1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 331/1345/22 1-кп/335/281/2023

14 грудня 2023 року                                                 м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 КК України,

відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000266 від 22.10.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000266 від 22.10.2021 року.

У судовому засіданні відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, в обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор посилається на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду. Зазначений ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, за які законом передбачено, найсуворіше покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, при цьому ОСОБА_4 усвідомлює, що за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачене покарання пов`язане виключно з позбавленням волі, а тому може вчиняти дії спрямовані на переховування від суду. Також, на підтвердження наявності зазначеного ризику вказує той факт, що ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності. Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду.

Прокурор посилається також на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, що підтверджується тим, що потерпілі та свідки, які були допитані під час досудового розслідування безпосередньо контактували з обвинуваченим та він міг їх запам`ятати, а вони судом на стадії судового розгляду не допитані. З огляду на вказане, вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків та потерпілих, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для обвинуваченого аспекті є реальним.

Також прокурор зазначає про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, як наявний факт біографії обвинуваченого та розуміння реальності відбування покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням зазначеного прокурор вважає, що ОСОБА_4 , може переховатися від суду, впливати на потерпілих, свідків, і тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду та забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими та недоведеними, а тому просив суд застосувати до свого підзахисного ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням засобів електронного контролю, а у разі продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою зменшити розмір застави до мінімального розміру.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 червня 2022 року у підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 07 червня 2022 року до 06 серпня 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» з одночасним визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб що становить 198 480,00 грн., який неодноразово було продовжено та який спливає 31 грудня 2023 року.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Так, судом встановлено, що на даний час триває судовий розгляд кримінального провадження, триває стадія дослідження письмових доказів.

ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Судом встановлено наявність обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання на досудовому розслідуванні та підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.1, п.3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, вплив на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, не змінилися та продовжують існувати і на цей час.

Крім того, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішені питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою працездатного віку, разом з цим до затримання офіційно не працював, офіційно не одружений, раніше неодноразово засуджений, що дає достатньо підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Крім того, у суду відсутні відомості про те, що обвинувачений за станом свого здоров`я не може перебувати у місці тримання під вартою, а міцність його соціальних зв`язків та наявність постійного місця проживання, поряд із встановленими судом обставинами щодо неодноразової судимості обвинуваченого ОСОБА_4 , не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу

На думку суду, дані про особу обвинуваченого та наявність встановлених судом ризиків, у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, обраний відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні та у підготовчому судовому засіданні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням строку тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 не виходить за межі розумного строку.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, підставами і метою його обрання, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, не надає можливості обвинуваченому перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не відпали, і не встановлено обставини, які б давали достатні підстави для зміни чи скасування раніше обраного запобіжного заходу.

Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м`який, оскільки вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на даний час, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи положення п. 2 ч.5 ст.182 КПК України, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, на умовах визначених ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 червня 2022 року у розмірі – вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 198 480,00 грн., з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки такий розмір застави буде достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у зв`язку з чим, суд не знаходить підстав для визначення застави у меншому розмірі.

Керуючись ст.ст. 197, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 лютого 2024 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» із застосування застави на умовах визначених ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 червня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2023 року.

Повний текст ухвали виготовлено 14 грудня 2023 року.

Суддя:                                                                                  ОСОБА_1