Справа № 2-1183 /2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2009 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- - при секретарі Пройка С.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області (треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3) про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
Представник відповідача – Долинської сільради, згідно отриманої судом заяви, позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував, додаткових заяв не мав, просив розглянути справу у його відсутності.
Треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги визнали, проти них не заперечували, просили розглянути справу без їхньої участі.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, просив про розгляд справи без його участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія заповіту від 03.07.2006р.; довідка сільради від 30.06.2009р.; копії заяв третіх осіб про відмову від спадщини; копія довідки сільради від 07.04.2008р.; копія довідки Ренійського БТІ про належність та про вартість нерухомого майна; копія технічного паспорту на будинок № 58 по вул. Леніна в с. Долинське; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 – померла 18.02.2007р.; копії Витягів зі Спадкового реєстру; копія свідоцтва про народження позивача.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином нині померлої ОСОБА_4 За життя ОСОБА_4 збудувала будинок № 58 по вул. Леніна в с. Долинське, у якому мешкала разом із родиною без оформлення відповідних правовстановлюючих документів. Факт належності будинку ОСОБА_4 підтверджується копією технічного паспорту на будинок на її ім’я, а також довідкою Ренійського БТІ від 01.04.2009р., у якій власником будинку записана нині померла матір позивача. Згідно даних довідок Долинської сільради від 30.06.2009р., 07.04.2008р., на ім’я ОСОБА_4 також виділялася земельна ділянка під житлову забудову. На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилася належним (як вона і вважала протягом життя) їй майном, 03.07.2006р. залишила заповіт на ім’я позивача, 18.02.2007 р. померла. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Згідно усної відмови нотаріуса оформлення спадщини на домоволодіння є неможливим у зв’язку із тим, що відсутній документ, підтверджуючий право власності померлої ОСОБА_4 на будинок. Крім того, навіть у випадку наявності всіх належних документів, право на спадщину неможливо б було зареєструвати за неможливістю отримання належним чином завіреного витягу з Реєстру прав власності на нерухомість. На даний час оформити право власності на будинок на ім’я ОСОБА_4 після її смерті вже неможливо, це питання повинно вирішуватися у судовому порядку. На момент смерті ОСОБА_4 мешкала із сином – позивачем у справі, який доглядав її, придбав необхідні ліки. Після смерті матері позивач організував догляд за будинком, несе всі витрати по його утриманню, сплачує необхідні комунальні платежі.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, а інші спадкоємці на неї не претендують ( чоловік ОСОБА_4 помер задовго до неї, треті особи від прийняття спадщини відмовилися на користь позивача).
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України 2003р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України 2003р. спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Таким чином, прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку воля позивача, як спадкоємця першої черги, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном ( догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.). Фактичне управління та володіння спадковим майном є одним із способів прийняття спадщини, такі відповідні дії дають підстави вважати, що спадкоємець відноситься до спадкового майна як до своєї власності. Прийнята спадщина вважається власністю спадкоємця з моменту її відкриття, тобто він має право користуватися та управляти таким майном, але без встановлення права власності на спадщину, не може розпоряджатися майном.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Як виходить з матеріалів справи, ОСОБА_4 на ім’я позивача склала заповіт. Після її смерті позивач в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. За незалежними від позивача причинами, оформити прийняття спадщини неможливо. Отже, позивач по справі успадкував належне його матері нерухоме майно в порядку ч.3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України. Він юридично прийняв спадщину, на момент її відкриття мешкав разом із спадкодавцем, по теперішній час управляє та володіє майном померлої ОСОБА_4, несе відповідні витрати по його утриманню. Згідно п.20 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про спадкування” № 7 від 30.05.2008р. справи про спадкування за законом мають вирішуватися на основі правил глави 86 ЦК України. За відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Факт прийняття спадщини позивачем після смерті матері знайшов своє належне підтвердження в ході розгляду справи. З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на житловий будинок.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 328, 376, 1223, 1235, 1268, 1269 ЦК України 2003р., -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Леніна, № 58 в с. Долинське Ренійського району Одеської області.
Зобов’язати Головне Управління державного казначейства України в Одеській області (р/р 31211259700402, код платежу 22508638, банк УДК в Одеській області, МФО 828011) повернути ОСОБА_1 ( адреса мешкання: Одеська область, Ренійський район, с. Долинське, вул. Північна, 2), зайво сплачену ним за квитанцією від 03.07.2009р., виданою філією - Ренійським відділенням ВАТ «Ощадбанк», суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 130 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня проголошення рішення, 20 днів – після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя