КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/14216/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1031/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.

секретар Задвірний В.І.

з участю : позивача та представника відповідача - Хмельницької міської ради

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/14216/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 5/100 ідеальної частки домоволодіння, яке складається з двох деревино-глинобитних житлових будинків площею 506,8 кв.м. з усіма належними до них надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона є спадкоємицею належної її дідусю частини зазначеного домоволодіння, але оскільки в дідуся не було правовстановлюючих документів, тому вона позбавлена можливості оформити право власності на це спадкове майно. Вона зверталася до Другої державної нотаріальної контори, але нотаріус відмовилася оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на частку у домоволодіння, оскільки в договорі дарування ідеальної частки, який укладався в 1950 році зазначено стару адресу, АДРЕСА_1 і з того часу документи на будинок не переоформлювалися згідно теперішньої адреси, крім того, зазначеному домоволодінню було присвоєно два адресних номера, проте документів на підставі чого адреса змінилася на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 вона не знайшла. Також, позивач вказувала, що при оформленні документів в Хмельницькому БТІ помилково було записано призвіще її бабусі замість ОСОБА_3, подвійне призвіще ОСОБА_4, через зазначені неточності в документах вона не може оформити свої спадкові права на майно.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2017 року позов ________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Колієв С.А. Провадження № 22-ц/792/1031/17

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 39

задоволено частково визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 5/200 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, в решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки судом частково задоволено її позовні вимоги. Апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги той факт, що її брат ОСОБА_2, хоч і був прописаний в будинку діда, але не проживав з ним на час його смерті, крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що не приймав спадщину, оскільки знаходився на заробітках в м. Києві, зазначав, що право власності на спадкове майно має бути визнано за нею. Тому, апелянт просила, частково скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_4 була власником 5/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2, яке складається з житлового будинку - А-1, загальною площею 411,3 кв.м., житлового будинку Б-1, загальною площею 85,4 кв.м., житлової прибудови,площею 10,7 кв.м., та з господарських будівель і споруд.

11 вересня 1991 року ОСОБА_4 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2, яку прийняв її чоловік ОСОБА_3, який на час смерті спадкодавця проживав зі спадкодавцем та вступив в управління і володіння даним майном, однак у встановленому порядку не оформив своє право власності на дане спадкове майно.

ОСОБА_7 є сином ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_7 та відповідно внуками ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів спадкове майно у вигляді грошових вкладів, які знаходяться в Хмельницькому обласному управління «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2, домоволодіння по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 в заповіті не зазначено.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_3 його спадкоємцями за правом представлення є його внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які прийняли спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця і відкриття спадщини були зареєстровані та проживали разом зі спадкодавцем, а ОСОБА_1 16 серпня 2011 року ще й звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини по закону та по заповіту, за її заявою було заведено спадкову справу та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право за заповітом на грошові вклади, які знаходяться в Хмельницькому обласному управління «Державний ощадний банк України».

В свою чергу ОСОБА_2 з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса протягом шестимісячного строку після прийняття спадщини не звертався.

На звернення ОСОБА_2 нотаріус Другої Хмельницької державної нотаріальної контори відмовив останній в оформленні права власності в порядку спадкування на 5/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 з підстав відсутності правовстановлюючих документів у спадкодавця ОСОБА_8 на вказане нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 529, 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У відповідності до ст.ст. 1258, 1261 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1273, 1274 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За таких обставин слід прийти до висновку, що після смерті ОСОБА_4 спадщину у вигляді 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 прийняв її чоловік ОСОБА_3 та став власником даного нерухомого майна.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину за правом представлення прийняли його внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини ОСОБА_2 заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не подав, а тому в силу приписів ст. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить в рівних частинах по 5/200 частин домоволодіння по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину так як не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, перебував на заробітках в м. Києві, повністю визнав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі слід відхилити.

Як вбачається з паспорта ОСОБА_2 його місце проживання з 6 листопада 1996 року зареєстровано по АДРЕСА_1-АДРЕСА_2, за цією ж адресою проживав і спадкодавець ОСОБА_3, даних про те, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2 постійно проживав в іншому житловому приміщенні чи в нього на праві власності наявне інше житло в матеріалах справи відсутні, перебування в м. Києві на заробітках є тимчасовою відсутністю ОСОБА_2 за місцем постійного проживання і не може вважатись тією обставиною, що останній не проживав зі спадкодавцем на час його смерті.

Не можна взяти до уваги і посилання апелянта на норми ст. 61 ЦПК України.

Так відповідно до ст. ст. 61, 174 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи спірне майно належить позивачу і відповідачу в рівних частках, і задоволення позову призведе до порушення прав відповідача на спадкове майно та суперечитиме вимогам чинного цивільного законодавства.

При цьому якщо відповідач не бажає мати у власності спірне майно, він має право в судовому чи позасудовому порядку оформити своє право власності та в послідуючому відчужити дане майно на власний розсуд іншій особі у відповідності з вимогами Цивільного кодексу України, в тому числі і позивачу, тобто розпорядитись ним на власний розсуд в позасудовому порядку, і таке його право на відчуження особистого майна не потребує захисту шляхом звернення до суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підпис) Р.С. Гринчук

(підпис) Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко