2п-5870/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.11.2009 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд в складі:
Головуючого судді - Домніцького В.В.
при секретарі – Єфремовій М.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, справу за позовом ТОВ «Автоком» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору, визнання невиконаними грошових зобов'язань і стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Автоком» про стягнення заборгованості, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Автоком» звернулося до суду з зазначеним позовом, який був уточнений в ході розгляду справи, мотивуючи його тим, що 01.07.2005 року між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі — продажу автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado 2.7 a/t», двигун №2TR0055665, кузов №JTEBL29J60000030352, відповідно до умов якого ОСОБА_2 повинна була сплатити за отриманий транспортний засіб 184 500,0 гривень. Однак, всупереч умовам договору, ОСОБА_2 сплатила лише 50 750 грн., не виконавши при цьому взяте на себе зобов'язання. У липні 2007 залишкова сума наявної в ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 133 750 грн. була сплачена ОСОБА_1, який виступив поручителем відповідачки. Однак, у липні 2009р. на адресу ТОАэВ «Автоком» надійшла претензія з боку ОСОБА_1 про повернення сплачених ним грошових коштів, яка мотивувалася відмовою ОСОБА_2 погасити заборгованість за отриманий транспортний засіб, з підстав відсутності такої.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, яку мотивує тим, що 01.03.2007 року між ним та ТОВ «Автоком» був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, він зобов'язався солідарно у повному обсязі відповідати перед ТОВ «Автоком» за виконання ОСОБА_2 зобов'язань по оплаті придбаного нею в липні 2005 року автомобілю. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання по повній оплаті автомобіля не виконала, ним у серпні 2007 року було сплачено ТОВ «Автоком» 133 750 грн. При зверненні до ОСОБА_2 про повернення сплачених грошових коштів, остання відмовилася посилаючись на наявність у неї документів, що підтверджують відсутність боргів перед ТОВ «Автоком» та відповідно перед ним як поручителем. Вважає що підстави для пред'явлення вимоги до нього з боку ТОВ «Автоком» та погашення ним заборгованості були відсутні, а відповідно ним було зайво сплачено товариству 133 750 грн., чим заподіяно йому матеріальну шкоду яку він оцінює в 45 000 грн. та моральну в розмірі 50 000 грн.
Представник ТОВ «Автоком» - ОСОБА_3 заявлений ними позов підтримав повністю. Просив розірвати договір поруки укладений між підприємством та ОСОБА_1, визнати, що ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання по повній оплаті придбаного нею транспортного засобу та стягнути з відповідачки на їх користь суму заборгованості в розмірі 133750 грн., індекс інфляції, що становить 107 267,50 грн. і 17 386,80 грн. трьох відсотків річних.
Заявлений по справі ОСОБА_1 зустрічний позов, ОСОБА_3 фактично визнав. Пояснив, що підприємство готове сплатити ОСОБА_1 понесені ним збитків, з врахуванням відсотків та індексу інфляції за виключенням 45 000 грн. матеріальної та 50 000 грн. моральної шкоди, оскільки вважає, що така не підтверджується жодним доказом.
ОСОБА_2 та її представник в судове засідання повторно не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями та не надали суду належних доказів про неможливість явки в судове засідання.
З письмових заперечень представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 вбачається, що заявлені ТОВ «Автоком» позовні вимоги не визнає. Пояснив, що між його довірителькою та ТОВ «Автоком» дійсно був укладений договір купівлі – продажу автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado 2.7 a/t», загальною вартістю 184 500 грн., однак ОСОБА_2 достроково виконала взяті на себе зобов'язання по договору. ОСОБА_2 повністю внесла до каси ТОВ «Автоком» грошові кошти та отримала розрахунковий документ : довідку - рахунок КІВ № 163680 від 01.07.2005р. З цих підстав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, застосувавши строк позовної давності. З цих же підстав просив суд відмовити і в зустрічному позові.
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5, заявлені ТОВ «Автоком» позовні вимоги не визнав, однак пояснив, що оскільки ОСОБА_2 заперечує про наявність в неї заборгованості як перед ТОВ «Автоком» так і перед ОСОБА_1, то просить суд стягнути з ТОВ «Автоком» на його користь сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 133750 грн., з врахуванням індексу інфляції, що становить 75842,97 грн. та трьох відсотків річних – 10164,56 грн. Також вважає, що відповідачем по зустрічному позову йому заподіяно матеріальну шкоду в сумі 45 000 грн. та моральну в сумі 50 000 грн. Моральну шкоду мотивує тим, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та за належний ОСОБА_2 автомобіль ним була сплачена чимала сума коштів, яка на даний час для його довірителя є дуже суттєвою. Внаслідок невизнання ОСОБА_2 боргу та небажання підприємством повернути сплачені ним кошти він зазнав душевних страждань.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 01.07.2005 року між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі – продажу автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado 2.7 a/t», двигун №2TR0055665, кузов №JTEBL29J60000030352.
Згідно розділу 4 зазначеного договору, між сторонами було узгоджено порядок проведення розрахунків за транспортний засіб, а саме ОСОБА_2 зобов'язалася сплатити 25 400 грн. до 2 липня 2005 року, 25200 грн. до 5 липня 2005 року та 133750 грн. до 1 вересня 2005 року.
Відповідно до п. 10 договору, право власності на автомобіль переходить до покупця з моменту внесення оплати в сумі визначеній п.4.1 договору та підписання акта прийому – передачі.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 сплатила в касу ТОВ «Автоком» 50 750 грн., що стверджується записами у касовій книзі від 1,2 та 9 липня 2005 року про отримання прибуткових касових ордерів АК – 1000387, АК 1000-388 та АК-1000412.
У своїх запереченнях представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 посилається на те, що доказом про повну оплату автомобіля є довідка - рахунок КІВ № 163680 від 01.07.2005р.
Однак, наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000р., «Про затвердження нормативно - правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затверджено «Положення про Форму та зміст розрахункових документів», в якому визначено, що довідка – рахунок не є розрахунковим документом і не може підтверджувати факт внесення готівкових коштів в касу підприємства юридичної особи та здійснення оплати вартості автомобілю, у випадку здійснення його продажу юридичною особою.
За таких обставин записи та відмітки, які містить довідка – рахунок, не можуть бути доказами сплати вартості придбаного автомобілю та підтверджувати факт внесення готівкових коштів.
Враховуючи зазначене та те, що будь –яких інших доказів про оплату ОСОБА_2 суми в розмірі 133 750 грн. матеріали справи не містять, ні ОСОБА_2 ні її представник таких не надали, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 частково виконала взяте на себе зобов'язання.
Поряд з цим, як встановлено 01.03.2007 року між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого останній зобов'язався солідарно, в повному обсязі відповідати перед ТОВ «Авктоком» за виконання ОСОБА_2 зобов'язання по оплаті автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado 2.7 a/t», двигун №2TR0055665, кузов №JTEBL29J60000030352.
Згідно п. 9 зазначеного договору, договір вступає в силу з дати його підписання і діє до часу виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору поруки і зобов'язань, які випливають з основного договору.
З прибуткового касового ордеру та квитанції до нього №1000642 вбачається, що ОСОБА_1 23.08.2007 року вніс в касу ТОВ «Автоком» 133 750 грн.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 сплатив різницю у вартості автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado 2.7 a/t», яка не була сплачена ОСОБА_2
З аналізу укладеного договору поруки, вбачається, що такий безпосередньо є пов'язаним з договором купівлі – продажу, стороною в якому є ОСОБА_2
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в судовому зсіданні не визнав первісний позов в частині розірвання договору поруки, однак просить стягнути з ТОВ «Автоком» на користь його довірителя зайво сплачену суму боргу по договору купівлі – продажу та заподіяну шкоду.
Зазначена позиція ОСОБА_1 та його представника є взаємовиключною, а тому розцінюється судом не інакше як бажання справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням договору.
Відповідно до ч.2 ст. 651ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не визнає наявної в неї заборгованості ні перед ТОВ «Автоком» ні перед ОСОБА_1, посилаючись на повну оплату заборгованості, а вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення сплачених ним грошових коштів самі по собі передбачають розірвання договору поруки, суд приходить до висновку, що фактичні обставини справи які мають місце, слід визнати істотними та такими, що значною мірою позбавили ОСОБА_1 того, на що він розраховував при укладенні договору поруки та сплаті грошових коштів за ОСОБА_2
За таких обставин, суд вважає, що вимоги ТОВ «Автоком» про розірвання договору поруки від 01.03.2007 року є підставними і підлягають до задоволення.
Поряд з цим, на переконання суду перебіг строку позовної давності щодо первинних позовних вимог, слід рахувати з часу звернення ТОВ «Автоком» до ОСОБА_2 з вимогою погашення наявної в неї заборгованості за договором купівлі-продажу, а саме з 20.04.2007 року, а тому заперечення представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 в частині пропущення строку позовної давності є безпідставним.
Згідно ч.3 ст. 652 ЦК України, суд у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням договору.
Оскільки як представник ТОВ «Автоком», так і представник ОСОБА_1 просять відшкодувати заподіяні їм збитки, суд вважає, що їх вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
В ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З п.4.1.2. договору купівлі — продажу автомобілю марки «Toyota Land Cruiser Prado 2.7 a/t» від 01.07.2005 року вбачається, що останній транш грошових коштів ОСОБА_2 повинна була сплатити до 01.09.2005 року.
Оскільки в судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання належними чином не виконала, то суд вважає, що саме з 01.09.2005 року підлягають до нарахування три відсотки річних та інфляційні витрати виходячи з суми заборгованості в розмірі 133 750 грн.
Виходячи з того, що сума заборгованості ОСОБА_2 становить 133 750 грн., з врахуванням встановленого Держкомстатом індексу інфляції на 2005, 2006, 2007, 2008 та 2009 роки що складає 1,797, загальна сума інфляційного збільшення яка підлягає до стягнення становить 106598,75 грн.
Поряд з цим, виходячи того, що три відсотки річних від 133 750 грн. становлять 4012, 5 грн., то загальна сума відсотків, яка підлягає до стягнення буде складати : 4012,5 Х4 + (4012,5 : 365 Х 73) = 16852,49 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, договір поруки між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_1 було укладено 01.03.2007 року, однак згідно з прибуткового касового ордеру та квитанції до нього №1000642 ОСОБА_1 23.08.2007 року. вніс в касу ТОВ «Автоком» 133 750 грн., а тому суд вважає, що саме з 23.08.2007 року підлягають до нарахування три відсотки річних та інфляційні витрати виходячи з суми заборгованості в розмірі 133 750 грн.
З врахуванням встановленого Держкомстатом індексу інфляції на 2007, 2008 та 2009 роки що складає 1,465, загальна сума інфляційного збільшення яка підлягає до стягнення становить 62 193,75 грн.
Поряд з цим, виходячи того, що три відсотки річних від 133 750 грн. становлять 4012, 5 грн., то загальна сума відсотків, яка підлягає до стягнення буде складати : 4012,5 Х2 + (4012,5 : 365 Х 81) = 8915,44 грн.
Суд вважає, що не підлягає до задоволенню решта позовних вимог по первісному позову, оскільки такі не стверджуються належними доказами по справі.
Не підлягають до задоволенню вимоги по зустрічному позову в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45 000 грн. та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач всупереч ст. 60 ЦПК України не зміг довести тих обставин на які посилався як на підставу своїх вимог, зокрема матеріальна шкода в розмірі 45 000 грн. не стверджується жодним доказом по справі, а подані сторонами докази моральної шкоди для суду не є переконливими.
При вирішенні питання про відшкодування сторонам понесених судових витрат, суд виходить з вимог ст.ст. 84, 88 ЦПК України та вважає, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Автоком» понесені останніми витрати на оплату державного мита в розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та витрати пов'язані із явкою до суду представника ТОВ «Автоком» ОСОБА_3 в розмірі 9956,56 грн., оскільки такі підтверджуються наданими суду квитанціями, оригіналами авіаквитків, залізничних квитків, розрахунковими документами за проживання в готелі.
Керуючись ст. ст. 84,88, 209, 212, 213 ЦПК України, ст. 556,625,651,652,655,691 ЦК України , суд, –
В И Р І Ш И В:
Первісний позов задовольнити частково.
Договір поруки від 01.03.2007 року укладений між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_1 – розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Автоком» суму заборгованості в розмірі 133750 грн., індекс інфляції в розмірі 106598,75 грн. та 16852,49 грн. трьох відсотків річних.
В решті позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Автоком» на користь ОСОБА_1 133750 грн. збитків, індекс інфляції в розмірі 62 193,75 грн. та 8915,44 грн. трьох відсотків річних.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Автоком» 1700 грн., сплаченого останнім державного мита, 120 грн. сплачених витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 9956,56 грн. витрат пов'язаних із явкою до суду.
Стягнути з ТОВ «Автоком» на користь ОСОБА_1 120 грн. сплачених останнім витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду та на користь держави 1700 грн. держмита.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів до апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання заяви чи апеляційної скарги в установлений строк.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.В. Домніцький