Справа № 2-6474/09
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
в с т а н о в и в :
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтуванні заявлених вимог він зазначив, що згідно свідоцтва про право власності його батькові – ОСОБА_2 належало домоволодіння №5 по вул.Злаковій у м.Одесі. Після смерті батька позивач разом з матерю прийняли спадщину, оскільки вступили в фактичне управління та володіння спадковим майном. У 1997 році мати позивача померла, але ще при житті вона склала заповіт. Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено в зв’язку з розбіжностями в написані прізвища померлого батька позивача. Позивач був вимушений звернутися до суду та просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, після смерті ОСОБА_2 та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частин житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, після смерті ОСОБА_3 (а.с.5) .
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином . Суд у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право особистої власності від 26.05.1961 року (а.с.11) батькові позивача – ОСОБА_2 належало домоволодіння №5 по вул.Злаковій у м.Одесі.
06 червня 1995 року ОСОБА_2 помер, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 07 червня 1995 року було зроблено відповідний актовий запис за №5725, та Відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів м.Одеси було видано Свідоцтво про смерть (а.с. 9). Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, так як інша Ѕ частина домоволодіння належала дружині померлого – матері позивача, як спільне сумісне майно нажите у шлюбі.
Позивач та його мати входили до першої черги спадкоємців за законом згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії ХV-УА №056702 від 12.02.1947 року (а.с. 14) та Свідоцтвом про одруження серія ІІІ-ЯР №093444 від 17.01.1963 року (а.с.13) , та прийняла спадщину в порядку передбаченому ст. 549 ЦК УРСР та продовжували проживати у будинку, сплачувати комунальні платежі, виконувати належний ремонт.
У 1997 році мати позивача склала заповіт, згідно якого все належне її майно вона заповіла сину – ОСОБА_4. Зазначений заповіт було посвідчено державним нотаріусом П’ятої державної нотаріальної контори ОСОБА_5 (а.с.15) .
24 лютого 1999 року ОСОБА_3 померла, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 25 лютого 1999 року було зроблено відповідний актовий запис за №1743, та Відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міськради було видано Свідоцтво про смерть (а.с. 8).
Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, яка належала ОСОБА_3, як спільне сумісне майно нажите у шлюбі та на ј частину житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_2.
Позивач прийняв спадщину в порядку передбаченому ст. 549 ЦК УРСР та продовжував проживати у будинку, сплачувати комунальні платежі, виконувати належний ремонт.
Як вбачається з відповіді П’ятої одеської державної нотаріальної контори (а.с. 12), ОСОБА_1 звертався із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але йому було відмовлено в зв’язку з тим, що у документах, які позивач представив нотаріусу, були виявлені розбіжності в написанні прізвища померлого ОСОБА_2: в свідоцтві про смерть записано «Непомнящий Микола Петрович», в Свідоцтві про право власності «Непомящий Микола Петрович». Разом з тим, після дослідження матеріалів справи, у суду немає будь-яких підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених позивачем. Суд вважає, що пояснення позивача відповідають і не суперечать зібраним у справі доказам, а розбіжності в написанні прізвищ спадкодавця пов’язані з різним перекладом українською мовою в різні часи в офіційних документах їхніх прізвищ.
Відповідно до ст. 534 ЦК Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Суд вважає, що позивач відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР фактично вступив в управління та володіння спадковим Майном, тобто у нього виникла право вдасності на об’єкт нерухомого майна в частині, що не була ним реконструйована.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі.
Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. 549 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 1223, 1233, 1236, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215, 217, 224-225 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, після смерті ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частин житлового будинку №5 по вул.Злаковій у м.Одесі, після смерті ОСОБА_3.
Встановити порядок виконання рішення, визначивши, що це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок № 5 по вул.Злаковій у м.Одесі, загальною площею 68, 3 кв.м., який складається з житлової кімнати 20, 1 кв.м., коридор площею 8,4 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК