БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 408/2519/17

 Провадження №2-а/408/73/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого-судді Цимбал Ю.Ю.

при секретареві Багрій А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого посилається на те, що 04 травня 2016 року вона народила третю дитину, сина – ОСОБА_2 Алієвича. У зв'язку з бойовими діями, позивач разом з родиною, була вимушена покинути своє місце проживання та переїхати до іншого міста. 06 квітня 2017 року позивач отримала довідку відповідача про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, вона звернулась до відповідача із документами про призначення допомоги при народженні дитини у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», однак з моменту звернення не отримала жодної виплати. 23 травня 2017 року дізналася, що їй відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08 червня 2016 року №365, у зв'язку з тим, що не мешкає за місцем фактичного проживання. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Вказувала, що нею подані всі документи, перелік яких передбачений для звернення за допомогою, дотримана процедура звернення. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не передбачає підстав, які б надавали відповідачу право відмовляти позивачу у призначенні та виплаті допомоги, спираючись на витяг з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам або порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, або за відсутністю за місцем фактичного проживання. Постанова КМУ «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на які посилається відповідач у своїй відповіді, не є Законом та не може звужувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами, що мають вищу юридичну силу.

Зазначала, що вона та її дитина є громадянами України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України та не можуть бути обмежені у праві на соціальний захист за ознакою місця проживання (перебування).

Вважає, що відсутність за місцем фактичного проживання, не може бути підставою для відмови у призначенні соціальних виплат, право на які особа має відповідно до закону.

Просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини; визнати неправомірним і скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини; зобов’язати відповідача призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини, та стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

У судове засідання позивач ОСОБА_1не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила розглянути справу за її відсутності, у порядку письмовогопровадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення до позову, де вказав, що позивач разом з неповнолітньою особою 06 квітня 2017 року була зареєстрована Управлінням як внутрішньо переміщена особа та звернулась з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. 25 квітня 2017 року державними соціальними інспекторами управління було перевірено факт проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та на час перевірки за фактичним місцем проживання остання не знаходилась. 04 травня 2017 року Управлінням було повторно перевірено фактичне місце перебування ОСОБА_1 та її дітей, та встановлено, що за фактичним місцем проживання/перебування, згідно акту з дітьми не мешкає, про що свідчать сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також, депутатом Станично-Луганської селищної ради за місцем проживання/перебування було перевірено умови мешкання сім'ї ОСОБА_1 та не встановлено факт перебування сім’ї за місцем мешкання. Протоколом № 47 від 11 травня 2017 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі п. 12 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08 червня 2016 року відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини, рішення № 235 від 11 травня 2017 року; скасовано дію довідки ОСОБА_1 та внесені відомості до Єдиної інформаційної бази даних про ВПО. Із врахуванням наведеного, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  За ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.  

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в межах наявних в справі доказів, в письмовому провадженні.        

Ознайомившись з адміністративним позовом, письмовими запереченнями, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Так, судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1, 04 травня 2016 року у місті Луганську Луганської області, народилась дитина - ОСОБА_2 Алієвич, що вбачається із Свідоцтва про народження, актовий запис № 279, виданого Біловодським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 20 жовтня 2016 року.

З 06 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1, разом з сином ОСОБА_2 Алієвичем були зареєстровані Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, як внутрішньо переміщені особи за фактичною адресою місця їх проживання/перебування: вул. Клубна буд.12, смт. Станиця Луганська, Станично-Луганський район Луганська область.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй допомоги при народженні дитини.

Протоколом № 47 від 11 травня 2017 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі п. 12 «Порядку призначення/відновлення/ соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини, оскільки вона згідно акту обстеження матеріально-побутових умов не мешкає за місцем фактичного проживання, про що позивач була сповіщена повідомленням від 23 травня 2017 року.

Рішенням № 235 від 11 травня 2017 року скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 та внесено відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в Україні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України. Зокрема, допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми, закріпленим у ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до вищезазначеного закону, документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно, вказана допомога надається одному з батьків дитини, який постійно проживає разом з дитиною, для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини, подається одним з батьків, з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Вказані норми Закону узгоджуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року.

Судом встановлено, що позивач особисто звернулась до відповідача 06 квітня 2017 року із заявою про призначення і виплату їй допомоги при народженні дитини, надала повний перелік необхідних документів для призначення такої допомоги, звернення відбулося протягом 12 місяців з дня народження дитини. Таким чином, позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені Законом для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги. Жодних повідомлень про невідповідність або неповноту поданого пакету документів відповідачем позивачеві не спрямовувалось.

Відмовивши позивачеві у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач послався на фактичну відсутність її за адресою, зареєстрованою, як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Так, відповідачем у запереченнях наголошено, що відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Суд не може погодитися з вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.

Право на соціальний захист рівною мірою забезпечене всім громадянам України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Матеріалами справи підтверджується, що позивач і її син є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Позивачем ОСОБА_1 доведено її право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що ОСОБА_1 отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.

Як вбачається з рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини від 11 травня 2017 року, відповідач при відмові керувався п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365. Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача і вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення та законності підстав у відмові в призначенні (поновленні) виплат державної допомоги при народженні дитини.

Таким чином, проаналізувавши всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, заперечення відповідача, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З цих підстав, переслідуючи мету повного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської областіщодо відмови у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини; визнати неправомірним і скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини; зобов’язати відповідача призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1судовий збір.

На підставі ст.ст. 3, 46 Конституції, ст. 7 Сімейного Кодексу України, ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 17-19, 71, 99, 128, 159, 161, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської областіщодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 Алієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської областівід 11 травня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 Алієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати неправомірним і скасувати.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської областіпризначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 Алієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської областіна користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Ю. Цимбал