АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Дело№ 22-634 Головуючий в інстанції Ромашко В.П.
Категория 41 Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
2006 року липня « 4» дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Луганської області у складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Карташова О.Ю., Свинцової Л.М.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 20 грудня 2005 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації., відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 20 грудня 2005 року були задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації., відшкодування моральної шкоди.. Суд зобов*язав ОСОБА_1, засновника друкованого засобу масової інформації газети ІНФОРМАЦІЯ_1 спростувати відомості що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, опубліковані у газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 від 24 серпня 2005 року, у статті ІНФОРМАЦІЯ_2. У частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1700 гривень відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 не згоджуючись з рішенням суду, просить його скасувати, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає що суд дав невірну оцінку обставинам справи. Доказів того, що інформація, викладена у статті ІНФОРМАЦІЯ_2, опублікована у газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 від 24 серпня 2005 року, опорочила честь та достоїнство, підірвала ділову репутацію позивачки, останньою не надано.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуємого рішення у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши їх, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки про захист честі, гідності і ділової репутації., відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зобов*язав ОСОБА_1, як засновника друкованого засобу масової інформації газети ІНФОРМАЦІЯ_1 спростувати відомості що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, що опубліковані у газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 від 24 серпня 2005 року, у статті ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовивши при цьому у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
На думку колегії суддів такі висновки суду є помилковими, без додержання норм Законодавства України, Європейської Конвенції з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, а також без урахування практики Європейського Суду України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, способами що встановлені ст. 16 цього Кодексу.
Встановлюючи право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, ст. 23 ЦК України визначає що моральна шкода полягає і в приниженні честі, гідності, в також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Стаття 10 Європейської Конвенції з прав людини передбачає що кожен має право на свободу висловлювання своєї думки, За текстом цієї статті це право включає не тільки свободу дотримуватися своєї думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, а також можливість вільно отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї, що повністю виключає можливість дозволяючого режиму у журналістиці.
Частина 2 статі 10 Європейської Конвенції про захист основних прав та свобод людини присвячена викладанню різних обов*язків, умов і обмежень, за невиконання яких засоби масової комунікації можуть бути покарані, визначає їх відповідальність перед окремими особами та суспільством у цілому.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові « Про застосування судами законодавства регулюючого захист честі, достоїнства і ділової репутації громадян і організацій» № 7 від 28.09.90 року з наступними змінами п 3 суди при розгляді цивільних справ, з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача, чи відповідають вони дійсності". Пункт 17 цієї постанови визначає що відповідач повинний довести що розповсюджені їм відомості відповідають дійсності. На позивача лише поширюється обов'язок довести факт поширення відомостей , що його ганьблять, відповідачем.
З матеріалів справи вбачається що звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказувала що останнім саме як автором статті ІНФОРМАЦІЯ_2, опублікованої у газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_1 від 24 серпня 2005 року, заподіяна їй моральна шкода у результаті приниження честі, гідності, ділової репутації. В мотивувальній частині позовної заяви вказано яка саме частина є образливою для позивачки.
Але у резолютивній частині остання не вказує які саме судження автора повинні бути спростовані як не відповідні дійсності, що принижують її честь, гідність, ділову репутацію
Стаття 11 ЦПК України передбачає що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.
На підставі роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові « Про застосування судами законодавства регулюючого захист честі, достоїнства і ділової репутації громадян і організацій» № 7 від 28.09.90 року з наступними змінами п 8 при задоволенні позову суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати на спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене.
Не зважаючи на це суд першої інстанції не надав можливості позивачці конкретизувати свої позовні вимоги як до початку розгляду справи, так і у ході судового розгляду. У резолютивній частині судового рішення не вказано які само слід спростувати відомості опубліковані у газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 від 24 серпня 2005 року, у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 як не відповідні дійсності що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .Таке судове рішення не відповідає вимогам ст. ст. 213 ЦПК України, можливості для його виконання у примусовому порядку немає.
Пленум Верховного Суду України, у своїх роз'ясненнях, викладених у його постанові « Про застосування судами законодавства регулюючого захист честі, достоїнства і ділової репутації громадян і організацій» № 7 від 28.09.90 року з наступними змінами, п.6 орієнтує суди на те, що відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача. Якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягуються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).
Позивачкою пред*явлено позов до ОСОБА_1 як автора статті у якій поширено інформацію, що ображає її. Саме як автор статі, останній і був притягнутий до розгляду справи. Але при цьому у своєму рішенні суд зобов*язав відповідача, як засновника друкованого засобу масової інформації газети ІНФОРМАЦІЯ_1, спростувати недостовірну інформацію щодо позивачки.
Ухвалою суду до участі в справі як третя особа притягнута редакція газети ІНФОРМАЦІЯ_1. Приймаючи до уваги нерегулярність видання, суд не вияснив,, чи існує редакція газети, а чи функції по випуску газети має тільки засновник, не витребував установчі документи цього печатного органу, не з*ясувавав і питання про необхідність притягнення до розгляду справи відповідний орган масової інформації саме як відповідача по справі.
Згідно ст. 311 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному суді рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та направленню справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов*язки осіб, які не брали участі у справі.
Колегія суддів вважає що при таких обставинах оскаржене рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про права та обов*язки інших осіб, фактично не притягаючи їх до участі у справі.
Розгляд інших доводів апеляційної скарги є передчасним, оскільки вони можуть бути предметом судового розгляду при повторному вирішенні справи у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307,311,313,314 ЦПК України , Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 20 грудня 2005 року скасувати та направити справу на новий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.