АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження:22-ц/790/2859/17 Головуючий 1 інст. - Шевцов О.А.

Справа № 629/4238/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів: Бурлака І.В., Яцина В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», директора Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» Махоти Любові Степанівни, завідувача Лозівської філії Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» Ткаченко Віктора Івановича, третя особа - лікар з гігієни харчування Лозівської філії Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та незаконними, визнання недійсним, нечинним та скасування наказу про прийняття на роботу, зобов'язання прийняти на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, дискримінацію та упереджене ставлення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому,з урахуванням подальших уточнень, просила:

визнати незаконними та протиправними дії Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДУ «ХОЛЦ МОЗ України»):

- щодо порушення порядку прийняття на роботу ОСОБА_4 з 01.07.2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» в порядку переведення з Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області;

- щодо необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу позивачу як одинокій багатодітній матері;

- щодо незаконної, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу позивачу як громадянину України, працівнику, лікарю-фахівцю з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками;

- щодо не розгляду заяви позивача про прийом на роботу від 26.06.2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ»;

- щодо не розгляду кандидатури позивача як фахівця з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками на зайняття посади лікаря з гігієни харчування;

- щодо не розгляду працевлаштування позивача на посаду лікаря з гігієни харчування Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» з 01.07.2015 року;

- щодо дискримінації позивача як громадянина України, працівника, лікаря-фахівця з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками;

- щодо утиску та такої поведінки, що створює напружену, ворожу, образливу, зневажливу атмосферу щодо позивача;

- щодо упередженого ставлення до позивача як до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами (інвалід);

- щодо упередженого ставлення до позивача як до громадянина України, працівника, лікаря-фахівця з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками;

- щодо сприяння працевлаштуванню ОСОБА_4 з 01.07.2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ»;

- щодо надання переваги у працевлаштуванні ОСОБА_4 з 01.07.2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ»;

визнати неправомірними та незаконними дії директора ДУ «ХОЛЦ МОЗ України» Махоти Любові Степанівни:

- щодо надання переваги у працевлаштуванні ОСОБА_4 з 01.07.2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ»;

- щодо незаконної, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу позивачу як одинокій багатодітній матері, дискримінації, утиску, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами (інвалід);

- щодо незаконної, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу позивачу як громадянину України, працівнику, лікарю-фахівцю з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками, дискримінації, утиску, упередженому ставленні до позивача як громадянину України, працівнику, лікарю-фахівцю з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками.

Крім того просила визнати неправомірними та незаконними дії завідувача Лозівської філії Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» Ткаченко Віктора Івановича:

- щодо сприяння у працевлаштуванні ОСОБА_4 з 01.07.2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ»;

- щодо пособництва у дискримінації, утиску, упередженому ставленні до позивача як до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами (інвалід);

- щодо дискримінації, утиску, упередженому ставленні до позивача як громадянина України, працівника, лікаря-фахівця з відповідними освітньо-кваліфікаційними характеристиками.

Визнати незаконним, недійсним, нечинним наказ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» № 350-о від 30.06.2014 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_4 з 01 липня 2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» в порядку переведення з Головного Управління Держсанепідслужби у Харківській області; зобов'язати відповідача скасувати наказ № 350-о від 30.06.2014 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_4 з 01 липня 2015 року на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» в порядку переведення з Головного Управління Держсанепідслужби у Харківській області; зобов'язати відповідача прийняти на роботу позивача на посаду лікаря з гігієни харчування Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ МОЗ України» згідно її заяви від 26.06.2015 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 року по день винесення рішення суду за цим позовом, виходячи з офіційного посадового окладу та розрахунків наданих відповідачем; зобов'язати відповідачів відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 200 000 грн та стягнути з відповідачів судовий збір

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що їй стало відомо про звільнення з 01.07.2015 року в Лозівській міжрайонній філії Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» вакансії лікаря з гігієни харчування. 26 червня 2015 року вона надіслала факсимільним зв'язком на адресу Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (далі - ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ») заяву про прийом на роботу до Лозівської міжрайонної філії Державної установи «Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (далі - Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ»), в якій просила прийняти її на роботу після звільнення лікаря з гігієни харчування Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_5, повідомила про свої кваліфікаційні вимоги та соціальні гарантії, про статус одинокої матері, яка виховує двох дітей до чотирнадцяти років та дитину - інваліда. В цей же день позивач направила на адресу ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» заяву про прийом на роботу, разом з документами, що підтверджують її кваліфікацію, трудовий стаж за фахом та соціальні пільги, який отримано ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» 30.06.2015 року.

01 липня 2015 року позивач особисто прибула до ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ», щоб укласти трудовий договір, але до керівництва установи та до відділу кадрів позивача не пропустили.

21 липня 2015 року, позивач отримала лист від 08.07.2015 року № 2.0/5126 «Про розгляд заяви» за підписом директора ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» Махоти Л.С., яким її повідомили, що вакантних посад, що відповідають її кваліфікаційним вимогам в Лозівській міжрайонній філії ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» не має.

З липня 2015 року, з порушенням порядку прийому на роботу, за спеціалізацією «Гігієна харчування» на роботу до Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» прийняли ОСОБА_4. Позивач зазначає, що ОСОБА_4 прийнято на дану посаду з підстав упередженого ставлення до позивача з боку керівника Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» Ткаченко В.І., який не хотів, щоб позивач працювала під його керівництвом, про що він повідомив адміністрацію ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ».

Вважає, що вона має соціальну перевагу перед ОСОБА_4 у працевлаштуванні, посилаючись на приписи Конституції України, ст.ст. 22, 184 КЗпП України, а також на те, що вона зі своїми кваліфікаційними характеристиками та стажем роботи може працювати на будь-якій посаді Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ».

В запереченнях на позовну заяву, представник Лозівського МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ», посилаючись на безпідставність тверджень позивача про дискримінацію та упереджене ставлення до неї відповідача, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено..

Додатковим рішенням цього ж суду від 11 квітня 2017 року вирішено судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

В обгрунтування скарги посилається на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вказує на порушення судом першої інстанції строків розгляду справи та штучне затягування її розгляду, невиконання судом вимог ст.10 ЦПК України щодо сприяння всебічному і повному з"ясуванню обставин справи, роз"яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов"язків та попередження про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяння здійсненню їнніх прав.

Вважає, що справа розглянута однобічно, у вигляді доказів прийняті пояснення відповідача та третьої особи, які неодноразово відмовлялися від допиту їх в якості свідків, про що вона заявляла клопотання. Натомість її суд допитав в якості свідка, але надані пояснення до уваги не прийняв. Більш того, в рішенні зазначив, що під час судового розгляду відтворено аудіофайли, надані відповідачем на електронному носії, досліджені фотокопії пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зі змісту яких підтверджується доводи позивача щодо відмови їй у пропуску на територію ДУ "ХОЛЦ ДСЕУ" 01.07.2016 року. Проте, докази на електронному носії надані нею, а її пояснення в якості свідка підтверджуть не тільки те, що їй відмовили у пропуску на територію ДУ "ХОЛЦ ДСЕУ" 01.07.2016 року, а і те, що того дня її не пропустили ані до відділу кадрів, ані до директора, ані до сектретаря ДУ "ХОЛЦ ДСЕУ", ані до облаштованого місця для подання відповідної заяви (скарги, клопотання), що супекречить положеннням ст.ст.8,24,40 Конституції України та ст. 22 ЗУ " Про звернення громадян." Встановивши і зазначивши в рішенні, що 01.07.2015 року позивача безпідставно не пропустили до відділу кадрів установи, не надавши вмотивованого обгрунтування причинам не пропуску, суд не визнав ці дії протиправними та незаконними з підстав того, що відсутні будь-які нормативні акти, які б зобов"язували посадових осіб відповідача здійснити пропуск позивача на територію установи. При цьому замість застосування ЗУ "Про звернення громадян", який регламентує особистий прийом громадян посадовими особами ДУ "ХОЛЦ ДСЕУ", суд звастосував витяг з протоколу від 06.03.2015 року правил влаштування і безпеки в лабораторіях мікробіологічного профілю, свідоцтив про атестацію та дозволів на роботу із збуднитками 11,111-ІУ груп патогенності як підтвердження факту та підстав вжиття відповідачем заходів введення та посилення пропускного режиму.

Такий доказ як наказ відповідача від 10.06.2014 року суд дослідив однобічно: тільки в певній частині, а саме, що відповідно до затвердженого графіку Махота Л.С. здійснює особистий приймов громадян щоп"ятниці з 11-00 до 13-00 годин., проте чомусь не дослідив іншу частину цього ж наказу, згідно якої у заступника директора приймов громадян саме по середам, яким і було 01.07.2015 року. І найголовніше, що в цій ситуації суд не дослідив і доводів про упереджене ставлення та дискримінацію щодо неї, бо на територію ДУ "ХОЛЦ ДСЕУ" та до ідділу кадрів пропускають тільки певних осіб, а саме третю особу ОСОБА_7,

Порушення норм матеріального права вважає в неправильному застосуванні ст.ст.22 та 184 КЗпП України.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на 01.07.2015 року з"явилася вакантна посада і в наявності було дві заяви про прийом на роботу: одна від неї - спеціаліста вищої кваліфікаційної категорії, одинокої багатодітної матері, друга, - від особи, якій на момент прийняття на роботу була призначена пенсія. Більш того, вона , особа працездатного віку, з трьома дітьма, двоє з яких малолітні, один -інвалід, залишилася без роботи в період ліквідації підприємства - ДЗ " Лозівська ЛСЕС на Південній залізниці" майно цього закладу передано за актом прийому передачі до ДУ "Харківській обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" і знаходиться на його балансі до теперішнього часму. Чинним рішенням у справі № 629/1166/16-ц підтверджується, що правонаступником ДЗ "Лозівська ЛСЕС на Південній залізниці"є ДУ "Харківській обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", який підпорядкований Міністерству охороони здоров"я України та Державній санітарно-епідеміологічній службі України.

Висновок суду про те, що ОСОБА_7 було прийнято на роботу, оскількти вона першою звернулася до відповідача, а саме 25.06.2015 року вважає бездоказовим, оскільки ні відповідачі, ні третя особа доказів на підтвердження цього не надали.

Недоведеним є і перебування ОСОБА_7 25.06.2015 року в місті Харкові у службових цілях, без оформлення відрядження, що суд визнав встановленим.

Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що звільнення з роботи та прийняття на роботу ОСОБА_8 в порядку переведення не відповідає вимогам ч.4 ст.24 та п.5 ст.36 КЗпП України.

Вважає, що Махота Л.С. не виконала свого права зміни штату чи введення посади для виконання обов"язку перед нею, як жінкою, якій неможна відмовити у працевлаштуванні.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду від 11.04.2017 року ОСОБА_1, посилаючись на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення.

Вказує, що у разі задоволення її апеляційної скарги судові витрати не повинні компенсуватися за рахунок держави, а мають бути стягнуті з відповідачів.

В запереченнях на апеляційні скарги, представник ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» посидаючись на безпідставність їх доводів, просив відмовити в їх задоволенні та залишити рішення районного суду та дадаткове рішення без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» не призвели до обмеження у визнанні, реалізації або користуванні своїми правами ОСОБА_1 Крім цього, судом не встановлено об'єктивних даних, які б свідчили про приниження людської гідності позивача за будь-якими ознаками, або створення щодо неї напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 є одинокою матір'ю, яка має двох малолітніх дітей та дитину-інваліда.

26.06.2015 року позивач направила до ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» факсимільним зв'язком заяву про прийняття її на роботу лікарем з гігієни харчування Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ МОЗ України» після звільнення лікаря з гігієни харчування ОСОБА_5 В заяві повідомлено про періоди навчання та роботи позивача, а також про те, що вона є одинокою багатодітною матір'ю трьох дітей, двоє з яких малолітні, а один інвалід 2 групи з дитинства. В цей же день, позивачем поштовим зв'язком направлено заяву аналогічного змісту з переліком додатків, яка отримана ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» 30.06.2015 року.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до ч.2 ст. 232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, осіб, які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору в супереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП України і також, якщо в наслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил ч.2 ст. 232 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Відповідно до ст. 22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Необгрунтованою вважається відмова, за наявності вакантного робочого місця (посади), немотивована або мотивована посиланнями на обставини, які не відноситься до ділових якостей працівника.

Згідно ст.184 КЗпП України забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.

22.06.2015 року лікар з гігієни харчування відділення організації санітарно-гагієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_5 подав заяву про звільнення його з займаної посади за погодженням сторін 30.06.2015 року.

25 червня 2015 року ОСОБА_4 подано заяву до Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області про звільнення її з займаної посади заступника начальника відділу санітарного нагляду Лозівського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області 30.06.2015 року, в порядку переведення до ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ». На заяві міститься підпис директора ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» Махоти Л.С. від 25.06.2015 року, про згоду на переведення ОСОБА_4 В цей же день, ОСОБА_4 написала заяву до ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» з проханням прийняти її на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ», в порядку переведення з Головного управління Держсаепідслужби у Харківській області, з 01.07.2015 року.

Наказом Головного Управління Держсанепідслужби у Харківській області від 26.06.2015 року № 248-о ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника відділу санітарного нагляду Лозівського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області 30.06.2015 року, у порядку переведення до ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ», згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 5 ст 24 КЗпП України особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ організацій не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Наказом від 30.06.2015 року № 345-о ОСОБА_5 лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гагієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ», звільнено з займаної посади 30.06.2016 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). В цей же день, згідно наказу № 350-о, в якому допущено помилку та датовано 30.06.2014 року, з 01.07.2015 року прийнято на роботу ОСОБА_4 на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гагієнічних досліджень Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» в порядку переведення з Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області. Про те, що у наказі № 350-о допущено помилку в частині року його видання, суд приходить до висновку з того, що наказ завізований 30.06.2015 року інспектором з кадрів та юрисконсультом, а також, що інструктаж з ОСОБА_4 проведено саме 01.07.2015 року. Крім цього, витяг з книги реєстрації наказів по кадрам підтверджує реєстрацію наказів про звільнення ОСОБА_5 та прийняття на роботу ОСОБА_4 саме 30.06.2015 року.

08 липня 2015 року ОСОБА_1було направлено письмову відповідь про те, що на теперешній час вакантних посад, що відповідають її кваліфікаційнм вимогам в Лозівської МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» не має.

Таким чином, на час надходження до Лозівського МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» заяви позивача про прийняття її на роботу, на цю посаду вже була запрошена інша особа в порядку переведення її з іншої установи, а саме з Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, у зв»язку з чим ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність у відповідача вакантних посад, які б відповідали кваліфікаційним вимогам позивача.

Крім того, розділом 6 посадової інструкції лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Лозівської мижрайонної філії «Кваліфікаційні вимоги, яка затверджена директором Лозівського МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» визначені вимоги до посади.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є лікарем з гігієни харчування вищої кваліфікації зі стажем роботи за фахом лікаря з гігієни харчування понад 28 років, тоді як ОСОБА_1 є лікарем-спеціалістом з гігієни харчування, тобто має первиний кваліфікаційний рівень з гігієни харчування, та має стаж роботи за фахом лише 2 роки 7 місяців. Таким чином, відповідачем було підібрано на посаду спеціаліста, який має вищу кваліфікаційну категорію саме зі спеціальностігігієна харчування, якабезперервно працює в системі санітарно-епідеміологічного нагляду та спостереження.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на заяву ОСОБА_1 щодо прийняття на роботу від 26.06.2015 року їй була надано обгрунтована відповідь, яка містить інформацію про причини відмови позивачу у прийнятті її на роботу.

Судовим розглядом правильно встановлено відсутність в діях відповідача ознак дискримінації, як ситуації, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, окільки встановлення певного графіку прийома прийома громадян не може вважатись дискримінацією щодо певної особи, а є лише способом організації роботи установи.

При розгляді справи в суді першої інстанції було правильно встановлено відсутність вакантних місць на період надходження заяви ОСОБА_1 до Лозівського МФ ДУ «ХОЛЦ ДСЕСУ» на яку претендувала позивачка.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність того факту, що ОСОБА_4 першою звернулась до відповідача із заявою про прийняття на роботу є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 не могла бути в Харкові на час прийняття її на роботу та що її заява була написана заднім числом нічим не доведені, тому не можуть бути прийняті судом як належний доказ відсутності згоди ОСОБА_4 на прийняття її на вакантну посаду.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідки, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу на підтвердження їхніх вимог і заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування (чт.58 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необгрунтованої відмови у прийнятті позивача на работу з посиланням на те, що керівник Макота Л.С. не виконав своє право змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади не передбачені штатними нормативами для даного закладу за рахунок інших структурних підрозділів в межах фонду оплати праці, оскільки ніхто не може бути примушений до використання або відмови у використанні свого права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для визнання незаконними дій відповідачів, як надання неправомірних переваг третій особі при укладенні трудового договору, оскільки ОСОБА_1 прийнята на посаду раніше, ніж ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття на вакантну посаду.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення районного суду без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року задоволенню не підлягає, підстав для скасування додаткового рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегіія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді :