Справа № 2- а- 264-2009

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ  

 02 квітня 2009 року  Слов’янський міськрайонний суд Донецької області  у складі:  

головуючого  судді  -  Неминущій Г.Л.,

при секретарі – Винник О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Слов’янську адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду в м. Слов’янську про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» , -

В С Т А Н О В И В:  

26 листопада 2008 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в м. Слов’янську про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни», посилаючись на те, що вона народилася у 1930 році. Відповідно до Закону України № 2195- ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006- 2007 роках їй така допомога не виплачувалась.

Верховна Рада України своїм Законом України № 3235- ІV від 20.12.05 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст.77 та ст. 110 Закону України № 489 –V від 19.12.2006 року « Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 21 призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 09.09.07 року по справі № 1-29/2007 керуючись ст.ст. 147,150,152 Конституції України та ст. ст. 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України» вирішив: пункт 1 визнати таким, що відповідає Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ № 2195 – ІV від 18 листопада 2004 року « Про соціальний захист дітей війни» пункт 3 положення ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489- V від 19.12.06 року визначений неконституційним; пункт 5 рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно- правовими актами. Згідно ч. 2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України. При прийнятті нових законів, або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту  або обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, недоплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком  відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня – 359 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Згідно із законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.

Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006 – 2007 роки становить:

2006 рік 2007 рік

Січень 350,00 380,00

Лютий 350,00 380,00

Березень   350,00 380,00

Квітень 359,00 406,00

Травень 359,00 406,00

Червень 359,00 406,00

Липень 359,00 406,00

Серпень 359,00 406,00

Вересень 359,00 406,00

Жовтень 366,00 411,00

Листопад 366,00 411,00

Грудень 366,00 411,00

Загальна сума на рік 4302,00 4809,00

(4302,00+4809,00)*30%= 2733,30грн.

Відповідно до ст.99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення прав, інтересів чи свобод. Його законні права було обмежено правом прийняття окремих неконституційних положень нормативно- правових актів вищої сили, законів України. Крім того, про належні   їй   як дитині війни виплати повідомлено не було, про факт порушення   її  прав їй  стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом 09.07.2007 року. Отже про грубе порушення   її  прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року   їй  стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилась, але надала суду заяву, у якій просить суд розглянути справу за її  відсутністю та просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсягу.

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду в м. Слов’янську Донецької області у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення в яких просив справу розглянути без його участі та зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06 року, дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30 % мінімальної пенсії.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим  ст.5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.06 року, а статтею 6 – протягом 2006 року – поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже відсутні підстави для їх не застосування. Крім того, у 2006 році урядом впроваджується порядок надання пільг, передбачених статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 11 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» передбачено підвищення пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09.07.07 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не  відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.12 ст. 17 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Однак, оскільки ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війне не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вище наведене підвищення не виплачувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь – які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення спрямування цих видатків.

Згідно до п. 5 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  страхові внески не можуть зараховуватись до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі , не передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір.

Таким чином, не має підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки ВОВ, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 відсотків прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.08 року визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно – правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті до 01.01.08 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду  України № 10-рп від 22.05.08 року втратила чинність нова  редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно- правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий Закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.08 року, а ні іншим нормативно – правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції до 10.01.08 року.

Для врегулювання ситуації 28.05.08 року Кабінетом Міністрів України була прийнята  Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного Фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.

Статтею 99 КАС України встановлено річний строк звернення о суду. Позивач зазначає, о про факт порушення   її  прав   їй  стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 9.07.07 року, тобто, лише у липні 2007 року. З позовом позивач звернулася тільки у   листопаді 2008 року,  для захисту порушеного права позивачем пропущено строк для звернення до суду. Згідно ст. 100   КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін,  УПФУ в м. Слов’янську Донецької області наполягає на пропущенні позивачем строку для звернення  до суду.

Враховуючи вищевикладене, положення ст. 95 Конституції України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 – ІV, с.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м. Слов’янську Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» не визнає в повному обсязі і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У заперечені проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно і позивачу був відомий її розмір.

Суд, дослідивши докази по справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить о висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України  м. Слов’янську Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, народилася 06 серпня 1930  року. Згідно із статтею 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач не заперечує того факту, що ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із того, що позивач, є дитиною війни в розумінні ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», суд, вважає, що  на   неї  повністю розповсюджується всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Дію ст. 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235 –IV «Про Державний бюджет на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 року, тому позовні вимоги   ОСОБА_1   в цій частині задоволенню не підлягають.  

Статтею 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 1 січня 2006 року  по 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до с. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 410,06 грн., з 1 жовтня – 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,89  грн. (410,06*30%/31*23 дня +410,06*2*30%+415,11*3*30%).

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалася та виплачувалася щомісячно і позивачу був відомий її розмір.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що органи Пенсійного Фонду України не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їх функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсі позивача, а не окремим видом виплат.

Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суд не приймає посилання відповідача на те, що на законодавчому рівні не визначено яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначені розмірів пенсії, призначених Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 у разі відсутності Закону, який регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Стосовно конкретного визначення позивачем суми нарахування, суд зазначає, що предмет спору є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування, а не стягнення певної суми. Визначення розміру нарахування у спірних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень (відповідача по справі), внаслідок чого у цій часині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно строку звернення до суду з адміністративним позовом суд, зазначає, що він не є пропущеним з урахуванням того, що виплата підвищення до пенсії є однією зі складових пенсії в цілому. Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь – яким строком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18,33-35,41-42,47-51,56-59,69-71,79,86,87,94,99,104-107, 110,122-143, 151-154,158,162,163,167,185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:  

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»   задовольнити  частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду  України в м. Слов’янську Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року нарахування та виплату підвищеної пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Звільнити Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області  від сплати судового збору.

 Постанова  може бути оскаржена в  апеляційному порядку до Донецького  Апеляційного Адміністративного суду через Слов’янський  міськрайонний суд Донецької  області  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення  постанови  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя Слов’янського  

міськрайонного  суду                                                         ОСОБА_2