ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 липня 2017 року Справа № 909/636/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державного агентства резерву України

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від21.03.2017

у справі№909/636/16

Господарського судуІвано-Франківської області

за позовомДержавного агентства резерву України

доДержавного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів"

провідшкодування вартості матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга Державного агентства резерву України не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Всупереч вимогам ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги скаржником не додано доказів надсилання копії касаційної скарги Державному підприємству "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів"

Натомість, до касаційної скарги додано фіскальний чек № 5331 від 13.04.2017 про купівлю про купівлю поштових марок, у якому не вказано отримувача поштової кореспонденції, а саме - копії касаційної скарги.

Відтак такий фіскальний чек не може бути належним доказом надсилання копії касаційної скарги відповідачу.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Таким чином касаційна скарга підлягає поверненню із наведених підстав.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 цього кодексу касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте Державне агентство резерву України просить відстрочити сплату судового збору у зв'язку з тим, що на момент подання касаційної скарги відсутні затверджені паспорти бюджетних програм за КПКВК 1003010 (витрати пов'язані з оплатою судового збору), 1203020, 1203040 на 2017 рік.

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1).

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Однак доказів про те, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, до касаційної скарги не додано.

При цьому слід зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Отже обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів на Кабінет Міністрів України було покладено ще у травні 2015 року, і, як вбачається, з тих пір такий обов'язок належним чином не виконаний, тому обмежене фінансування бюджетної установи або відсутність фінансування щодо витрат зі сплати судового збору не є підставою для відстрочки від його сплати, у тому числі зважаючи на приписи статті 129 Конституції України, якою визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.11.2011 зі справи "Рисовський проти України", на державні органи покладено обов'язок дотримуватися принципу "належного урядування", і державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Відтак клопотання Державного агентства резерву України задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Відмовити Державному агентству резерву України у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №909/636/16 Господарського суду Івано-Франківської області, повернути особі, що її подала.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук