10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 липня 2017 року СєвєродонецькСправа № ЗВ/812/154/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 34340408 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Оптімакс” на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 354,46 грн,-

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 34340408 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Оптімакс” на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 354,46 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 01.01.2017 функція з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня. На підставі викладеного, заявник просив суд замінити сторону у виконавчому провадженні № 34340408 стягувача – з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на Головне управління Державної фіскальної служби України у Луганській області.

Заявник у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без участі представника управління (а. с. 17).

Представник Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник боржника у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а. с. 18-19).

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки представники сторін та заінтересованої особи про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено вимогу про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Оптімакс” на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 2634,44 грн (а.с. 5). Однак боржником сплачено частину боргу та управлінням зменшено суму боргу до 354,46 грн (зворотній бік а. с. 5)

07.09.2012 вимогу про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 передано на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (а. с. 4).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 12.09.2012 відкрито виконавче провадження ВП № 34340408 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Оптімакс” на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 354,46 грн (а.с. 21).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України№ 1404-VIII від 02.06.2016 “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною п’ятою статті 15 Закону № 1404 визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд враховує, що чинним законодавством не визначено юрисдикцію та предметну підсудність заяв про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні вимоги територіального органу Пенсійного фону України про сплату боргу, яка є виконавчим документом.

Разом з тим, частиною другою статті 74 Закону № 1404 визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною сьомою статті 9 КАС України визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що чинним законодавством не встановлено іншого порядку заміни сторони виконавчого провадження при виконанні рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами, суд дійшов висновку, що вирішення таких питань належить до юрисдикції адміністративного суду.

11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 липня 2013 року № 406-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” (далі – Закон № 406), яким було врегульоване питання щодо передачі функцій адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 406 встановлено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Законом № 406 внесено зміни в ряд нормативно-правових актів, зокрема і в Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі за текстом – Закон № 2464).

Відповідно до положень частини другої статті 12 Закону № 2464 (з урахуванням змін, внесених Законом № 406) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 “Про утворення Державної фіскальної служби” утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 311 “Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

З системного аналізу норм Закону № 406 та Закону № 2464, у взаємозв’язку з постановами Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 “Про утворення Державної фіскальної служби” та від 6 серпня 2014 року № 311 “Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України”, слідує, що станом на теперішній час функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування належать Державній фіскальній службі України та її територіальним органам, як правонаступникам реорганізованого шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні”, який набрав чинності 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним Законом внесені зміни до статті 19-1, доповнено кодекс статтями 19-2 і 19-3, пункт 41.1 статті 41 викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Отже, з 01 січня 2017 року відповідно до внесених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” змін до Податкового кодексу України функція з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюється органами Державної фіскальної служби України обласного рівня і у спірних правовідносинах належним стягувачем повинне бути Головне управління ДФС у Луганській області.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну сторони виконавчого провадження - стягувача, з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на Головне управління ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 9, 158, 160, 165, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 34340408 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП № 34340408 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю 407/564 У від 03.07.2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Оптімакс” на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 354,46 грн, з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1