Справа № 308/16875/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2023                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

за участі прокурора – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/621/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022071030000658, внесеному 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, до двох місяців, а саме, до 17.01.2024 включно.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на розгляді перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000658 від 16.06.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2023 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в межах строку досудового розслідування, а саме до 22.11.2023 року.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2023 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою закінчується 22.11.2023.

Також зазначив, що  ОСОБА_7  обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також існують ризики переховування обвинуваченого від суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується, можливість незаконного впливу на свідків, понятих експерта у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вказує на необґрунтованість, несправедливість та незаконність ухвали суду. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечив доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності стороони захисту, неявка якого, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що: сторона захисту належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому його явка у судове засідання не визнавалась обов`язковою, і при цьому, стороною захисту в апеляційній скарзі вказується на розгляді справи за відсутності обвинуваченого та адвоката.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не працюючий); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків – переховування ОСОБА_7 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показів на його користь, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, які на даний час не відпали та не зменшилися.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, або іншого, більш м`якого, запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі й особистого зобов`язання.

Як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд визнає та відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що: 15 грудня 2022 року досудове розслідування закінчено, а отже 18.12.2022 строк тримання під вартою закінчився, тому 19.12.2022 жодної законної підстави щодо тримання обвинуваченого під вартою не існувало; оскільки ухвалою слідчого судді від 17.11.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_7 під вартою у межах строку досудового розслідування, що свідчить про те, що цей запобіжний захід вже не підлягав продовженню після закінчення досудового розслідування, тому 19.12.2022 суд повинен був обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, а не продовжувати його.

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.

Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано залишив без зміни раніше визначений ОСОБА_7 розмір застави у межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198400 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави – 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов`язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший, більш м`який, запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 17.01.2024, залишивши без зміни раніше визначений розмір застави.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді