Справа № 2-а-2528/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2009 року Карлівський районний суд Полтавської області в складі головуючого: судді Чолана М.В.
при секретарі Козловій Т.В.
за участю представника відповідача Качалки Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівці цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Карлівської райдержадміністрації про стягнення заборгованості по невиплаченій в повному обсязі у 2007 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом і просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році у розмірі меншому, ніж це визначено в ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і просить суд стягнути з відповідача на її користь різницю недоплаченої їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 р. в сумі 4204,26 грн. та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в повному обсязі, як це передбачено ст..15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», тобто у розмірі, встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У позовній заяві позивач посилається на те, що вона має на утриманні сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, і відповідно до вимог ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право отримувати державну допомогу до досягнення ним трирічного віку. Відповідно до вимог ч.1 ст.15 вищевказаного Закону мені, як матері, що має дитину віком до трьох років щомісячно зазначена допомога повинна була виплачуватись «… у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років…».
Всупереч вимогам ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», п. 3 ст.22, ст. 8 Конституції України, виконавчим комітетом управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області розмір державної допомоги на її дитину по досягненню нею трирічного віку у 2007 році щомісяця протиправно виплачувався їй не в повному обсязі. Відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V, зі змінами та доповненнями «…затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу… для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з1 січня -434 грн.; з 1 квітня – 463 грн., з 1 жовтня – 470 грн.».
Таким чином, згідно із вищевказаними законами та Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмір щомісячної виплати в 2007 році їй з урахуванням виплачених сум мав складати на її дитину:
- з 1 січня 2007 року - 434 грн. х 3( січень –березень)=1302,0 грн.
- з 1 квітня 2007 року – 463 x 6 (травень - вересень) = 2778,0 грн.
- з 1 жовтня 2007 року – 470 x 3(жовтень – грудень) = 1410,0 грн.
Фактично у зазначені періоди їй виплачено:
- з1 січня 2007 року по 1 квітня 2007 року - 310 грн. 77 коп..
- з 1 квітня 2007 року по 1 жовтня 2007 року – 637 грн. 20 коп.;
- з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 337 грн. 77 коп.
Таким чином, у 2007 році сума безпідставно не виплаченої допомоги по догляду за дитиною до 3 років становить:
- з 1 січня 2007 року по 1 квітня 2007 року: 1302 грн. – 310,77 грн. = 991,23 грн.
- з 1 квітня 2007 року по 1 жовтня 2007 року: 2778 грн. – 637,20 грн. = 2140,80 грн.
- з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року: 1410,0грн.-337,77грн.= 1072,23 грн.
всього на загальну суму 4204 грн. 26 коп.
В лютому 2009 року вона звернулася до управління праці та соціального захисту Карлівської РДА і їй було надано довідку № 01-16/563 від 19.02. 2009 року про розмір виплаченої допомоги. Згідно п.5 рішення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, «… при здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного органу (згідно ст.6 Конституції України від 28.06.1996 року органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України) на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.». Конституційний Суд України в п.4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа № 1-21/2005) роз’яснив, що «…згідно зі ст.22 Конституції України (254к/96-ВР) закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», в частині зупинення або звуження пільг, компенсацій, гарантій, на які, за законами України, мають право окремі громадяни, а саме: визнано неконституційними ч.2 ст.56 вищевказаного Закону, яким незаконно зупинено на 2007 рік дію ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо невиплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Таким чином відповідач, недоплативши та продовжуючи не виплачувати їй в належному розмірі допомогу на сина до досягнення ним трьохрічного віку у 2007 році, всупереч вимогам ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», п.3 ст.22, ст.8 Конституції України, протиправно звузив щодо мене існуючий обсяг прав і свобод, щодо отримання допомоги на дитину до досягнення нею трьохрічного віку, згідно з чинним законодавством України, чим утворив відповідну заборгованість щодо її виплати в повному обсязі з початку 2007 року по даний час.
Відповідно до статей 99,100 КАС України, для звернення до адміністративного суду захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили , Законів України. Про порушення її прав в частині отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09 липня 2007 року та після нещодавнього висвітлення їх у засобах масової інформації , що являється поважною причиною та підставою для поновлення пропущеного строку для подачі позову.
Позивач в судове засідання не з’явилася, проте надала суду заяву в якій просить суд розглядати справу без її участі і зазначає, що позовні вимоги підтримує з підстав визначених в адміністративному позові.
Представник відповідача надав суду заперечення на позов і просить суд і задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених в запереченні, а саме.
При зверненні позивача до суду позовні вимоги, ґрунтуються на рішенні Конституційного суду України від 09.07.2007 р. про визнання норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до 3-х років неконституційними.
Дане рішення Конституційного суду України не може бути виконано, а саме: фінансування державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами і асигнування затверджуються щорічно Законом про Державний бюджет України для головних розпорядників коштів.
Так, як законодавчим органом не було внесено змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , що стосується збільшення розміру видатків на виплату допомоги по догляду за дитиною до 3-х років у зв'язку з визнанням неконституційними положення абзацу 3 ч.2. ст. 56 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», а Верховною Радою України не було виділено додаткових коштів розпоряднику -Мінпраці, відповідно, місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Як зазначено у п.2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» від 28 лютого 1997 року №187, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, здійснюються на підставі кошторисів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку.
Згідно із Порядком касового виконання державного бюджету за видатками, затвердженим наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року №89, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 року за № 716/9315, виділення коштів з державного бюджету, здійснюється шляхом перерахування органами Державного казначейства на основі затверджених для цього кошторисів видатків бюджетних установ. Асигнування, що передбачається кошторисами, надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами.
Взяття зобов'язань щодо проведення соціальних виплат згідно рішення Конституційного суду від 09.07.2007 р. можливо лише у разі внесення відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет України», які мають передбачати збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходження до бюджету за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки.
В умовах підвищення у 2008 році державних соціальних гарантій і допомог, забезпечити виконання зазначеного рішення без урахування реальних можливостей доходної частини державного бюджету України на 2008 рік немає можливості, оскільки це призведе до бюджетних зобов'язань, які не забезпечені фінансовими ресурсами держави.
Отже, Мінпраці, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає, що позивач обґрунтував свої вимоги щодо не нарахування та невиплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у 2007 році у розмірі як це визначено в ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» .
Рішенням Конституційного суду України від 09. 07. 2007 року ( п. 6 ) абзац третій частини другої ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, що визначається як різниця між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановлено для працездатних осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ).
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України « Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 р. абзац третій частини другої ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратив чинність і у позивачки з цього часу виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі як це визначено в ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» .
П редставник відповідача надала суду докази правомірності дій Управління праці та соціального захисту населення Карлівської РДА , яке проводило нарахування та виплату допомоги позивачці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, оскільки останнє діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а саме Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». А тому суд не вважає протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», рішенням Конституційного суду України від 09. 07. 2007 року та ст. ст. 2, 6, 17, 71, 158 -159,162-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Карлівської райдержадміністрації про стягнення заборгованості по невиплаченій в повному обсязі у 2007 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Карлівської райдержадміністрації нарахувати та виплатитиОСОБА_1 різницю не до виплаченої їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за 2007 рік відповідно до вимог ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з липня по грудень 2007 року включно.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови . Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М. Чолан