Справа № 2а- 1533/ 09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2009 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Васильєвої Л.М.
при секретарі Шелестіній О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач зверну лась в Київський районний суд м. Полтави з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, в 2006-2007 роках така допомога виплачувалася у неповному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просила визнати не донарахування та невиплату щомісячної соціальної допомоги неправомірними, зобов’язати відповідача провести донарахування з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2733 грн.30 коп. та стягнути зазначену суму.
Позивач в судове засідання не з’яви лась , направи ла суду клопотання, в якому проси ла розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтрима ла .
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча в справі наявні докази, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи. Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві направило суду письмові заперечення, просило відмовити в задоволенні позову.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законом України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Полтавській області Київського району в м. Полтава Плічко Л.Т. надбавка до пенсії, як дитині війні, не нараховувалась.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за 2007 рік з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та провести відповідні виплати.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві належним відповідачем по даній справі, тим більше, що згідно пенсійного посвідчення на ім.»я позивача, вона перебуває на обліку як пенсіонер у відповідача Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, суд приходить до наступних висновків.
Суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо не нарахування зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 07.07.2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 7 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2009 року.
Суддя Л.М. Васильєва