Справа № 2а-1405/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2009 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючої – судді Білінської Г.Б.
при секретарі Коваль Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, стягнення суми, -
у с т а н о в и в :
09.09.2009р. гр. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині виплати суми допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі нижчому від прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років, зобов’язати відповідача виплатити їй заборгованість по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з січня 2008року по серпень 2009року в сумі 8262,36грн та виплатити їй допомогу при народженні дитини в повному обсязі, а саме доплатити 2122,00грн., разом 10384грн. 36коп.)
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 4 листопада 2007року вона народила сина – ОСОБА_2 . Всупереч діючим Законам України та п.3 ст. 22 ОСОБА_3 України допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку їй виплачувалась не в повному обсязі. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Від відповідача надійшли письмові заперечення щодо позову з клопотанням розглядати справу у відсутності представника. Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
З’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
4 листопада 2007року ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини.
Згідно ОСОБА_3 України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року за №2240-14 застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 34 цього Закону, одним з видів матеріального забезпечення є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 16.12.2006р. № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передані органам праці та соціального захисту населення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення з 01 січня 2007 року забезпечує призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв6язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 51 п.3 Закону, підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлений ст.43 Закону України від 08.01.2001р. №2240-111 «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.»
Однак при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач не керувався ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка повинна застосовуватись у даному випадку до позивача по справі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб’єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають ОСОБА_3 України.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 визнано таким, що не відповідають ОСОБА_3 України положення пункту 25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності ОСОБА_3 України окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційний Суд України роз’яснив, що ОСОБА_3 України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Висновок Конституційного Суду України щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх носить загальний характер, стосується не лише неможливості внесення цим законом змін до Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України», Закону України «Про оплату праці», а і до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожної людини.
Така позиція висловлена у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності ОСОБА_3 України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) справа N 1-29/2007 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 пункт 4, де зазначено, що зі змісту положень ОСОБА_3 України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу України. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у ОСОБА_3 України Бюджетному Кодексі то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до ст.46 ОСОБА_3 України соціальні допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є основним джерелом існування дитини та позивача, яка не працює і доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.
Згідно ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
ОСОБА_3 України щодо соціальних допомог, які є основним джерелом існування, і мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є нормами прямої дії.
Пункт 3 ст.22 ОСОБА_3 України вказує на те, що «при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 526 гривень, з 1 квітня – 538 гривень, з 1 липня 540 гривень, з 1 жовтня – 557 гривень.
Незважаючи на Рішення Конституційного суду допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу з 04.11.2007 року виплачувалася не в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на місяць, а в меншому розмірі, відповідно до представленої довідки.
Згідно довідки Шевченківського районного відділу соціального захисту №1188 позивач отримувала в 2007 – 2008 роках допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 104,84грн. –130,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» підлягають частковому задоволенню.
Відповідача слід зобов’язати провести перерахунок нарахованої та виплаченої позивачці державної допомоги по догляду за дітьми – ОСОБА_4 Юрієвичем,04.11.2007р .н. з 04.11.2007р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 15.09.2008р. включно до розміру не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років у відповідних періодах та провести виплату недоплаченої допомоги. Надалі проводити нарахування та виплату позивачці допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку на весь період здійснення виплат у розмірі, передбаченому ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Суд вважає, що встановлений статтею 99 КАС України річний строк для звернення до суду не пройшов оскільки з часу, коли позивач дізналась про порушення своїх прав і до звернення до суду з позовом річний строк не пройшов.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 158, 160, 162, 163 КАС України, ОСОБА_3 України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», суд,-
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною трирічного віку у неповному розмірі – неправомірними.
Зобов’язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської провести перерахунок нарахованої та виплаченої позивачу ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4 Юрієвичем,04.11.2007р.н. з 04.11.2007р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно до розміру не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років у відповідних періодах та провести виплату недоплаченої допомоги.
Постанова суду може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Білінська Г.Б.