарів у пунктах її продажу.
Не потребує придбання торгового патенту торговельна діяльність щодо реалізації продукції власного виробництва особам, які перебувають з суб’єктом підприємницької діяльності у трудових відносинах (ч.10 ст.3 цього Закону).
Оскільки позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва стороннім особам та ця обставина не заперечується представником позивача, позивач повинен був придбати торговий патент в порядку та на умовах, визначених ст.4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Таким чином, застосовані до позивача штрафна санкція в розмірі 3200,00 грн. відповідає положенням абз.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15.06.2009 року №0001181701 (а.с.5) слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції пр. застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.2009 року №0001201701 на суму 3381900,00 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.09.2009 року.
Суддя Єфіменко К.С.