ПОСТАНОВА Справа № 2а-1438/09/1111
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді: Бутельської Г.В.
при секретарі: Нетесі С.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про відновлення строку позовної давності для звернення до адміністративного суду, зобов’язання нарахувати недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2008 роки та зобов’язання нараховувати щомісячну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни»,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4463,10 грн., а також зобов’язати відповідача перераховувати на її користь передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Обґрунтувала позовні вимоги тим, що вона має статус «дитина війни», вважає, що має право на одержання, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з січня 2006 року соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй не виплачувалась.
Позивач подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та слухати справу у письмовому провадженні без його участі.
Представник відповідача, в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позов не визнав у повному обсязі, подавши письмові заперечення. Згідно заперечень, представник зазначив, що у відповідності до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок виключно коштів Держбюджету України. Управління ПФУ в м. Кіровограді, як територіальне управління не має будь-якого відношення до коштів держбюджету. Також зазначено, що відповідно до ст.9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплати «дітям війни» не передбачені. Вказує, що до компетенції органів Пенсійного фонду не входить виплата щомісячної соціальної державної допомоги «дітям війни» і такі функції не покладені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді. На підставі цього вважає, що Управління є неналежним відповідачем. Крім цього, зазначає, що позивачем пропущено річний строк для звернення до суду передбачений ст.100 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" «дитиною війни» є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є «дитиною війни» в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Даний факт не заперечується відповідачем, а тому є доведеним.
На підставі того, що позивач належить до категорії «дітей війни» у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також суд вважає, за необхідне застосувати дану норму Закону, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою названої статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «дітей війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «дітьми війни», на соціальний захист.
Враховуючи те, що позивач є «дитиною війни», він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.
Наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є «дітьми війни».
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист «дітей війни».
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створенні в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік пунктом 12) статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-У, з урахуванням статті 111. Зазначеною статтею було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.07 р. - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровограді вказане підвищення до пенсії позивачеві за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. не перераховано (не розраховано) і не виплачено.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких «дітям війни» (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже з 22.05.2008 року позивачу необхідно перераховувати та виплачувати вказане підвищення.
Відповідно до ст. 73 Закону України « Про Конституційний Суд України » в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум законом покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, у зв'язку із чим суд не може виконувати обов'язки суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не вправі здійснювати перерахунок належного підвищення, а тому відмовляє у задоволенні позову про зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії у певній сумі.
Крім цього, КАС України не закріплено право суду вирішувати спори на майбутній час.
Керуючись ст. ст. 69- 71, 160 – 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22.05.2008 року суми пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період липня-грудня 2007 року та починаючи з 22.05.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року, здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених відсотків.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський райсуд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського райсуду
м. Кіровограда Бутельська Г.В.