БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 408/2602/17

Провадження 2-о/408/294/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року смт.Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Цимбал Ю.Ю.

при секретарі Багрій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодськ Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту народження дитини, доньки - ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Луганську вона народила дитину - дівчинку, вагою 2350 грамів, про що отримала відповідне медичне свідоцтво про народження.

12 червня 2017 року Біловодським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану їй було відмовлено у державній реєстрації народження, оскільки для підтвердження факту народження пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 р. № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за № 1150/13024.

У зв'язку з вищенаведеним, просила суд встановити факт народження дитини, дівчинки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої в м. Луганську Луганської області Україна, у матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с.Чардахли Шамхорського району, громадянки України.

У судове засідання заявник не з'явилася, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Звернулась до суду з заявою про розгляд справи без участі заявника.

Заінтересована особа Біловодськийрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, до суду не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи без участі представника відділу, заперечень до заяви не має.

Дослідивши докази, у їх сукупності, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.7 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Заява фізичної особи про встановлення факту народження особи в певний час на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника в силу вимог ст. 257-1 ЦПК України.

Факт народження ОСОБА_2підтверджується:

-дублікатом медичного свідоцтва про народження №231 від 06 червня 2017 року, виданого лікарем, який лікував ОСОБА_1, з якого вбачається, що у останньої в «Луганській міській багатопрофільній лікарні №3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 15:30 годині, на 35 тижні вагітності, народилась дівчинка, вагою 2350 грамів;

-довідками, які оформлені на ім'я заявниці, згідно яких вона дійсно перебувала на обліку в медичних закладах як вагітна та породілля;

-письмовими показами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно яких заявниця ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила дівчинку;

-фотографіями заявниці з немовлям.

Біловодськимрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження, що підтверджено листом №1421/17.15-97 від 12 червня 2017 року у зв'язку з тим, що документ наданий заявником не є визначеним центральним органом виконавчої влади документом, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я та підтверджує факт народження.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 № 1064.

Згідно п.4 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до п.1 Розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

- медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу);

- висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 9.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Для розгляду відповідної справи у суді орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації народження , у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05 листопада 2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов'яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Оцінивши докази, в їх сукупності, суд виходить з того, що народження дитини є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldovaand Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 60, 209, 212-215, 234, 256, 257, 257-1,259, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт народження дитини, дівчинки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої в м. Луганську Луганської області Україна, у матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с.Чардахли Шамхорського району, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1.

Копію рішення направити сторонам у справі для відома.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію рішення негайно направити до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації народження ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а в разі, якщо особа, яка брала участь у справі, не була присутня під час проголошення рішення - з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ Ю.Ю. ЦИМБАЛ