АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД     ПОЛТАВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 11-806/2009 р.                                      Головуюча у І – й  інстанції Прикіпєлова Л. В.

Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України – Т. З.                                                Доповідач: Ландар О. В.

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати  у кримінальних справах

  апеляційного суду Полтавської області  в  складі:

головуючого                                            судді  Ландаря О. В.,

суддів                                          Кожевнікова О. В.,  Томилка  В. П.,

за участю: прокурора                              Калька  О. С.,

                    захисника                             ОСОБА_1,

                    засудженого                         ОСОБА_2  

розглянула 11  листопада  2009 року  у відкритому  судовому засіданні в м.  Полтаві матеріали кримінальної справи  за апеляціями  прокурора, який  брав участь  у розгляді справи в  суді першої  інстанції,  засудженого  ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області  від 17 серпня  2009 року,  -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком                        

ОСОБА_2 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та мешканець с.  Петрівка  Глобинського району Полтавської області,  українець,  громадянин  України,  освіта  середня,  не одружений, має на утриманні  двох  неповнолітніх дітей,  працює слюсарем в  приватній агрофірмі « Петрівка », раніше не судимий

засуджений  за ч. 2 ст. 121 КК України на  7 ( сім )  років позбавлення  волі.

              Цивільний позов потерпілої  ОСОБА_3 постановлено залишити без  розгляду.

              Відповідно до  вимог ст.  81 КПК України по справі вирішено питання  про речові  докази.

              За вироком суду ОСОБА_2  визнаний винним у тому, що 20  вересня  2008 року,  близько  19 години, перебуваючи в  будинку потерпілого  ОСОБА_4, що в с. Петрівка Глобинського району Полтавської області,  під час сварки, яка виникла в ході спільного  розпивання  спиртних  напоїв,  умисно наніс останньому удари ногою по голові, внаслідок чого заподіяв  ОСОБА_4 тілесні ушкодження  у вигляді  тяжкої  черепно – мозкової травми – забою  головного мозку, субарахноїдального  крововиливу, множинних саден та крововиливів в  шкіру обличчя, тулубу, верхніх та нижніх  кінцівок,  крововиливів в м’які покрови голови правої лобно – тім’яної -  скроневої ділянки, які згідно висновку  судово – медичної експертизи відносяться до  тяжких тілесних ушкоджень по критерію  небезпеки для життя і в даному випадку зумовили настання  смерті потерпілого.

              Прокурор, який  приймав участь у розгляді  справи, в принесеній  на судове рішення апеляції  вказує на його незаконність в частині обраного покарання, яке за своєю м’якістю не  відповідає ступеню тяжкості  вчиненого  злочину та  особі  винного. Тому, просить вирок скасувати та  постановити  апеляційною інстанцією  своє рішення, яким  призначити  ОСОБА_2  покарання у  виді  9 років  позбавлення  волі.

              В апеляціях засуджений та в його  інтересах захисник ОСОБА_1  вказують на невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи, залишення поза увагою суду доказів, які могли істотно вплинути  на висновок суду, зокрема те, що станом на 20 вересня 2008 року у ОСОБА_4  малися  видимі тілесні  ушкодження, які  могли перебувати в причинно – наслідковому  зв’язку з  його  смертю, головною причиною якої, на  думку захисника, є  падіння з висоти власного росту.  Окрім цього, захисник ОСОБА_1  наголошує на порушені в ході досудового  слідства прав  його підзахисного, а саме, права  на захист – невручення копії постанови  про порушення  кримінальної справи. Вважають, що призначене покарання  є надмірно  суворим без врахування таких обставин як щире каяття,  наявність  на  утриманні  неповнолітніх дітей та позитивних  характеристик за місцем проживання, а відтак  просять  вирок суду змінити, перекваліфікувати  дії винного не  менш тяжкий  злочин та  пом’якшити  покарання.              

              Заслухавши доповідь судді  апеляційного суду, думку прокурора  Калька О. С. про  скасування  вироку  суду через  м’якість призначеного ОСОБА_2  покарання та відсутність  підстав для задоволення  апеляцій  засудженого і  його  захисника, пояснення  засудженого  ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які  просили  вирок суду  змінити та  пом’якшити  покарання,  залишивши без задоволення  апеляцію прокурора,  перевіривши  матеріали  справи та доводи  кожної з  поданих апеляцій,  колегія суддів  вважає, що  вони не  підлягають до задоволення,  виходячи з наступного.

              Так, при перевірці матеріалів справи встановлено, що  сформульовані у вироку висновки про винність  засудженого ОСОБА_2  у вчиненні  умисного тяжкого  тілесного  ушкодження, що  спричинило смерть потерпілого  ОСОБА_4  відповідають фактичним обставинам справи  і підтверджені дослідженими  в судовому засіданні та детально наведеними у вироку, доказами, яким суд відповідно до вимог ст. 67 КПК України дав всебічну та об’єктивну оцінку  в їх  сукупності та  взаємозв’язку.

              Незважаючи на часткове визнання вини в судовому засіданні, ОСОБА_2  впродовж  досудового слідства  на неодноразових допитах, під час  яких вину в інкримінованому йому діянні  визнавав  повністю та  щиро каявся у скоєному ( а. с. 15 – 16, 42, 93, 108 - 109 ), а також  під час очної ставки із свідком ОСОБА_5,  відтворення  обстановки та обставин  події, відтворюючи деталі  вчиненого, наводив докладні дані  щодо  своєї участі  в заподіянні смерті потерпілому і в  такий спосіб  викривав сам себе  у вчиненні  злочину.  Факт  нанесення  тілесних  ушкоджень  ОСОБА_4 і правильність кваліфікації дій засуджений не заперечував і в поданій  на судове рішення апеляції.  

              Як вбачається з  матеріалів  справи  показання  ОСОБА_2  зводяться до того, що 20  вересня 2008 року,  перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_4 та розпиваючи  спиртні напої  між  ними  виникла сварка  з приводу його некоректної  поведінки відносно ОСОБА_6 Як наслідок він  наніс потерпілому удар ногою в обличчя, від якого той  упав. Після чого, будучи більш  розвиненим фізично, що встановлено в судовому  засіданні та не оспорюється в апеляціях, наніс  ще  два  удари ногою, не виключаючи нанесення  цих ударів в життєво важливий орган - голову. При цьому, сила  нанесення  даних ударів була значною,  про  що свідчить  характер тілесних ушкоджень та наслідки, які настали  для  здоров’я ОСОБА_4 - забій головного  мозку тяжкого ступеня.              

              Достовірність цих показань підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_5  та ОСОБА_6,  відповідними даними, які містяться  в протоколах  огляду місця  події, домоволодіння засудженого, відтворення обстановки  та обставин події з фототаблицями до них, а також у висновках судово – імунологічних та   комісійної судово – медичної експертиз ( а. с. 8 – 13,  53 – 57, 58 – 61,  286 - 296).  Як випливає з висновку комісійної  судово – медичної експертизи, які  підтверджують  висновки  проведених по справі судово – медичних  експертиз,   механізмом утворення у ОСОБА_4   тяжкої черепно – мозкової травми  з забоєм головного  мозку та субарахноідальним  крововиливом слугувала неодноразова  взаємодія з тупими  предметами,  якими могли бути  кисті рук, стиснені в  кулаки,  ноги  людини у взутті, інші предмети з  подібними  характеристиками. З урахуванням  морфологічних особливостей  черепно – мозкової травми  вона не  могла утворитися  при падінні потерпілого та послідуючих ударів головою  об тупі предмети, а відтак твердження захисника ОСОБА_1 про можливість настання  смерті потерпілого від  поштовху з  наступним ударом його головою об  стіну, підвіконня чи  підлогу є неспроможними. Разом з тим, не заслуговують на увагу й доводи засудженого про наявність у потерпілого  станом  на  20 вересня 2008 року видимих  тілесних  ушкоджень, які могли бути в  причинному зв’язку з його  смертю, оскільки на час  проведення  комісійної  судово – медичної експертизи  трупа  ОСОБА_4  ознак  інших  черепно -  мозкових  трав, отриманих до  вказаної  дати, а також  будь – яких  захворювань  які могли б вплинути  на настання  його  смерті не  виявлено ( а. с. 286 – 296 ).          

              Наявність у потерпілого в вказаний день тілесних ушкоджень  заперечували і свідки ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  В зв’язку з  чим,  суд  обґрунтовано не  взяв до уваги  показання свідка  ОСОБА_7, який  в ході  допиту не зміг  чітко  пояснити з якої  саме  сторони  бачив синець на голові ОСОБА_4  Про даний випадок розповідав лише  засудженому після  смерті  потерпілого  ( а. с. 245 – 248 ).

              Окрім  цього,  свідок  ОСОБА_5 в судовому засіданні неодноразово наголошувала  на тому, що вранці наступного  дня, а саме 21 вересня 2008 року, на одязі засудженого помітила  кров та заперечувала утворення її слідів від перенесення тіла потерпілого з підлоги на ліжко ( а. с. 218, зворот ). Такі ж  свідчення  вона давала і в ході  досудового слідства ( а. с. 14, 45 – 46 )  А відповідно до висновку  судово – імунологічної  експертизи  № 1017 від 21. 11. 2008 року на футболці, яка  вилучена 21 вересня 2008 року  із  домогосподарства  ОСОБА_2 під час його  огляду ( а. с. 12 – 13 ), знайдена кров людини, яка  може походити  від потерпілого ( а. с. 77 – 80 ).

              Враховуючи наведене й те, що  показання засудженого ОСОБА_2  по суті відповідають іншим об’єктивним доказам, рішення суду про покладення  їх в основу вироку є обґрунтованим.              

              Разом з тим, у процесі досудового слідства  та при розгляді справи в суді першої інстанції були встановлені і досліджені  всі обставини, з’ясування яких  мало істотне значення для  правильного вирішення справи, проведені  необхідні експертизи, належним чином з’ясовані обставини, що характеризують як об’єктивну, так і  суб’єктивну сторони  злочину, допитані  всі особи, показання яких мають суттєве значення  для справи. З урахуванням  цього, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляції доводи про невідповідність  висновків  суду  фактичним обставинам справи, залишення  поза увагою  доказів, які могли   істотно  вплинути на висновки суду  є  неспроможними.

              В результаті докладного дослідження  і належної сукупності  здобутих у справі  доказів  суд дії ОСОБА_2  правильно кваліфікував  за ч. 2 ст. 121 КК України.

              При обранні покарання винному суд першої інстанції  відповідно до  загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України,  обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який  за місцем проживання  характеризується як особа, що схильна  до  зловживання спиртними напоями  та різного  роду правопорушень ( а. с. 116 ), а також  обставину, що обтяжує  покарання  - вчинення  злочину в стані  алкогольного  сп’яніння та  обставини, що  пом’якшують покарання, в тому числі і наведені в  апеляціях  засудженого та  його  захисника, в зв’язку з чим призначив справедливе покарання, яке є  необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

              З огляду на конкретні обставини справи, дані про особу винного, який  постійно змінював свої  показання  з метою  пом’якшення  своєї  участі у  вчиненому злочині, колегія суддів приходить до висновку, що призначене  ОСОБА_2 покарання  відповідає як ступеню тяжкості  вчиненого ним  злочину,  так і  даним  про його  особу,  а тому  не вбачає підстав для задоволення поданих  апеляцій.    

              Окрім цього, колегія суддів  вважає  безпідставними  твердження  захисника ОСОБА_1 щодо  невручення його  підзахисному копії постанови про порушення  кримінальної справи та  порушення  належного йому  права  на  захист,  оскільки із змісту самої  постанови  про  порушення  кримінальної справи від  13 жовтня  2008 року  вбачається, що  ОСОБА_2   її копію отримав,  про що  свідчить  його особистий підпис ( а. с. 1 ). Також за  результатами перевірки  матеріалів  справи не  вбачається й порушення  належного йому права на  захист,  так як вимоги  кримінально – процесуального закону в  цій частині  виконані в повному обсязі, про що свідчить наявність в матеріалах справи відповідних  протоколів, які  власноручно підписані  засудженим  ( а. с. 41 – 41 б, 92 – 92б, 107 – 107 б ), який в судовому засіданні  заперечив  факт  фальсифікації  щодо нього матеріалів  справи ( а. с. 230 ).  При виконанні  вимог ст. 218 КПК ніяких  заяв  та  клопотань з приводу  невідповідностей чи нечіткостей матеріалів справи  фактичним обставин  не  заявляв ( а. с. 127 ).

            Таким чином, вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

              З огляду на наведене та  керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

              Апеляції прокурора, який брав  участь у розгляді  справи в  суді  першої інстанції,  засудженого  ОСОБА_2 та в його  інтересах захисника  ОСОБА_1 залишити без  задоволення,  а вирок  Глобинського районного суду  Полтавської області від 17 серпня  2009 року щодо ОСОБА_2  залишити без змін.

с у д д і:

Ландар О. В.                                Кожевніков О. В.                             Томилко В. П.